Микола Зеров

Про лекції Зерова маємо спогад К. Михайлюк: «Лекції Миколи Костьовича […] лишили в мене і в більшості слухачів враження таке глибоке, яскраве і шляхетне, що їх просто не можна забути. Навіть ті студенти, що недолюблювали його, були згідні з ним, що він посідає спеціальний дар захоплювати слухача, поривати його за собою. Під час його лекцій іноді здавалося, що авдиторія порожня: всі сиділи, затаївши віддих, скуті чарами, що спливали з його слів. […] Все його єство випромінювало якусь притягальну силу».

Микола Зеров умів передати аудиторії своє захоплення предметом лекції, примусити відчути її свою жагу і гордість, любов і біль. Як згадував один з його студентів Григорій Костюк: «Кожне українське літературно-мистецьке явище він розглядав у порівнянні з подібними явищами інших народів».

Л. Вакуленко згадує: «Весь виклад Миколи Зерова був забарвлений почуттям живої і безконечної любови до України, і це почуття викликало у вашім серці відповідне співзвучання. Ви, у кого національний комплекс був, можливо, приспаний чужими впливами, віднаходили себе. Лекції Миколи Костьовича розкривали розумові і серцю його слухачів, хто вони і чиї вони діти. Блудний син повертався до своєї матері – знедоленої України, а син малосвідомий діставав могутні і шляхетні національні стимули на все своє життя».

Конец ознакомительного фрагмента.