Без права на реабилитацию. Часть 2

що і проти кого вони воювали?

Невже за ті «подвиги» надаються почесні державні статуси та

пільга?

В Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» в статтях 4, 5 і 6 визнані учасниками бойових

дій ті вояки УПА, які брали участь у бойових діях проти німецько-

фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України

в 1941-1944 роках і які не вчинили злочинів проти миру і людства та

реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв

політичних репресій в Україні». Стаття 2 останнього Закону також не

дозволяє реабілітувати осіб, які скоїли ті злочини. Законом не

передбачено надавати такий статус і тим, хто організував і вів збройну

боротьбу проти Радянської України. Сьогодні така боротьба має один

статус – статус тероризму.

Сучасна Україна як суб’єкт міжнародного права, як член ООН є

правонаступницею Радянської України. А тому вона не може надавати

державні пільги тим, хто вів збройну боротьбу проти неї на користь

гітлерівської Німеччини.

Враховуючи похилий вік, стан здоров’я вояків УПА, якщо вони

не користуються пільгами відповідно до чинного законодавства, вони

можуть користуватись гуманітарною допомогою в першу чергу від

відповідних політичних та громадських організацій, але ніяк не від

держави.

Комітет ветеранів війни, аналізуючи численні звернення громадян,

організацій, спираючись на дослідження вітчизняних і закордонних

вчених, керуючись вітчизняним і міжнародним правом, рішуче заявляє

протест проти будь-яких форм протиправної реабілітації організацій

ОУН-УПА і їх бойовиків, які скоїли воєнні злочини проти миру і

людства.

Одночасно Комітет ветеранів війни заявляє:

– по-перше, про свою недовіру міністру В.А.Кириленку і вимагає

його відставки за вияв неповаги до ветеранів війни, безвідповідальні

264

дії та втрату авторитету з боку ветеранів війни, яких він першо-

чергово повинен захищати, а не ображати;

– по-друге, підстав для так званого «примирення» ветеранів

Великої Вітчизняної війни з колишніми бойовиками ОУН-УПА не може

бути з таких причин: державою не дано виваженої юридичної оцінки

ОУН-УПА; відповідно до міжнародного права матеріали судових

процесів над колишніми бойовиками УПА, які повсюдно відбувалися

у післявоєнний час, дають всі підстави для визнання ОУН і УПА

злочинними організаціями.

Саме до таких висновків дійшов у 1946 році Міжнародний

військовий трибунал в Нюрнберзі, який визнав злочинними ряд

організацій Німеччини.

Протистояння в суспільстві ініціюють не ветерани-фронтовики,

а колишні бойовики ОУН, їх нащадки, керівники та симпатики. Вони

ж розвернули «холодну війну» проти ветеранів Великої Вітчизняної

війни. Дехто з них вдаються навіть до нахабних вимагань «покаяння»

від справжніх героїв боротьби з фашизмом.

У той же час деякі державні чиновники вдаються до адміністра-

тивного тиску на ветеранські організації, обмежують виконання статутної

діяльності, проведення наукових досліджень, можливість публікацій

праць ветеранів-вчених.

У державі спостерігається збурення ветеранської громадськості

(і не тільки ветеранської) шантажем чергових законопроектів як

соціального, так і політичного забарвлення, фальсифікацією, зневагою

до нашої історії, її пам’яток та героїв.

Невже за цих обставин і здорового глузду можна щось говорити

про примирення?

Все це більш нагадує примушення до капітуляції.

Можна схилити до «примирення-капітуляції» лише окремих

ветеранів, але всю структуровану ветеранську спільноту – ні!

І це державним діячам треба враховувати, а не ігнорувати.

У ФРН, яку постійно згадують, нацизм засуджено на державному

рівні. Так, німці, вірніше, керівники держави, покаялися, вибачилися

передусім перед нашим народом за скоєні злочини і біль, і взагалі

перед світовою спільнотою.

У ФРН переслідуються за законом будь-які прояви фашизму чи

нацизму.

У жодній з держав не вибачили колаборантів. Росія не вибачила

власівців, Норвегія – квислінгівців, Франція – петенівців, з США,

Англії депортують злочинців УПА і т. ін. Приклади, які наводять деякі

265

діячі, до нашої проблеми не мають ніякого відношення ні з історичної,

ні з юридичної точок зору. Вони мають інколи суто пропагандистське

значення – і не більше.

Голова Ради Організації ветеранів України на Пленумі Ради в

березні 2005 року заявив, що сьогодні мову можна вести тільки про

взаємотерпіння на підґрунті взаємопорозуміння.

Для цього повинні бути виконані та умови ветеранів:

– по-перше, за скоєні бойовиками УПА і керівництвом ОУН

воєнні злочини і злочини проти миру і людства Україна на державному

рівні має визнати організації ОУН і УПА злочинними;

– по-друге, урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА в

підсумках врахувати позиції компетентних органів і науковців Польщі,

Росії, Білорусі, Ізраїлю та інших зацікавлених у цій справі держав. До

оголошення висновків оголосити мораторій щодо публікацій діяльності

ОУН-УПА;

– по-третє, враховуючи те, що діяльність ОУН-УПА відбувалася

більш за все на теренах України, Білорусі і Росії, а також те, що ми в

роки війни були одною державою з однією історією, створити Між-

народну редакційну колегію (комісію) з включенням до неї вчених,