Імена твої, Україно

215

королем, втретє одружившись влітку 1252 року із його родичем Романом Галицьким.

Роман – свояк Констанції, дочки Бели IV, уклав із королем Угорщини договір про

воєнну підтримку, згідно з яким австрійські завоювання повинні поширюватися на

Гертруду та її чоловіка; ясно, що у вимогах Гертруди Бела IV вбачав лише бажаний

привід продовжувати власну західну політику.

Проте Премисль Отакар, незважаючи на ці небезпечні посягання, зміг у першій

половині 1253 року взяттям села Калєнбергдорф завдати сильного удару конкурентці

Гертруді. Незначні шанси на втілення в життя своїх очікувань від Австрії стали

причиною того, що вже влітку 1253 року Роман Галицький покинув свою дружину

Гертруду та їхню спільну дитину й повернувся в Угорщину».

Хьонш Йорг К. Премисль Отакар ІІ фон Бьомен. Золотий король. – Грац:

Стирія, 1989.

[33] http://www.genealogie-mittelalter.de/premysliden_herzoege_von_boehmen_

maehren/gertrud_von_oesterreich_1288_babenberger_staufer_premysliden/gertrud_von_

oesterreich_markgraefin_von_baden_+_1288.html

«Au.er Kaiser FRIEDRICH II. (13.12.1250) und Gertruds zweitem Gatten, demMarkgrafen Hermann von Baden (4.10.1250), waren daran auch die WITTELSBACHER

– Herzog Otto II. von Bayern – und der ungarische Konig Bela IV. beteiligt. Einer von

dessen Verwandten, Furst Roman von Galizien, hatte die BABENBERGERIN geheiratet,

nachdem sie zum zweitenmal verwitwet war».

Kuthan, Jiri «Premysl Ottokar II. Konig, Bauherr und Mazen. Hofische Kunst im

13. Jahrhundert». Bohlau Verlag Weimar 1996.

[33] «Окрім Імператора Фрідріха ІІ (13.12.1250) та другого чоловіка Гертруди

макграфа Германа фон Бадена (4.10.1250), мали зв’язки з родом Бабенбергів також

представники династії Віттельсбахер – герцог Отто ІІ фон Баєрн та угорський король

Бела IV. Один з його родичів, князь Роман Галицький, одружився із бабенбергеркою

(Гертрудою), після того як та вдруге стала вдовою».

Кутан Їрі. Премисль Оттокар ІІ. Король, розбудовник та меценат.

Придворне мистецтво 13 століття. – Веймар: Бьоляу, 1996.

[34] http://www.mittelalter-genealogie.de/mittelalter/koenige/ungarn/bela_4_

koenig_von_ungarn_1270.html

«In der Folgezeit verband sich Gertrud von Babenberg mit Konig Bela IV. von Ungarn,

der auch seinerseits seine auf babenbergisches Gebiet noch nicht aufgegeben hatte.

Zugleich heiratete sie 1252 den mit Konig Bela verwandten Fursten Roman von Halicz.

1253 unternahm Bela, verbundet mit Herzog Otto von Bayern und Herzog Boleslaw von

Krakau und mit Roman, einen Angriff auf Mahren und Osterreich. Aber die Kampfe

endeten wenig erfolgreich und Roman konnte sich in Oterreich nicht durchsetzen».

Lechner, Karl: Die Babenberger Bohlau Verlag Koln 1985 Seite 213, 291, 296,

300.

216216

[34] «Пізніше Гертруда фон Бабенберг породичалася з угорським королем Белою

IV, який, зі свого боку, ще не відмовився від власних вимог щодо бабенберзьких

володінь. 1252 року вона одружилась із родичем короля Бели князем Романом

Галицьким. 1253 року Бела разом із герцогом Отто фон Байєрн, краківським герцогом

Болеславом та Романом, здійснив напад на Моравію та Австрію. Але бої були не

надто успішними і Роман більше не міг залишатися в Австрії».

Лєхнер Карл. Рід Бабенбергерів. – Кьольн: Бьоляу, 1985. – С. 213, 291, 296,

300.

[35] http://www.umiz.at/geschichte/geschichte3.html

Текст без автора:

«Der ungarische Konig Bela IV. hatte ebenfalls die Absicht, einen Teil des Erbes der

Babenberger fur sich zu gewinnen. Deshalb fiel er einerseits in Osterreich und in Ottokars

Markgrafschaft Mahren ein, andererseits bewog er die verwitwete Babenbergerin Gertrud,

Roman, den Sohn seines Vasallen, des Hlitscher Herzogs Danilo, zu heiraten. Allein, dies

fuhrte Bela nicht an sein Ziel, daher griff er nicht nur Ottokars Land an, sondern bat auch

den Papst um Hilfe».

[35] «Угорський король Бела IV мав також намір забрати собі частину спадку

роду Бабенбергів. Тому, з одного боку, він увірвався в Австрію та в маркграфство

Оттокара Моравію і, з іншого боку, схилив овдовілу Гертруду фон Бабенберг до

одруження із Романом, сином свого васала галицького князя Данила. Однак це не

наблизило Белу до бажаної мети, а тому він не лише нападав на землю Оттокара, а й

просив також допомоги у Папи».

[36] http://homestayfinder.com/Dictionary.aspx?1=en&q=Daniel_of_Halych

«In 1205, after the death of his father, Roman Mstyslavich, the ruler of Halych-

Volynia, the boyars of Galicia forced the four-year-old Danylo into exile with his mother

Anna of Byzantium and brother Vasylko. After the boyars proclaimed one of their own as

prince in 1213, the Poles and Hungarians invaded the principality, ostensibly to support

the claims of young Danylo and Vasylko, and divided it between themselves. In 1219 he

renounced his claims to Halych in favour of his father-in-law Mstislav the Bold.

In 1221 Danylo re-established his rule over Volhynia, where the boyars and populace

had remained loyal to his dynasty. By 1238, he had defeated the Teutonic Knights, and

regained most of Galicia, including the capital at Halych. While the Prussians were under

pressure from the Teutonic Order, Daniel attempted to conquer the related Yatvingians.