Без права на реабилитацию. Часть 2

вопросом сохранения организации на «ПЗУЗ», иначе, если взять

состояние кадров на сегодняшний день на «ПЗУЗ», то оно на границе

ликвидации… Кроме причин, влекущих к гибели революционеров,

нам необходимо выискивать причины, почему такой малый рост в

организации. Это мы найдём в основе изучения и проверки приказов

и инструкций, которые изданы на территории до сего времени и как-

то не реализованы кадрами ОУН на «ПЗУЗ».

234

Я считаю, что в значительной мере, наряду с недостаточной

подготовкой и недостатками кадров (на такую колоссальную территорию)

было и то, что подпольщики были перегружены такой технической

второстепенной работой, как связь, хозяйство, составление отчётов,

работа пунктов, разные заготовительные, хозяйственные и противо-

колхозные акции СБ и т.д. Кроме того, трата времени на второстепенную

работу вызвала «нажим» со стороны большевиков, что в результате

приносит потери в людях, мешает вообще организационной работе.

Из этого следует, что на «ПЗУЗ» необходимо всё оставить на

второй план и заниматься в основном (пока ещё есть кому) воспитанием

подпольных кадров и выращиванием революционных кадров ОУН из

народних масс» (Арх. спр. №372, т. 28, арк. 68-70. В справі копія

документа віддрукована російською мовою).

У брошурі П.Полтави “Про наш план боротьби за визволення

України в теперішній обстановці” (віддрукована у друкарні ОУН

“Воля народам” у квітні 1950 р.) зазначається: “... починаючи від 1946

року, український визвольний революційний рух в СРСР почав

переходити від форм широкої повстанської боротьби до форм

боротьби глибоко підпільної. Практично ця зміна тактики виявилася

передусім в такому:

1) поступово, відповідно до обстановки та до потреб в окремих

районах, розформовувано відділи УПА, а їхніх учасників, командирів

і бійців включено в рамки підпілля, до підпільної сітки;

2) весь побут підпілля, а теж його роботу, глибоко законспіровувано;

3) в протилежність до того, як це воно було в період широких

дій УПА (головна мета цих дій не дати ворогові розтягнути його

владу поза обл- та райцентри), тепер на перший план висунено

політично-пропагандивну та політично-організаторську роботу. В

теперішній момент основною формою боротьби українського визвольно-

революціного руху в СРСР є збройне підпілля”. (Арх. спр. №372,

т. 28, арк. 192).

Згідно з вказівкою Центрального проводу ОУН-б в першій

половині 50-х років терористична діяльність нелегальних структур

українських націоналістів в Україні стала поступово припинятись. До

кінця 1955 р. практично перестали фіксуватися терористичні прояви з

боку учасників ОУН.

Як видно з архівних документів НКДБ-МДБ-КГБ УРСР, за 1944-

1953 роки, тобто до моменту повної ліквідації націоналістичного підпілля

і його озброєних формувань, учасниками ОУН-УПА в західних областях

України здійснено:

235

терористичних актів.................................4907

диверсійних.................................................195

нападів та роззброєнь груп охорони

громадського порядку................................457

нападів та підпалів колгоспів,

радгоспів, МТС ...........................................325

напади на сільради і клуби ........................320

озброєних пограбувань ..............................359

інших проявів............................................1126

У результаті цих проявів було вбито або забрано в ліс бойовиками

ОУН-УПА 2662 працівники радянсько-партійного активу, 582 голови

сільських РАД, 262 голови колгоспів, 446 колгоспників, 829 працівників

держбезпеки, 473 працівники міліції, 1525 бійців груп охорони гро-

мадського порядку, 187 військовослужбовців, 933 службовців, 12839

інших громадян. Всього загинуло 22430 чоловік. При цьому слід

ураховувати, що в 1944-1945 рр. не всі терористичні та інші прояви, а

також кількість жертв фіксувалися органами НКВС-НКДБ у зв’язку з

контролем ОУН-УПА значних територій у західному регіоні Україні.

(Арх. спр. №372, т. 100, арк. 109-111).

До кінця 1945 року органами внутрішніх справ і держбезпеки

республіки використовувалось 150 спецгруп, до складу яких входило

близько 1800 чоловік. (Арх. спр. №372, т. 101, арк. 139). На період 20

лютого 1950 р. залишилося 19 таких груп кількістю 130 чол. (Арх. спр.

№372, т. 84, арк. 10).

Узагальнених даних щодо діяльності спецгруп немає. В архівних

матеріалах є лише окремі відомості стосовно цього питання. Зокрема,

за станом на 1 липня 1945 р. спецгрупами ліквідовано 1980 учасників

підпілля, захоплено живими 1142, вилучено більше 1000 одиниць зброї.

(Арх. спр. 372, т. 82. арк. 102-103).

У діяльності окремих спецгруп, як видно з архівних матеріалів,

мали місце протиправні дії. Так, учасники спецгрупи Острозького

райвідділу МДБ Рівненської області (3 чол.), а також Хустського

відділу МДБ Закарпатської області (5 чол.) протягом зими 1947-1948 рр.

грабували місцевих жителів, забирали в них гроші, особисті речі та

харчі. Стосовно таких фактів міністерством проводилися спеціальні

розслідування, винні були притягнуті до суду. У квітні 1945 р. спец-

групи при міських та районних органах МДБ були розформовані і

застосування їх в подальшому заборонялося. (Арх. спр. №372, т. 83,

арк. 279-281).

236

В цей же період з санкції керівництва республіки органами