Багряний Іван Павлович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Багряний Іван Павлович

Рейтинг
9.05
Пол
мужской
Дата рождения
19 вересня (2 жовтня) 1906
Багряний Іван Павлович
9.05 + -

рейтинг автора

Биография

Іван Багряний (справжнє ім'я: Лозов'яга Іван Павлович[1] (також: Лозов'ягін); 19 вересня (2 жовтня) 1906, Охтирка[2], Харківська губернія, Російська імперія — 25 серпня 1963, Новий Ульм, ФРН) — українськийпоет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.[3]


Становлення[ред. • ред. код]

Народився в сім'ї муляра Павла Петровича Лозов'яги. Мати — Євдокія Іванівна Кривуша — походила із заможного селянського роду із села Куземин біля Охтирки. У сім'ї, крім Івана, виховувалися також син Федір і дві дочки — Неоніла та Єлизавета.

У шестирічному віці почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю.

1922 року почався період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він був то замполітом цукроварні, то окружним політінспектором в Охтирській міліції, то вчителем малювання в колонії для безпритульних і сиріт. 1925 року вийшов із комсомолу. Щоб «збагатитись враженнями» (вислів Івана Багряного), побував на Донбасі, в Криму, на Кубані.

1925 року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші [4].

Того ж 1925 року під псевдонімом І. Полярний власними силами видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань». В оповіданнях описані враження від побаченого й пережитого автором під час поїздки по Україні. Це переважно безрадісні реалістичні картини життя тогочасного суспільства.

1926 року вступив до Київського художнього інституту (КХІ), якого через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва закінчити не вдалося. Навчаючись в КХІ, вийшов зі спілки «Плуг», вступив до опозиційного літературного об'єднання МАРС («Майстерня революційного слова»), де зблизився з самовимогливими митцями слова: Валер'яном Підмогильним, Євгеном Плужником, Борисом Антоненком-Давидовичем, Григорієм Косинкою, Тодосем Осьмачкою та іншими, яких пізніше було піддано нищівній критиці з боку офіційної радянської критики та всіляко переслідувано. Саме тоді Іван Багряний активно працював і друкувався в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях» та інших.

У 1920-х роках видав низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія», «Вандея», «Газават», п'єсу «Бузок» про графоманів. У 1929 році на власний кошт видав віршовану поему «Ave Maria», яка майже миттєво була заборонена цензурою й вилучена з книготоргівлі.

1930 року побачив світ історичний роман у віршах «Скелька». У ньому розповідається про повстання в селі Скелька у ХVIII ст. проти свавілля московських ченців монастиря, що знаходився поряд. Селяни спалили монастир, протестуючи проти національного гноблення. Офіційною реакцією на роман стала стаття О. Правдюка «Куркульським шляхом» в журналі «Критика», де автор говорить: «…Від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким…» [5].


В ув'язненні та на засланні[ред. • ред. код]

16 квітня 1932 його заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою літературних творів, таких як поема «Ave Maria», історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг».

Пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу. Про період перебування Івана Багряного на Далекому Сході в 1932—1937 роках досі мало відомостей: Охотське море, тайга, життя серед українців Зеленого Клину. Утеча в Україну та арешт у дорозі, новий термін (3 роки) — тепер уже в таборі БАМТАБу.

Точних даних про час повернення Івана Багряного із заслання немає: 16 червня 1938 року його повторно було арештовано, сидів у Харківській в'язниці УДБ-НКВС на Холодній горі. Йому пред'явили нове звинувачення — участь чи навіть керівництво у націоналістичній контрреволюційній організації. Хоч тривали довгі дні знущань та допитів, Акт про закінчення слідства 26 березня 1939 року з висунутими проти нього обвинуваченнями І. Багряний не підписав. 1 квітня 1940 року було прийнято постанову, в якій відзначалося, що всі свідчення про контрреволюційну діяльність належать до 1928 — 1932 років, за що він уже був засуджений, а «…інших даних про антирадянську діяльність Багряного-Лозов'ягіна слідством не добуто». Хворий, знесилений, Іван Багряний повернувся в Охтирку.

Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батьківщину — письменник відобразив у романі «Сад Гетсиманський».


Під час Другої світової війни[ред. • ред. код]

Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини. Іван Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів.

Попри таку завантаженість Іван Багряний не покинув літературної праці. 1944 року він написав один із своїх найталановитіших творів — роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»).

У січні 1944 написав, перебуваючи у Тернополі, поему «Гуляй-Поле»[6].

У березні 1945 Багряний перебував у Карпатах у селі Даба разом з рештою місії ЗП УГВР. У квітні 1945, коли радянські війська почали наближатися до місця перебування групи українців, частина членів місії ЗП УГВР, що не мандрувала з родинами, виїхала до столиці Незалежної Хорватської Держави Загреба. Дещо пізніше до групи приєднався й Іван Багряний. У столиці Хорватії делегація ЗП УГВР провела весь квітень і ця країна відбилася й на творчості Івана Багряного. Саме у цей період він писав роман «Люба» про партизанську боротьбу ОУН/УПА, в якій сам нещодавно брав участь. У тексті уривка, що зберігся, часто трапляються хорватські топоніми і явища: м. Вараждін, р. Драва, усташі, четники генерала Драголюба Михайловича, які воювали проти усташів. А назву твору письменник дав на честь Люби Комар, радистки місії ЗП УГВР, учасниці «Процесу 59» в 1941 році. Рукопис роману письменник власноруч знищив, бо «розсердився на героїв цього роману, діячів партизанського резистансу, колишніх моїх друзів, а пізніше — замотеличених героїв «таборових держав», моїх запеклих ворогів».[7]


В еміграції[ред. • ред. код]
 

1945 року Багряний емігрував до Німеччини. Як свідчить у «Листах до приятелів» Юрій Лавріненко, «в еміграції теж не було свободи. Не менш, ніж заборонами, перешкоджала гітлерівська Німеччина сформуванню політичної еміграції усілякими „розенбергівськими штабами“, в яких псувалися та компромітувалися і дуже пристойні люди. Багряний пішов на Захід і в еміграцію через „оунівське підпілля“.

Іван Багряний написав брошуру — програмний для нього памфлет „Чому я не хочу вертатись до СРСР?“, де виклав політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені. Він логічно обґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу — батьківщини-мачухи, котра пішла на геноцид проти власного народу. 1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету „Українські вісті“. Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.

Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина) на цвинтарі, при вулиці Ройттір (Neu-Ulmer Friedhof, an der Reuttier Str.). Могила Івана Багряного — перша могила ліворуч від входу на цвинтар, що навпроти вул. Фіннінгер (Finninger Str.). Автор надгробного пам'ятника — скульптор Лео Мол[8]. Пам'ятника на могилі освячено 3 жовтня 1965.


Сім'я[ред. • ред. код]

Перша дружина — Антоніна Зосімова, діти: Борис і Наталя[9]. На еміграції одружився з Галиною Тригуб (родом із Тернопільщини)[6]. Їхні діти: Нестор і Роксолана[10].

Книги автора:

Без серии

[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[9.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Ваше Сиятельство 5
5.00
рейтинг книги
— Ты меня унизил, Астерий, — свечение вокруг Артемиды снова приобрело оранжевый оттенок. — Дорогая, что случилось? Давай поговорим спокойно. Пожалуйста, уйми свой гнев, — я шагнул к ней. — Не смей ко мне приближаться! — она выставила вперед ладонь. — И спокойно теперь не получится. — Может ты объяснишь причину своего недовольства? — я сделал еще пару шагов и остановился. — Ты и сам все прекрасно знаешь. Я думала, что значу для тебя больше, чем… — она замялась не в силах подобрать слова или…
Страж Кодекса. Книга IV
5.00
рейтинг книги
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…
Я – Орк. Том 2
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Я — Орк
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…
Возвышение Меркурия. Книга 2
5.00
рейтинг книги
— Ты примчался сюда, чтобы вызвать меня на дуэль? Но на всякий случай решил прихватить с собой охрану? Я такой страшный? Парень стиснул зубы, яростно смотря на меня. — Сестра предупреждала, что твой вонючий язык может изливать только грязь. Даже не думай вывести меня из себя. Ты принимаешь вызов или отказываешься? А что, так можно было? Просто сказать «я не хочу с тобой драться, противный» и уйти в закат? Или наоборот в рассвет. Выдержки из дуэльного кодекса я тоже читал. Но они касались…
Кодекс Охотника. Книга XIV
5.00
рейтинг книги
Глава 1 Один из Миров Многомерной Вселенной Первая Крепость Охотников Зал Знаний Первый Охотник стоял перед Стеной Откровения и пристально вглядывался в огромную карту Множественных Миров. Он с грустью отметил, что еще пять миров перешли под контроль Неведомого, и всего четыре мира братья отбили от слуг Неназываемого. Из которых два придется уничтожить… Кажется, Орден постепенно проигрывал эту войну, и если что-то не предпринять, то рано или поздно вся Вселенная перейдет…
Воронцов. Перезагрузка
5.00
рейтинг книги
В переполненном вагоне метро Алексей стоял, вцепившись в поручень побелевшими пальцами, пока адреналин пульсировал в венах раскалённой лавой, не думая утихать. Мысли разрывали сознание на куски. Переезд с Машкой в светлую квартиру с видом на парк — перечеркнут. А кредит за машину… Господи, о чём он только думал? «Станция Баррикадная. Будьте осторожны при выходе из вагона». Вагон внезапно дёрнулся с такой силой, словно на полном ходу врезался в бетонную стену. Людей швырнуло вперёд, как тряпичных…
Запрети любить
5.00
рейтинг книги
— Мне плевать, что будет со мной. Но ты… Я не хочу, чтобы ты становился убийцей. Ты этого не заслуживаешь, — отрывисто сказала девушка, оглядываясь — до края крыши оставалось несколько шагов. Ветер раздувал подол ее платья. Он издевательски поклонился. — Боже, какая трогательная забота. Ты так беспокоишься за меня… Перестань играть роль заботливой невесты, детка. Давай, говори свою последнюю молитву, и я отправлю тебя в ад. — Слышишь? — вдруг сказала девушка, словно прислушиваясь к чему-то.…
Идеальный мир для Лекаря 17
5.00
рейтинг книги
Серия:
#17 Лекарь
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…
Дикая фиалка заброшенных земель
5.00
рейтинг книги
Оставшись наедине со мной, она подошла и обняла меня, поглаживая по голове. - Расскажите мне, - снова попросила я. - Что за побег я планировала и почему? - Детка, лорд Арес как глава рода решил тебя выдать замуж за лорда Алеандера. А ты не желала этого брака, твой отец никогда не позволил бы так с тобой обращаться, всегда говорил, что замуж пойдешь по любви, он лишь проверит и одобрит избранника твоего. Тем более никогда не отдал бы тебя за старика. Этот же… - она махнула рукой. - Только по документам…
Совершенный 2.0: Освобождение
5.00
рейтинг книги
— Можешь привести понятный пример сбоя Нулевого? — Да. Взять хоть ту же ситуацию с вами. Мы планировали вас добровольно присоединить к Слиянию и Нулевой был согласен с этим. Если бы вы все же отказались, то мы бы разграничили сферы интересов и постарались бы не пересекаться лишний раз с вами. Общим решением мы посчитали вас слишком уникальными, для того чтобы опять пытаться решить вопрос присоединения к Слиянию силой. Тем более что вероятность успеха в таком случае была весьма плавающей и зависела…
Восход. Солнцев. Книга VI
5.00
рейтинг книги
Пока все идет так, как задумано. В обличье измененного я быстро перемещался, и даже груз нисколько меня не замедлял. Несся по подземелью, которое когда-то было туннелями от монстров. Тут прятались люди во время первой волны. После того, как тварей оттеснили, стали использовать в качестве стоков. Главное другое: почти все крупные роды имеют выходы сюда, поэтому будто вторая дорога. Первые у меня в списке Царевы. Не знаю, через сколько времени, но я оказался рядом с их домом. Примерно представляя…
Неудержимый. Книга IX
5.00
рейтинг книги
Тварь тут же метнулась к нему и прижав мощной мускулистой ногой, раздавила парня вместе с защитой. Короткий крик агонии, вот и вся память о храбром дурачке. — Уничтожить! — взревел Великий. Он спрыгнул с лошади и шлёпнув её по заднице, отправил в обратную сторону. Его примеру последовали и другие воины. Все они отправили лошадей подальше от твари. Я с их действиями был полностью согласен. Нечего таким благородным животным здесь делать. Несколько магов скинули с плеч винтовки и тут же открыли…
Цеховик. Книга 2. Движение к цели
5.00
рейтинг книги
— Разумеется, — соглашается Ефим Прохорович. — Мы на ближайшем же заседании рассмотрим этот вопрос. Я думаю, первый секретарь проявит большой интерес, если так можно выразиться. А как работает майор Баранов видно и невооружённым глазом. Как птицу. По полёту. — И в Комитет Государственной Безопасности есть что передать, — забиваю я новый гвоздь в гроб Баранова. — Они уж точно будут восхищены работой коллег из ведомства товарища Щёлокова. — Товарищ майор! — восклицает Лида. — Это не… — Пошла…
Кодекс Крови. Книга ХVI
5.00
рейтинг книги
А прямо на её глазах эмпатка не просто теснила основательно потрёпанного Шакала, она его эмоционально уничтожала. Сила её ненависти больше не расплёскивалась бесконтрольно волнами, она била целенаправленным тараном, выбивая дух из Анубиса. — Ты… я помню тебя… я вас всех помню… всех, кто пытал меня, всех, кто измывался и возвращал мою душу в агонизирующее тело, вас было двое… вы возвращали меня из-за грани. Вы хоть представляли, каково мне было? Как вы там меня называли между собой? Обычная человечка?…