Імена твої, Україно

he never formally received a diploma. This was the end of his formal education. Upon

graduation, he took an academic position as an Assistant with the Faculty of Agriculture at

the Polytechnic Institute of Kyiv.

Despite the difficulties of his university years, he retained his enthusiasm for studying

ladybird beetles and he set to work on his research. Beginning in 1912, he began his

acquaintance with modern genetics. A young Professor of Botany, Gregory Levitsky,

brought genetics to Dobzhansky’s attention. By 1927, Dobzhansky had reached a frustrating

plateau in his efforts to understand evolution in nature. On December 27, 1927, he and his

wife arrived in the United States and started to work with Morgan and his group.

Evolution questions were certainly on his mind in 1932. In that year, he finally

wrote an article on variation and evolution of lady-beetles for publication in the American

Naturalist. Dobzhansky’s studies in population genetics served as a basis for his explanation

of how the evolution of races and species could have come about through adaptation. He

discovered that successful species tend to have a wide variety of genes that, while they do

not appear to be useful to the organism in its present environment, do provide a species

as a whole with genetic diversity. This diversity enables the species to adapt effectively to

changes in the surrounding environment».

References:

John A.Moore and Bruce Wallace, Dobzhansky’s Genetics of Natural Populations,

1981.

Written by: Emily Lei Pi Sze.

[96] «Приблизно 1915 року він (Теодосій Добжанський) прочитав та обговорював

зі своїм другом працю Чарльза Дарвіна «Про походження видів». Читання

«Походження» посилило його бажання стати професійним біологом. У травні 1921

року він виконав усі вимоги студентського вченого ступеня, хоча формально так

ніколи й не отримав диплома. Це був кінець його формальної освіти. На час випуску

Добжанський посів академічну посаду асистента на факультеті агрокультури

Київського Політехнічного Інституту.

Незважаючи на складнощі студентських років, він зберіг власний ентузіазм у

вивченні біології та розпочав роботу над дослідженням. Починаючи з 1912 року,

279

знайомиться з тогочасними генетиками. Молодий професор ботаніки Григорій

Левитський звернув увагу Добжанського на генетику. До 1927 року Добжанський

сягнув тієї сумної стадії в навчанні, коли нема очевидного прогресу в намаганнях

зрозуміти еволюцію в природі. 27 грудня 1927 року разом з дружиною він прибув

до Сполучених Штатів Америки й почав працювати з Морганом та його групою.

Звичайно, питання еволюції були в нього на думці 1932 року, коли він нарешті

написав статтю про варіацію та еволюцію для публікації в «Американському

натуралісті». Вчення Добжанського з генетики населення слугували основою його

пояснення того, як еволюція рас та видів могла відбуватися через адаптацію. Він

виявив, що успішні види мають схильність володіти широким розмаїттям генів,

які, якщо вони не є корисними для організму в його природному оточенні, таки

забезпечують види загалом генетичним різновидом».

Посилання:

Джон A. MУР та Брюс Валлас, «Генетика Добжанського про природні

населення», 1981 р.

Автор викладеного вище матеріалу: Eмілі Лей Пі Же.

[97] http://instruct.uwo.ca/zoology/441a/hist6.html

Part 6: Dobzhansky

«Dobzhansky’s career exemplifies much that went on in evolutionary thinking from

the 30s to the 70s.

After the three ‘giants’ of the earlier era of mature theoretical evolutionary genetics,

bringing us up to the time of the Second World War, many more important players come

on the scene, too numerous to discuss in these brief notes. But by anyone’s standards,

one of the most influential evolutionary geneticists from the times of Fisher, Wright and

Haldane up through the Evolutionary Synthesis (see below) and on to modern times

was Theodosius Dobzhansky. There are several other very important contributors to our

developing view of evolutionary populations, such as Ernst Mayr, G.G. Simpson and

G.L. Stebbins, but we may single out Dobzhansky for two important reasons: because

one could easily substantiate a claim that he was truly the most influential of all the

biologists of the Evolutionary Synthesis, through his multi-edition text (note 1); and

because he provides a clear and fascinating illustration of a major trend in evolutionary

genetical thinking from the thirties through to the recent past. This concerns the

importance accorded to random factors in evolutionary change. In brief, in the space of

40 years – from the 30s to the early 70s – ‘evolution by random drift’ went from broad

favour as part of evolutionary explanation to general, and pretty firm, disfavour.

«A Brief History of Evolutionary Genetics» by Paul Handford, Department of

Zoology, University of Western Ontario, 1998.

[97] Частина 6: Добжанський

«Кар’єра Добжанського слугує прикладом того, що відбувалося з еволюційною

думкою з 30-х до 70-х рр.

Після трьох «велетнів» ранньої ери сформованої теоретичної еволюційної

генетики, із наближенням Другої світової війни з’являється ще багато важливих

постатей, їх так багато, що годі про всіх розповісти у цих коротких нотатках. Але

280280