Точка Обману

— Не знаю, не знаю... Я зневажаю директора, але ж мої колеги.. . вони добрі і пристойні люди.

— Саме тому вони й заслуговують знати, що їх ввели в оману.

— А докази про мою участь у привласненні державних коштів?

— Можете про це забути, — відмахнулася Габріель, яка сама мало не забула про свій трюк. — Я скажу сенаторові, що вам нічого не відомо і це звичайна підтасовка: керівник НАСА підстрахувався, щоб ви мовчали про супутник.

— А сенатор зможе мене захистити?

— Безперечно. Ви ж не зробили нічого поганого. Просто виконували наказ. Окрім того, маючи ту інформацію, яку ви щойно мені сповістили, — про канадського геолога, — сенатор навряд чи порушить питання про привласнення коштів. Ми зможемо цілком і повністю зосередитися на тому, що НАСА дезінформувала широкий загал стосовно супутника-сканера та метеорита. Якщо Седжвік Секстон оприлюднить відомості про канадського геолога, то директор космічної агенції не зможе ризикувати, намагаючись дискредитувати вас своїми брехнями.

Але Гарпер ніяк не міг заспокоїтися. Він похмуро мовчав, подумки перебираючи можливі варіанти. Габріель не заважала йому прийняти рішення. Вона вже здогадалася, що в цій історії є ще один тривожний момент. їй спочатку не хотілося про нього згадувати, але Габріель побачила, що інженера треба злегка підштовхнути.

— У вас є собаки, докторе Гарпер?

Він підвів голову.

— Прошу?

— Як на мене, усе це дуже дивно. Ви сказали, що невдовзі після того, як геолог передав свої координати, його собаки збилися з дороги, засліплені буревієм, і впали в розщелину?

— Була сильна буря. Вони збилися з курсу.

Габріель скептично знизала плечима.

— Ну, може, й справді. Усяке трапляється.

Гарпер чітко вловив її вагання.

— Що ви хочете сказати?

— Погодьтеся, що забагато дивних збігів для однієї історії. Канадський геолог передає координати метеорита на частоті, яку може чути лише НАСА? А потім його собаки збиваються з дороги і падають в урвище? — Вона на мить замовкла. — Гадаю, мені не треба вам пояснювати, що саме смерть геолога проклала шлях до сьогоднішнього тріумфу НАСА?

Гарпер сполотнів.

— Ви гадаєте, директор пішов на вбивство заради метеорита?

«Велика політика. Великі гроші», — подумала Габріель.

— Я маю поговорити з сенатором, ми підтримуватимемо з вами контакт. Тут є чорний хід?

Габріель залишила білого як крейду Кріса Гарпера і спустилася пожежними сходами у провулок позаду штаб-квартири НАСА. Махнувши рукою, вона спіймала таксі, з якого щойно вивантажилася чергова партія веселих співробітників космічної агенції.

— Житловий комплекс Вестбрук, — сказала вона водієві.

«Що ж, невдовзі настрій у сенатора значно покращиться», — подумала Габріель.

94

«А чи правильно я зробила, що погодилася?» — подумала Рейчел, стоячи біля входу до кабіни літака. Вона відійшла на максимальну відстань, розтягнувши кабель слухавки, щоб пілот не міг її підслухати. Коркі та Толланд мовчки стояли поруч і спостерігали. Хоча Рейчел домовилася з Вільямом Пікерінгом про повну радіотишу аж до їх прибуття на авіабазу Боллінг, вона тепер мала нову інформацію, яку, без сумніву, Пікерінг хотів би отримати негайно. І вона зателефонувала шефу на кодований стільниковий телефон, який він завжди носив з собою.

Коли Пікерінг вийшов на лінію, голос у нього був, як завжди, спокійний і діловий.

— Будь ласка, говоріть обачно. Я не можу гарантувати надійності цієї лінії.

Рейчел усе зрозуміла. Як і більшість нестаціонарних телефонів співробітників військово-космічної розвідки, мобільний Пікерінга був оснащений індикатором, який спрацьовував при незахищених вхідних сигналах. Тому телефон і попередив Пікерінга, бо Рейчел зв’язувалася з ним по радіотелефону — одному з найвразливіших для підслуховування видів зв’язку. Отже, ця розмова мала бути максимально обтічною. Без імен. Без зазначення конкретних місць.

— Мій голос підтверджує, що це я, — мовила Рейчел, користуючись стандартним привітанням, спеціально передбаченим для таких випадків.

Вона очікувала, що шеф розсердиться через те, що вона несанкціоновано й ризиковано вийшла на зв’язок, але реакція Пікерінга була досить позитивною.

— Так, я й сам збирався вийти з вами на контакт. Нам слід змінити курс. Я боюся, що вас зустрічатиме команда «прихильників».

Рейчел відчула на спині неприємний холодок. Хтось за нами стежить.З інтонації Пікерінга вона відчула, що їм загрожує небезпека. Змінити курс. Отже, він із задоволенням дізнається, що саме про це вона й планувала його попросити, хоча й з інших причин.

— Проблема справжності, — мовила Рейчел. — Ми її обговорювали. Невдовзі ми зможемо або категорично підтвердити її, або категорично спростувати.

— Чудово. Відбулися деякі події, і це дасть мені змогу зайняти чіткішу позицію в своїх подальших діях.

— Для отримання доказів ми мусимо зробити зупинку. Один з нас має доступ до лабораторного устаткування...

— Будь ласка, не називайте конкретних місць. Це для вашої ж безпеки.

Та Рейчел і не мала наміру детально обговорювати свої плани по цій лінії зв’язку.

— Ви можете дати нам дозвіл на посадку в GAS-AC?

Пікерінг на мить замовк. Рейчел відчула, що він намагається розшифрувати абревіатуру, яка означала назву авіабази групи берегової охорони в Атлантик-Сіті. Рейчел сподівалася, що шеф здогадається, що вона має на увазі.

— Так, — нарешті озвався він. — Я можу це організувати. Це ваш остаточний пункт?

— Ні. Нам у подальшому знадобиться гелікоптер.

— На вас чекатиме вертушка.

— Дякую.

— Рекомендую вам виявляти крайню обережність, допоки ми не дізнаємося більше. Нікому нічого не кажіть. Ваші підозри дуже стурбували деяких осіб у вищих ешелонах влади.

«І я знаю одну з них. Її звати Марджорі Тенч», — подумала Рейчел і пошкодувала, що не має змоги вийти напряму на президента.

— Зараз я у своєму авті, їду на зустріч із особою, про яку йдеться. Вона попрохала мене про приватну зустріч на нейтральній території. І ця зустріч багато чого прояснить.

Пікерінг їде кудись на зустріч із Тенч?Певно, радниця президента збирається повідомити йому щось дуже важливе, якщо не схотіла говорити про це по телефону.

Керівник військово-космічної розвідки продовжив після невеличкої паузи: