Янголи і демони
Шрифт:
— Санті, — сказав Ленґдон, — це прізвище великого майстра Відродження Рафаеля.
— Рафаеля? — здивувалась Вітторія. — Того самогоРафаеля?
— Єдиного й неповторного. — Ленґдон швидко прямував до офісу швейцарської гвардії.
— Тобто стежка починається від могили Рафаеля?
— Це здається цілком логічно, — відповів Ленґдон. — Ілюмінати вважали видатних художників і скульпторів почесними побратимами у справі просвітлення. Вони могли обрати могилу І’афаеля на знак ушанування. — Крім того, Ленґдон знав, що Рафаеля,
Вітторія обережно поклала аркуш назад Ленґдонові до кишені.
— І де він похований?
Ленґдон глибоко вдихнув повітря.
— Вірте чи ні, а Рафаель похований у Пантеоні.
— У тому самомуПантеоні? — недовірливо перепитала Вітторія.
— Той самийРафаель у тому самомуПантеоні. — Ленґдон мусив визнати: він аж ніяк не сподівався, що перший вказівник виявиться у Пантеоні. Він думав, що перший олтар науки буде в якійсь тихій непримітній церковці, розташованій подалі від туристських маршрутів. Пантеон же з його величезним куполом, у якому зяяв отвір, навіть у сімнадцятому столітті був одним із найвідоміших місць у Римі.
— А хіба Пантеон — це церква? — запитала Вітторія.
— Найстаріша католицька церква в Римі.
Вітторія похитала головою.
— Невже ви справді вірите, що першого кардинала збираються вбити в Пантеоні? Адже там завжди повно туристів.
Ленґдон знизав плечима.
— Здається, ілюмінати хочуть, щоб про них дізнався весь світ. Убивство кардинала в Пантеоні однозначно приверне загальну увагу.
— Але як той покидьок розраховує убити когось у Пантеоні й залишитися непоміченим? Це ж неможливо.
— А викрасти чотирьох кардиналів з Ватикану — це можливо? Вірш чітко вказує на Пантеон.
— А ви впевнені,що Рафаель похований у Пантеоні?
— Та я сто разів бачив його могилу!
Вітторія кивнула, хоч він її до кінця не переконав.
— Яка година?
Ленґдон подивився на годинник.
— Пів на восьму.
— Пантеон далеко звідси?
— Може, за милю. Ми встигаємо.
— У вірші сказано: земнийгріб Санті. Як ви це розумієте?
Ленґдон пішов навпростець через двір Сентінел.
— Земний? Насправді у Римі немає, мабуть, більш земного місця, ніж Пантеон. Його назва походить від назви релігії, яку і ут первинно практикували, — пантеїзму. Ця релігія передбачає поклоніння всім богам, а передусім Матері-землі.
Іще студентом Ленґдон із подивом довідався, що величезний центральний зал Пантеону був присвячений Геї — богині Землі. І Іого пропорції такі точні, що величезний сферичний купол точно, до міліметра, підходить до стін.
— Ну добре, — сказала Вітторія, уже спокійніше. — А що таке діра демона? Земний гріб Санті, демона діра?..
Щодо цього Ленґдон не був певний.
— Мабуть, діра демона —це славнозвісний круглий отвір у куполі Пантеону, — припустив він.
— Але ж це церква, — не погоджувалась Вітторія, легко крокуючи поруч із ним. — 3 якої рації називати отвір у куполі дірою демона?
Над цим Ленґдон і сам ламав голову. Він ніколи не чув висло-ну «діра демона», але пригадував один відомий нарис про Пан-к'он із шостого століття, який зараз здавався дивовижно доречним. Беда Вельмишановний якось написав, що діру в куполі І Іантеону просвердлили демони — вони втікали з храму, коли І Іаца Боніфацій IV його освячував.
— А чому, — запитала Вітторія, коли вони зайшли на невеличкий внутрішній двір, — ілюмінати написали прізвище Санті, икіцо насправді художник був відомий як Рафаель?
— Ви дуже багато запитуєте.
— Те саме казав мій батько.
— Тут може бути дві причини. Перша — те, що слово «Рафа-і')іі>» має забагато складів. Воно б зруйнувало п’ятистопний ямб, нким написаний вірш.
— Не дуже переконливо.
Ленґдон мусив з нею погодитися.
— Ну тоді, можливо, вони написали «Санті», щоб ключ був пі- таким очевидним і щоб тільки дуже просвітлені вчені змогли ідогадатися, що йдеться про Рафаеля.
Це версія, схоже, теж Вітторію не переконала.
— ^ впевнена, що за життя Рафаеля його прізвище було дуже добре відоме.
–
— Як не дивно, ні. Упізнавання за ім’ям свідчило про певний статус. Рафаель цурався власного прізвища приблизно так само, як це роблять сучасні поп-зірки. Наприклад, Мадонна ніколи не згадує власного прізвища — Чикконе.
Вітторію це потішило.
— Ви знаєте прізвище Мадонни?
Ленґдон уже пошкодував, що згадав Мадонну. Дивовижно, скільки різного сміття підхоплює розум, коли постійно живеш серед десяти тисяч ПІДЛІТКІВ. /
Проминувши останню браму перед офісом швейцарської гвардії, Ленґдон і Вітторія були змушені різко зупинитися.
— Para! — хтось голосно крикнув їм у спину.
Повернувшись, вони побачили дуло рушниці.
— Attento! — вигукнула Вітторія, відскочивши назад. — Обережніше зі зброєю…
— Non sparare! — гаркнув охоронець і звів курок.
— Soldato! — почувся владний голос з протилежного боку двору. На порозі центру безпеки виник Оліветті. — Пропусти їх!
Охоронець розгубився.
— Ма, signore, е una donna…
— Йди досередини! — крикнув командир.
— Сеньйоре, nonposso…
— Негайно! Дістанеш там новий наказ. За дві хвилини капітал Рошер проведе інструктаж.'Ми організовуємо пошук.
Охоронець знітився і швидко пішов до центру безпеки. Оліветті, що аж кипів від злості, підійшов до Ленґдона.
— Ви були в наших найтаємніших архівах? Вам доведеться пояснити, що це все означає.