Без права на реабилитацию. Часть 2

Бандера в моём присутствии лично инструктировал этих агентов

и передал через них в штаб УПА приказание об активизации работы в

тылу Красной Армии и налаживании регулярной связи с «Абвер-

коммандо-202» …

Бандера имел указание… собрать всех украинских националистов

в районе Берлина и оборонять город от наступающих частей Красной

Армии.

Бандера создал отряды украинских националистов, которые

действовали в составе фольксштурма, а сам бежал. Он покинул дачу

отдела 4-Д и выехал в г. Ваймарк». (Арх. справа №372, т.39, арк.132-

137).

Як відомо, в 1944 році на Великому зборі ОУН була створена

Українська Головна Визвольна Рада як “всенародне представництво

України”.

В архіві є копії у вигляді мікроплівок трофейних німецьких

документів, котрі були закуплені СРСР у “Американської асоціації

істориків по вивченню воєнних документів”. У цілій серії кадрів (№1006 –

15 мікрокопії Т – 454 рулону 91), згідно з наявною анотацією (арк. 35)

є відомості про історію Української Головної Визвольної Ради (УГВР).

З німецьких документів вбачається, що “Положення про УГВР” та

“універсали” були підготовлені у відомстві Розенберга.

(Коротка анотація до трофейних німецьких мікроплівок арх.

№372, арк.35).

Ще в 1939 році на території так званого “генерал-губернаторства”

під керівництвом гестапо і абверу в містах Кракові, Криниці, Закопане,

а також пізніше, у період окупації у Львові та інших місцях за вказівкою

Бандери були створені курси з навчання шпигунів, диверсантів,

терористів, які закидались в радянський тил для підривної діяльності

на користь німців. Радисти забезпечувались радіоапаратурою, диверсанти

та терористи – вибуховими матеріалами і зброєю.

У наявних матеріалах є такі дані:

“... в период оккупации немецкими войсками территории Польши

с 1939г. по 1942г. в г. Закопане дислоцировалась и функционировала

немецкая диверсионно-разведывательная школа для заброски в тыл

Советского Союза с разведывательными целями, которая была

207

организована немцами в контакте с центральным «проводом» ОУН. В

школу подбирались наиболее видные участники ОУН. Формированием

школы руководил Лебедь Николай, видный участник ОУН, под

псевдонимом «Игорь», «Вильный»… Отобранные кандидатуры для

обучения в разведывательно-диверсионной школе концентрировались

в г. Кракове, а в декабре 1940 г. около 500 человек были направлены в

г. Закопане, где разместились в вилле бывшего польского президента

Мостицкого. Руководителем школы являлся капитан войск «СС» Кригер,

который затем в период оккупации Западной Украины являлся

начальником гестапо в г. Станиславе, заместителем Кригера являлся

Лебедь Николай, который одновременно был начальником учебной

части и лично вёл отдельные дисциплины, в частности, по военному

обучению курсантов…» (Арх. спр. №372, т.37, арк.353-355).

Центр ОУН-б знаходився у Кракові. Безпосередньо в Україні ро-

боту націоналістичного підпілля очолювала Львівська крайова екзекутива

ОУН, а у областях-окружні екзекутиви.

Під час проведених НКВС УРСР в 1940 р. заходів проти ОУН

були виявлені та заарештовані практично всі керівники екзекутив і

інших організаційних структур ОУН в західних областях України. Із

доповідної записки в НКВС СРСР вбачається, що:

«на 1 сентября 1940 года общее количество членов ОУН, про-

водивших антисоветскую деятельность в Западных областях Украины,

составляло (согласно полученным следственным путём данным,

требующих уточнения) 5500 чел., подчинённых единому руководству

Львовской краевой «екзекутивы». Вскрыта их материально-техническая

база, связи с зарубежными центрами, добыты шифры и коды, что

позволило в полной мере выявить подпольную сеть ОУН, изъяты

склады с оружием и боеприпасами».

В одному із зашифрованих документів, які були знайдені у

заарештованого зв’язківця, Бандера наказував:

«Вышлите людей на Буковину и Бессарабию, а также в Литву: –

в первую очередь для разведки территории и изыскания возможностей

установления связи… Передайте военные книги, карты, газеты, образцы

документов, политическую информацию… Оружие за шпионские

сведения мы достанем…» (фонд 2, опис12, пор.6, арк.185-187. У справі

копія документа виконана російською мовою).

Розгром організаційних структур значною мірою ослабив позиції

ОУН в Україні, але не зупинив її діяльності повністю. Продовжувалися

пропагандистські акції серед населення, розповсюджувалися матеріали

208

Постанов 1-го конгресу українських націоналістів, який відбувся у

Відні в 1929 р.

Поряд з цим з’явились й інші документи-для вузького кола осіб,

в яких керівники ОУНб роз’яснювали свої цілі, завдання і шляхи їх

здійснення.

Так, в машинописному документі “Вказівки на перші дні організації

державного життя” (дата не зазначена) проголошувалася “політично-

мілітарна диктатура ОУН як система влади”, “будова ОУН – на про-

відницькому принципі”... Стосовно національних меншин які проживали

в Україні, вказувалось:

“Національні меншини поділяються на а) приязні нам... б) ворожі

нам москалі, поляки, жиди...

а) Мають однакові права з українцями, уможливлюємо їм поворот

в їх батьківщину.

б) Винищування в боротьбі зокрема тих, що боронитимуть

режиму; винищування головно інтелігенцію, якої не вільно допускати