Імена твої, Україно

Тройденович перейшов у православ’я, взявши ім’я Юрій; Казимир Великий, у свою

чергу, організував православну ієрархію, роблячи це навіть всупереч папі».

[43] http://www.lwow.com.pl/grodzisk.html

Copyright © 2001 Towarzystwo Milosnikow Lwowa i Kresow Poludniowo –

Wschodnich. Oddzial w Krakowie. Wszystkie prawa zastrzezone.

Stanislaw Grodziski, «Z lwem w herbie»:

«Kiedy w 1335 roku wygasla halicko-wlodzimierska linia Rurykowiczow, tron halicki

objal ksiaze Boleslaw Trojdenowicz. Byl to Piast po mieczu, z linii wywodzacej sie od

Konrada Mazowieckiego, Rurykowicz po kadzieli. Przeszedl wprawdzie na prawoslawie,

ale czul sie Polakiem i polityke prowadzil wcale rozsadna – staral sie chronic Rus zarowno

przed Tatarami, jak i przed Wegrami. Nie doczekawszy sie potomstwa, pragnal przekazac

tron halicki Kazimierzowi Wielkiemu; nim do tego doszlo, Boleslaw zostal otruty przez

miejscowych bojarow, sprzyjajacych Tatarom».

223

[43] Copyright © 2001 Товариство Любителів Львова та Південно-Східних

земель. Відділ в Кракові. Всі права захищені.

Гродзіскі Станіслав, «З левом на гербі»:

«Коли 1335 року скінчилася галицько-володимирська лінія Рюриковичів,

галицький трон посів князь Болеслав Тройденович. Був це Пяст по мечу, з лінії,

що починається із Конрада Мазовецького, Рюрикович по іншій лінії. Прийняв

православ’я, але вважав себе поляком і політику вів цілком розсудливу – намагався

захищати Русь однаковою мірою як від татар, так і від Угорщини. Не дочекавшись

потомства, хотів передати галицький трон Великому Казимиру Великому; перш ніж

до того дійшло, Болеслава отруїли місцеві бояри, які сприяли татарам».

[44] http://www.mors.opus.chelm.pl/wolauhruska/historialong.htm

«W XIII wieku i pozniej nieco, ksiazeta ruscy wladajacy ksiestwem halickowlodzimierskim,

w sklad ktorego wchodzily ziemie nadbuzanskie, toczyli czeste boje

z wladcami polskimi, co jednak nie przeszkadzalo im wchodzic we wzajemne zwiazki

malzenskie. W rezultacie tych powiazan rodzinnych, powstawaly tez i roznorodne

skojarzenia polityczne. Gdy wymarla w roku 1323 meska linia Romanowiczow hlaickowlodzimierskich,

tron ksiazecy objal po nich w drodze dziedziczenia Boleslaw syn ksiecia

mazowieckiego Trojdena i ksiezniczki ruskiej Marii, corki Jerzego I halickiego. Stosownie

do zadan bojarow halickich, Boleslaw Trojdenowicz przyjal wiare prawoslawna, obral

sobie ruskie imie Juryj II (Jerzy) i poslubil Eufemie, corke wielkiego ksiecia litewskiego

Gedymina. Za namowa swego powinowatego, krola polskiego Kazimierza Wielkiego,

zawarl z nim ugode o sukcesji, moca ktorej w wypadku bezpotomnego zgonu ktoregos

z dwu umawiajacych sie monarchow, pozostaly przy zyciu mial otrzymac w spadku jego

posiadlosc. Po uplywie 17 lat panowania, Jerzy II zostal otruty przez bojarow halickich

(1240), ktorzy niezadowoleni byli z prowadzonej przez ksiecia prokatolickiej i propolskiej

polityki. Kazimierz Wielki powolujac sie na postanowienia ugody, wystapil z roszczeniami

o spadek po nim, spotkal sie jednak ze stanowczym sprzeciwem ze strony moznowladcow

ruskich. Nadto z pretensjami do tronu halickiego wystapil ksiaze litewski oraz chan tatarski,

jako zwierzchnik ziem ruskich. W rezultacie doszlo do dlugotrwalych wzajemnych walk,

w ktorych krol polski odnosil chwilowe sukcesy, ale tez i czeste porazki. Kazimierz Wielki

nieustepliwie prze lat dwadziescia dochodzil swych praw sukcesorskich. W tym czasie

pieciokrotnie wyprawial sie zbrojnie na Rus, w latach: 1340, 1344, 1349, 1351, az dopiero

skutkiem ostatniej wyprawy w 1366 roku wspierany przez wojska wegierskie, przejal

ostatecznie swa sukcesje wlaczajac do Polski ksiestwo halicko-wlodzimierskie wraz z

dzielnica chelmsko-belzka».

[44] «У XІІІ столітті й пізніше руські князі, що володіли Галицько-Волинським

князівством, до складу якого входили землі над Бугом, вели часті бої з польськими

правителями, що, проте, не заважало їм вступати в родинні зв’язки. У результаті

цього виникали також різні політичні об’єднання. Коли 1323 року вимерла чоловіча

лінія Романовичів галицько-волинських, княжий трон успадкував Болеслав, син

мазовецького князя Тройдена і руської княжни Марії, дочки Юрія І Галицького. На

вимогу галицьких бояр Болеслав Тройденович прийняв православну віру, обрав собі

ім’я Юрій ІІ (Єжи) і повінчався із Евфемією, дочкою Великого князя литовського

224224

Гедиміна. Підбурений своїм далеким родичем польським королем Казимиром

Великим, уклав з ним угоду про успадкування, згідно з яким у випадку бездітної

смерті одного з цих двох монархів той, що залишиться живим, отримає всі його

володіння. Після 17 років правління Юрій ІІ був отруєний галицькими боярами

(1240), які були незадоволені його прокатолицькою та пропольською політикою.

Казимир Великий, спираючись на укладену угоду, висунув претензії щодо передачі

йому трону, однак наштовхнувся на рішучий спротив з боку руських магнатів.

Окрім цього з претензіями на галицький трон виступив литовський князь, а також

татарський хан, як начальник руських земель. В результаті, дійшло до тривалих

взаємних сварок, у яких польський король мав тимчасові успіхи, але також і часті

поразки. Казимир Великий непоступливо протягом 20 років набирав своїх прав

спадкоємця. Водночас п’ять разів відправлялися війська на Русь, в роках: 1340, 1344,

1349, 1351, допоки внаслідк останнього походу 1366 року за підтримки угорських