Чтение онлайн

ЖАНРЫ

Вирвані сторінки з автобіографії
Шрифт:

Святий Боже! Якби не ті барабулі - колгосп би не зав'язався. Думаю: якими чужими були ті назви для буковинців: «Більшовик», «8 Березня», ім.Леніна, ім.Молотова. А слова... слова... «усуспільнюю землю», «дуже хочу працювати у колгоспі». У Лопушні в колгосп брали скопом. За 21 січня 1950 року (якраз на свято Івана-Хрестителя) (протокол №1) до колективного господарства ім.Чапаєва (теж чисто буковинський герой) було прийнято 136 осіб. Уявляєте, темпи, розмах колгос пного будівництва краю?!

Гіркий мій сарказм. Крізь сльози. Бо в Лопушні і в Шепоті вже й не писали, що люди віддавали під себе.

Заяви писані олівцем. Однією рукою. Однаковісінько: « Прошу прийняти...обов'язки буду виконувати чесно і добро совісно... прошу не відмовити...»

Рука писаря не сполучила ці поняття «добро» і «совість».

«...І ДОМАШНІ РЕЧІ - 1489 ШТУК»

«- Татку, знов хати у когось розбивають?

– Ні, сину, то браму для Сталіна робля...».

(Зі спогаду працівника Чернівецького машзаводу Отто БОГАТИРЯ (родом із Вижниччини).

«Ти казала мені, мамко, воликів продати,

Бо продав с'ми - то б не мав с'ми в калагоз що дати.

Летів ворон з чужих сторон та й сів на осиці -

Плачу, мамко, що не взяли з мене портяниці».

(Записано у с.Великий Кучурів Сторожинецького району Гарафиною МАКОВІЙ).

Колгоспам передував 1947 рік, що ходив із косою і плугом поміж людей. Коса косила не пшениці й не жито. Вона ходила між людських господ, нишпорила по закутках і задвірках і рахувала господарку.

О, той плуг зорав Буковину глибоко, вивернувши і розрубавши коріння поважних фамілій [5] заможних ґаздів і просто звичайних буковинців.

З АРХІВУ:

Отже, рік - 1947.

Район - Заставнівський.

Тут, як і повсюди, коса ходила у масці влади: уповноважені сільрад складали « Материалы по утверждению списков кулацких хазяйств по району ».

5

Фамілія (діал.) - родина, рід.

Думала, нарешті, на власні очі побачу оте «страшне багатство», як його називає бабка Гафія. Побачила. Заплющила очі, щоб не скотилася сльоза.

Плуг орав. Коса косила. І знайшли те, що треба було знайти: куркулів.У Ржавинцях їх виявлено - 5, у Брідку - 6, в Бабиному - 11, в Юрківцях - 3.

Були й критерії: «Характеристики господарств...»Мабуть, ходили уповноважені коло хат, як ходять із переписом, і писали... писали... потім пропонували на затвердження в сільради... в сільрадах сиділа (в основному) безземельна голота і затверджувала.

Читаю «Характеристику господарства громадянина Шкварчука Якова Степановичаз Товтрів. «Сім'я з трьох душ мала: ріллі - 8,80 га, городу - 0,35 га, саду - 0,05 га, робочих коней - 1, вуликів - 6, корів - 1.У графі «наявність підприємств і промислових сільськогосподарських машин» -стоїть прочерк. Далі йде «застосування найманої праці». Тут громадянин Шкварчук завинив. Ой, тяжко завинив перед радянською владою: мав сезонних робітників, в 1930-1947 роках на Якова Степановича гнула спину Анна Рудийчук, а в 1935-1947 - Коронянчук Петро сходив потом на ґрунтах «глитая». Не міг, бачите, господар власноруч обходити майже 9 га землі - а треба було!

А ще як підемо далі - то взагалі кримінал.

Ідімо... Графа « Інші ознаки одержання нетрудових доходів, що можуть бути за підставу для індивідуального оподаткування сільськогосподарським податком».

Ви чуєте, люди, що він робив, отой Шкварчук із Товтрів? Цитую: « викидав на ринок для одержання прибутку хліб, вгодований скот, корів, бугаїв; купував і перепродував з прибутків, наживав маєтки і гроші».А ви думали, що він здихав

з голоду як собака... а червонозоряне військо хотіло його нагодувати. Як кажуть, «не тут-то было». А «інші особливості»цього господарства (в період окупації та після визволення)», що показують? Показують « нетрудові доходи від спекуляції - скота, корів та продажу зерна».Гм... Вам хотілося, щоб Шкварчук із ґвером [6] , а він із сапою та граблями чекав на визволителів.

6

Ґвер (діал.) - обріз (зброя).

А визначення яке - «викидав на ринок». Отако взяв чоловік - і викинув свою працю отим бісовим експлуататорам, щоб голодні не сиділи. А треба було згноїти, прикопати, приорати дар Божий і ласку Божу і самому гибіти. Зате визволителі лишилися б задоволеними і без претензій.

Та Шкварчук - це квіточки. Є ґазди - не рівня йому . Oн Дмитро Григорович Федишин. Окрім десяти гектарів землі, мав чоловік «маслобойку-сепаратор»,яким переробляв молоко, (не воду ж, звичайно), яке закуповував в селах (а треба було, щоб воно кисло?). О, Федишин - птиця високого польоту, бо йому належала ще й молотарка-двигун, сіялка.А це теж нетрудові доходи. До того ж він продавав ліс «за куб - 50 рублів, що давало доходу в рік 2500 рублів».

А що у Вербівцях робилося - не приведи, Боже: господарство Степана Рудана«має постійні зв'язки з ворожими елементами».Це тобто з тими, хто проти репресій і колгоспів.

Там багато цікавого, в отих «Матеріалах...».Є записи про арешти людей органами МҐБ. В селі Бабино, наприклад, обліковець не ставив коми між цифрами, і з документів випливало, що люди мали по 400-900 гектарів землі.

Караюча рука не має пощади. І до дітей. Хотіла б знати, чи кипить образа в душах нащадків Дмитра Васильовича Михайлюка із Заставни? У сорок сьомому їх було восьмеро:

тридцять другого,

тридцять третього,

тридцять п'ятого,

тридцять шостого,

сорок першого,

сорок третього,

сорок четвертого

і сорок шостого років народження.

О, то велика провина, що батько на ці роти мав аж 10,67 гектара землі, дві корови і маслобойню. А потім...

Потім їхали до Сибіру, на Урали, в Томськ Омськ і до дідька за двері. Спустошували сотні буковинських Сіруків. Коса косила...

Дані із « Списка хазяйств и имущества, изъятого в хазяйствах, выселенных из За ставновского района ». Отже, таких у селі Хрещатик знайшлося семеро , з Добринівців вісьмом сім'ям застукотіли колеса, з Кадубівців - дев'ятнадцятьом , із Дорошівців - сімнадцятьом.

А ми начебто тішимося: нашого цвіту по всьому світу. Скільки!? І яким чином...

Кого ж висилала новітня влада? Що вони мали, ті люди?

Висилали, в основному, тих, хто володів 0,70-4 гектарами землі. В 108 дворах, господарі яких згодом змінили Заставну-батьківщину на Московщину, налічувалося 95(!)житлових будинків. Розумієте, 95 на 108 господарств? Тобто заставнівські куркулі навіть власних будинків не мали, а були такими багатими, що жили в одному будинкові із сім'ями своїх дітей, родичів. На цих же 108 господарств не припадало жодного млина, олійниці, кузні. Із 108 господарств вилучили 25 плугів, 1 сіялку, 3 молотарки, 6 саней, 31 коня, 47 корів і домашні речі. Речі також лічили. В одного їх було 1489 штук. Врахували навіть віники.

Поделиться с друзьями: