Імена твої, Україно

а ризик втрапити на прикордонників подвоювався.

– Не судилося, Ро, – здався врешті чоловік, та в

голосі не відчувалося тону поразки. – Але ми повторимо

це, тільки в ліпшому варіанті.

Георгій і Люба, на щастя, вернулися непоміченими

з ризикованої подорожі, де шанси були однаковими:

потрапити на мушку прикордонника, спізнати

не фінські, а, найвірогідніше, уже сибірські сніги, чи

вирватися на Захід із густо огорнутої сталінським мороком

країни.

Георгій Гамов з веселої студентської четвірки

мушкетерів, що утворили за їх словечком «джаз-банд»,

першим зважився на такий відчайдушний вчинок.

Цій четвірці в університетському середовищі щиро

заздрили і так само щиро засуджували її. Молоді нахаби

за девіз обрали для «джаз-банда» не що-небудь:

«Не бути знаменитим так негарно». Видають журнал

«Отбросы физики», затівають паради дотепності… Та

й імена собі обрали нівроку – одесит Георгій Гамов

– Джонні, Лев Ландау з Баку – Дау, Дмитро Іваненко

з Полтави – Димус. Під подив і обурення професури

Ленінградського університету ця трійка і їх друзі

сміють знімати галас, що нинішнє покоління фізиків

у фізиці анічогісінько не тямить і саме час створити

Інститут теоретичної фізики, зрозуміло, винятково

під їх керівництвом. То багато років ще спливе, коли

подібний інститут справді назвуть ім’ям одного з цих

задерикуватих спудеїв – ім’ям Дау, Лева Ландау. Та

доля розсудить по-іншому і розкидає їх по світах.

Однак скандальна джаз-банда швидко вбивалася

в наукове пір’я. Георгій Гамов уже в двадцять чотири

роки дослідить один з чотирьох видів радіоактивності,

створить теорію альфа-розпаду, його статті публікуються

в найпрестижніших європейських журналах

і стають сенсацією, що шокує. Академік Володимир

Вернадський рекомендує двадцятивосьмирічного

Георгія в члени-кореспонденти академії наук і його

обирають практично одноголосно. Молодий науковець

їде в перше закордонне відрядження. Знайомство

з Нільсом Бором, зустріч в Геттінгені з іншими

славетними вченими, стаття видатного теоретика

фізики Лауе в центральному німецькому науковому

журналі… Це був справді тріумф.

Дякуючи протекції Бора, Георгій знайомиться з

Ернестом Резерфордом, блискуче виступає в Лондонському

королівському товаристві з проблем атомного

ядра, отримує стипендію Рокфеллера в Кембриджському

університеті, зрештою отримує чергове

запрошення Нільса Бора в Копенгаген. А Гульємо

Марконі офіційно запрошує Гамова взяти участь в

150150

першому міжнародному конгресі з атомного ядра у

Римі, в жовтні 1931 року.

Георгій задоволено потирає руки і залюбки порається,

вивалявшись у мастило, біля своєї улюбленої

іграшки – мотоцикла, що став входити в моду:

– Я проведу літо в поїздці навколо Європи на мотоциклі

і завершу поїздку в Римі до початку конгресу.

Але для цього треба ще продовжити візу в своєму

паспорті. У радянському посольстві, де раніше особливих

проблем не було, Георгій раптом зустрівся з

холодною обережністю.

– Вам треба спочатку відзвітуватись у Москві,

– погляд посла все ковзав у боки і ніяк не вдавалося

з ним зустрітися.

В Москві в Георгія вже починаються проблеми під

час таких неминучих тоді співбесід.

– Ваші публічні виступи і твердження не завжди

відповідають положенням діалектичного матеріалізму…

Зокрема, принцип невизначеності Гейзенберга.

Георгій зрозумів, що тільки надлюдська енергія

зможе допомогти йому вирватися з Росії. Ще спробував

нелегально перейти кордон, але вже не фінський…

Вирвавшись з дружиною в Крим, мовляв, на

відпочинок, Георгій таємно лаштує човен, запасається

продуктами і темної ночі, з одним лише компасом,

відпливає в напрямку Туреччини.

Георгій з Любою вже й легенду придумали, що казатимуть,

як допливуть турецького берега: він представиться

данцем, показавши свої старі данські права

мотоцикліста. А там вже веселіше, потрапивши в посольство,

Георгій зможе зв’язатися з Нільсом Бором.

Буря, що почалася негадано, стала на перешкоді

планові мандрівників, хвилі наростали, і як не старався

Георгій веслувати з Любою, до кривавих мозолів,

подорож закінчилася під прибережною кримською

скалою.

– Чи ви без розуму в такий час у море? І чого вас

понесло? – сварили випадкові рибалки, що допомагали

у бурю подружжю вибратися на берег.

– Вгадайте, чого хлопець з дівчиною в море ходить,

– відсварився Георгій і цей жарт відвернув увагу

від подальших розпитувань люду, що в ті часи серйозно

хворів на шпигуноманію.

Вирвати візу Георгію з дружиною допомагають

вчені Заходу. Поль Ланжевен, радянський симпатик,

просить Бухаріна, той «закидає слово» перед Молотовим.

І ось уже поїзд вистукує весело за межею, яку

незабаром назвуть «залізною завісою».

Вітер свободи, і свободи наукової діяльності в тім

числі, без лякливого озирання чи відповідає Гейзенберг

діамату, носить Георгія Європою і Америкою.

Він працює в Кембриджі у Резерфорда, потім у Копенгагені