Точка Обману

Коркі кинувся до нього.

Рейчел отетеріло дивилася на астрофізика. Як?! Намагатися перегнати гелікоптер на моторному човні?

— Там є радіо, — пояснив Толланд. — І якщо ми зможемо заплисти достатньо далеко від зони глушіння, створюваної гелікоптером, то...

Але Рейчел уже не чула, що він сказав. Бо помітила дещо, від чого її кров захолола в жилах.

— Надто пізно, — видушила вона з себе надтріснутим голосом, простягнувши тремтячу руку. — Нам кінець...

Толланд різко обернувся і побачив, що це дійсно так.

У дальньому кінці судна у проміжок між кораблем та водою вдивлявся гелікоптер — немов дракон, що зазирає у печеру. На мить Толландові здалося, що зараз машина рвоне просто до них під палубою судна. Але гелікоптер почав трохи повертати вбік, щоб зайняти зручну для стрільби позицію.

Толланд простежив напрям стволів кулемета. Ні!

Коркі, який скоцюрбився біля моторного човна, відв’язуючи його, підвів голову якраз тієї миті, коли гримнули постріли. Коркі хитнувся і різко смикнувся — схоже, у нього влучила куля. Несамовитим ривком він перескочив через борт і кинувся на дно човна, рятуючись від обстрілу. Кулемет замовк. Толланд побачив, як Коркі заповзає далі. Нижня частина його правої ноги закривавилася. Скрутившись під панеллю керування, Коркі простягнув руку і став, мацати її, аж поки не знайшов ключ. Двигун моторного човна ожив і заревів.

За мить з носа гелікоптера, що завис над палубою, з’явився лазерний промінь і почав намацувати моторний човен, щоб вразити його керованою ракетою.

Толланд зреагував радше інстинктивно, аніж обдумано, і націлив на гелікоптер ту єдину зброю, яку мав.

Океанограф натиснув на гачок, ракетниця в його руці засичала, і просто на гелікоптер гайнула сліпучо-біла стрічка. Та навіть у цю мить Толланд побачив, що запізнився. Ракета ось-ось мала вдарити в переднє скло кабіни, а пускова установка під черевом машини вже випустила свій спалах світла. Водночас гелікоптер різко взяв угору, ухиляючись від ракети, що на нього мчала.

— Стережись! — заволав Толланд, смикнувши Рейчел униз на місток.

Ракета збилася з курсу. Мало не зачепивши Коркі, вона пролетіла вздовж «Гої» та вдарила в основу опори на тридцять футів нижче від того рівня, на якому перебували Толланд і Рейчел.

Звук вибуху був апокаліптичним. Під ними здійнявся вир води та вогню. Шматочки погнутого металу злетіли в повітря. Скреготнув метал об метал — то судно трохи нахилилося, шукаючи нову точку рівноваги.

Коли розвіявся дим, Толланд побачив, що одну з головних опор «Гої» сильно пошкоджено. Потужні течії шарпали поплавець, загрожуючи відірвати. Спіральні сходи, що вели донизу, схоже, висіли на волосинці.

— Мерщій! — заволав Толланд, підштовхуючи Рейчел до цих сходів. — Нам треба спуститися вниз!

Але було запізно. Сходи подалися, тріснули, відірвалися від пошкодженої опори і шубовснули у воду.

А над судном Дельта-Один намацав вимикачі та важелі і нарешті впорався з керуванням. На мить засліплений ракетою, що на нього летіла, він інстинктивно рвонув машину вгору, і тому ракета не влучила в ціль. Він вилаявся, завис над носом судна і приготувався знизитися, щоб закінчити роботу.

Знищити всіх пасажирів.Наказ контролера був чіткий і зрозумілий.

— Чорт забирай! Ти диви! — заволав Дельта-Два із заднього сидіння, показуючи у вікно. — Моторний човен!

Дельта-Один крутнувся і побачив зрешечений кулями моторний човен «крестлайнер», що нісся від «Гої» в передранкову темряву.

Керівникові групи належало прийняти рішення.

114

Тримаючи штурвал закривавленими руками, Коркі погнав моторний човен геть, і той жваво застрибав по хвилях, гупаючи днищем об воду. Астрофізик дав повний газ, намагаючись вичавити з суденця максимальну швидкість. І тільки зараз він відчув пекучий пронизливий біль. Він поглянув униз і побачив, як з його правої ноги струмує, пульсуючи, кров. І від цієї картини у нього відразу ж запаморочилося в голові. Прихилившись до штурвала, він обернувся і поглянув на «Гою», сподіваючись, що гелікоптер кинеться навздогін. Толланд і Рейчел потрапили в пастку на містку, і Коркі вже не міг до них дістатися, тож мусив прийняти блискавичне рішення.

Розділяй і перемагай.

Коркі знав, що коли він заманить вертушку достатньо далеко від судна, то, можливо, Рейчел і Майку вдасться вийти на радіозв’язок і покликати на допомогу. Але, поглянувши через плече на освітлений корабель, він з сумом побачив, що гелікоптер і досі висить над ним, наче вагаючись.

Ну ж бо, виродку! Наздоганяй мене!

Та гелікоптер не став його наздоганяти. Натомість він заклав віраж навколо корми судна, вирівнявся — і сів на палубу. Ні!Охоплений жахом, Коркі спостерігав, раптом збагнувши, що залишив Рейчел і Толланда на вірну смерть.

Зрозумівши, що тепер він має вийти на радіозв’язок, Коркі понишпорив по панелі і, знайшовши радіо, клацнув умикачем. Але нічого не сталося. Ані тобі світла, ані шуму. Він повернув регулятор гучності на всю. Все одно — нічого. Ну, вмикайся! Оживай!Відпустивши штурвал, він нахилився і поглянув униз. Від цього руху пекучий біль пронизав йому ногу. Коркі зосередив погляд на радіо — і очам своїм не повірив. Панель була зрешечена кулями, а шкала радіоприймача розтрощена. Донизу звисали обірвані дроти. Коркі ошелешено витріщився на безрадісну картину.

Щастить як потопельнику.

Коркі випростався, хоча ноги відмовлялися його слухати. «Що може бути гірше?» — подумав астрофізик. І коли поглянув на судно, то отримав відповідь на своє запитання. На палубу «Гої» зіскочили двоє озброєних військовиків. Потім вертушка піднялася знову, розвернулася і на повній швидкості рвонула в його напрямку.

Коркі похнюпився. Розділяй і перемагай.Вочевидь, цієї ночі не лише у нього виникла така думка.

Коли Дельта-Три пройшов палубою і наблизився до решітчастих сходів, що вели донизу, він почув, як десь під ним скрикнула жінка. Він повернувся і кивнув Дельта-Два — мовляв, схожу і подивлюся. Його напарник кивнув, залишившись в укритті на верхній палубі. Ці двоє могли підтримувати зв’язок через кодований переговірний пристрій: глушильна система «кайови» була сконструйована таким винахідливим чином, що для цього кодованого передавача було залишено спеціальну частоту.

Стискаючи в руках тупоносий короткостволий автомат, Дельта-Три рушив тихцем до сходів, що вели на нижню палубу. Обережно, як і личить натренованому вбивці, він дюйм за дюймом просувався вперед, тримаючи напоготові автомат.

Похилі сходи обмежували видимість, і Дельта-Три нахилився, щоб краще придивитися. Тепер крик чувся чіткіше і гучніше. На мить зупинившись, він рушив далі. Спустившись наполовину, він зміг побачити перекручений вибухом лабіринт містків і переходів, прикріплених до нижньої частини судна. Крик став іще сильнішим.

І нарешті він побачив її. Стоячи посередині поперечного містка, Рейчел Секстон вдивлялася вниз, у воду і розпачливо гукала Майкла Толланда.

Схоже, Толланд упав униз у результаті вибуху?