Багряний Іван Павлович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Багряний Іван Павлович

Рейтинг
9.05
Пол
мужской
Дата рождения
19 вересня (2 жовтня) 1906
Багряний Іван Павлович
9.05 + -

рейтинг автора

Биография

Іван Багряний (справжнє ім'я: Лозов'яга Іван Павлович[1] (також: Лозов'ягін); 19 вересня (2 жовтня) 1906, Охтирка[2], Харківська губернія, Російська імперія — 25 серпня 1963, Новий Ульм, ФРН) — українськийпоет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.[3]


Становлення[ред. • ред. код]

Народився в сім'ї муляра Павла Петровича Лозов'яги. Мати — Євдокія Іванівна Кривуша — походила із заможного селянського роду із села Куземин біля Охтирки. У сім'ї, крім Івана, виховувалися також син Федір і дві дочки — Неоніла та Єлизавета.

У шестирічному віці почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю.

1922 року почався період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він був то замполітом цукроварні, то окружним політінспектором в Охтирській міліції, то вчителем малювання в колонії для безпритульних і сиріт. 1925 року вийшов із комсомолу. Щоб «збагатитись враженнями» (вислів Івана Багряного), побував на Донбасі, в Криму, на Кубані.

1925 року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші [4].

Того ж 1925 року під псевдонімом І. Полярний власними силами видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань». В оповіданнях описані враження від побаченого й пережитого автором під час поїздки по Україні. Це переважно безрадісні реалістичні картини життя тогочасного суспільства.

1926 року вступив до Київського художнього інституту (КХІ), якого через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва закінчити не вдалося. Навчаючись в КХІ, вийшов зі спілки «Плуг», вступив до опозиційного літературного об'єднання МАРС («Майстерня революційного слова»), де зблизився з самовимогливими митцями слова: Валер'яном Підмогильним, Євгеном Плужником, Борисом Антоненком-Давидовичем, Григорієм Косинкою, Тодосем Осьмачкою та іншими, яких пізніше було піддано нищівній критиці з боку офіційної радянської критики та всіляко переслідувано. Саме тоді Іван Багряний активно працював і друкувався в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях» та інших.

У 1920-х роках видав низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія», «Вандея», «Газават», п'єсу «Бузок» про графоманів. У 1929 році на власний кошт видав віршовану поему «Ave Maria», яка майже миттєво була заборонена цензурою й вилучена з книготоргівлі.

1930 року побачив світ історичний роман у віршах «Скелька». У ньому розповідається про повстання в селі Скелька у ХVIII ст. проти свавілля московських ченців монастиря, що знаходився поряд. Селяни спалили монастир, протестуючи проти національного гноблення. Офіційною реакцією на роман стала стаття О. Правдюка «Куркульським шляхом» в журналі «Критика», де автор говорить: «…Від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким…» [5].


В ув'язненні та на засланні[ред. • ред. код]

16 квітня 1932 його заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою літературних творів, таких як поема «Ave Maria», історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг».

Пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу. Про період перебування Івана Багряного на Далекому Сході в 1932—1937 роках досі мало відомостей: Охотське море, тайга, життя серед українців Зеленого Клину. Утеча в Україну та арешт у дорозі, новий термін (3 роки) — тепер уже в таборі БАМТАБу.

Точних даних про час повернення Івана Багряного із заслання немає: 16 червня 1938 року його повторно було арештовано, сидів у Харківській в'язниці УДБ-НКВС на Холодній горі. Йому пред'явили нове звинувачення — участь чи навіть керівництво у націоналістичній контрреволюційній організації. Хоч тривали довгі дні знущань та допитів, Акт про закінчення слідства 26 березня 1939 року з висунутими проти нього обвинуваченнями І. Багряний не підписав. 1 квітня 1940 року було прийнято постанову, в якій відзначалося, що всі свідчення про контрреволюційну діяльність належать до 1928 — 1932 років, за що він уже був засуджений, а «…інших даних про антирадянську діяльність Багряного-Лозов'ягіна слідством не добуто». Хворий, знесилений, Іван Багряний повернувся в Охтирку.

Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батьківщину — письменник відобразив у романі «Сад Гетсиманський».


Під час Другої світової війни[ред. • ред. код]

Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини. Іван Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів.

Попри таку завантаженість Іван Багряний не покинув літературної праці. 1944 року він написав один із своїх найталановитіших творів — роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»).

У січні 1944 написав, перебуваючи у Тернополі, поему «Гуляй-Поле»[6].

У березні 1945 Багряний перебував у Карпатах у селі Даба разом з рештою місії ЗП УГВР. У квітні 1945, коли радянські війська почали наближатися до місця перебування групи українців, частина членів місії ЗП УГВР, що не мандрувала з родинами, виїхала до столиці Незалежної Хорватської Держави Загреба. Дещо пізніше до групи приєднався й Іван Багряний. У столиці Хорватії делегація ЗП УГВР провела весь квітень і ця країна відбилася й на творчості Івана Багряного. Саме у цей період він писав роман «Люба» про партизанську боротьбу ОУН/УПА, в якій сам нещодавно брав участь. У тексті уривка, що зберігся, часто трапляються хорватські топоніми і явища: м. Вараждін, р. Драва, усташі, четники генерала Драголюба Михайловича, які воювали проти усташів. А назву твору письменник дав на честь Люби Комар, радистки місії ЗП УГВР, учасниці «Процесу 59» в 1941 році. Рукопис роману письменник власноруч знищив, бо «розсердився на героїв цього роману, діячів партизанського резистансу, колишніх моїх друзів, а пізніше — замотеличених героїв «таборових держав», моїх запеклих ворогів».[7]


В еміграції[ред. • ред. код]
 

1945 року Багряний емігрував до Німеччини. Як свідчить у «Листах до приятелів» Юрій Лавріненко, «в еміграції теж не було свободи. Не менш, ніж заборонами, перешкоджала гітлерівська Німеччина сформуванню політичної еміграції усілякими „розенбергівськими штабами“, в яких псувалися та компромітувалися і дуже пристойні люди. Багряний пішов на Захід і в еміграцію через „оунівське підпілля“.

Іван Багряний написав брошуру — програмний для нього памфлет „Чому я не хочу вертатись до СРСР?“, де виклав політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені. Він логічно обґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу — батьківщини-мачухи, котра пішла на геноцид проти власного народу. 1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету „Українські вісті“. Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.

Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина) на цвинтарі, при вулиці Ройттір (Neu-Ulmer Friedhof, an der Reuttier Str.). Могила Івана Багряного — перша могила ліворуч від входу на цвинтар, що навпроти вул. Фіннінгер (Finninger Str.). Автор надгробного пам'ятника — скульптор Лео Мол[8]. Пам'ятника на могилі освячено 3 жовтня 1965.


Сім'я[ред. • ред. код]

Перша дружина — Антоніна Зосімова, діти: Борис і Наталя[9]. На еміграції одружився з Галиною Тригуб (родом із Тернопільщини)[6]. Їхні діти: Нестор і Роксолана[10].

Книги автора:

Без серии

[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[9.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Крестоносец
5.00
рейтинг книги
В остальном же Андрею воевать не с кем. Почему? Ливония, поняв, что никому не нужна, резко притихнет и пойдет на максимально компромиссные шаги. Литва и Польша также не станут провоцировать излишне окрепшую Московскую Русь. Особенно после того, как почти вся верхушка оппозиции будет физически вырезана. Сигизмунд II Август был еще более осторожным правителем, нежели Иоанн Васильевич. А степь, в результате походов Андрея, на какое-то количество лет замирена. Она попросту боится соваться на Русь и…
Мужчина не моей мечты
8.30
рейтинг книги
Глава 1 — Ты… — Яростный женский вопль бесцеремонно разорвал сонную тишину, выдергивая меня из блаженной полудремы. — Мерзавка! Страдальчески поморщилась, но открывать глаза, а тем более переворачиваться с живота на спину, чтобы полюбоваться на скандалистку, не спешила. Да и чего я там не видела? Как очередная вздорная тетка вдохновенно и громогласно, на все побережье, кого-то отчитывает? Все-таки люди — удивительные существа. Весь год ждут отпуска, а потом, вместо того чтобы безмятежно наслаждаться…
Черный дембель. Часть 2
4.25
рейтинг книги
Спросил у Инги: — Живот у тебя в каком месте болит? Покажи нам рукой. Рауде вздохнула, опустила взгляд на свою прижатую к животу ладонь. — Вот здесь, — сказала она. — А вчера болело выше, под рёбрами. Но не так сильно. — Конечно! — пробубнила Торопова. — С такими поварами!.. что угодно заболит. Я прикоснулся ко лбу Рауде. Тут же, для сравнения, прижал кончики пальцев и к голове Котовой (Лена вздрогнула, но не отшатнулась). Покачал головой, отступил назад и указал на Ингу. — Ногу подними,…
Надуй щеки! Том 7
5.00
рейтинг книги
— Чего? — отстраненно произнес парень. — Как это без света? — Вот так! Если ты, конечно, не принес денег, чтобы покрыть все долги, — не скрывая скептицизма, произнесла Лиза. — В чем я, естественно, очень сильно сомневаюсь. — Да твою ж налево! — выругался Джисон, и не разуваясь, прошел вперед, сев в кресло. От улыбки на его лице не осталось и следа. * * * Минсу сидела на скамейке и листала ленту в своем мессенджере. В школе сейчас был обеденный перерыв, только вот она сидела здесь задолго…
Отвергнутая невеста генерала драконов
5.00
рейтинг книги
— Карвин, ты фер огромного клана оборотней! — небрежно отмахнулась от его слов матушка. — Давай не будем сравнивать. Я мгновенно навострила уши. Мне редко удавалось побывать в обществе родителей. Они постоянно были заняты. Завтраки, обеды и ужины не в счет. Там говорили только о погоде и прочих скучных темах. Так что я вся обратилась в слух. Любопытство перло вперед, и, повинуясь ему, я втянула голову в плечи и затаила дыхание, боясь напомнить о своем присутствии. Что мама слишком уж холодна…
Газлайтер. Том 6
5.00
рейтинг книги
Ну я и смотрю. Мда, прямо съемки «Планеты обезьян». — В общем… — протягиваю задумчиво. — Да? — тут же подскакивает на месте Степан. — Придумал? — Придумал, что мне нужно подкрепить мозг, — киваю. — Чем-нибудь сладким и вкусным. Желательно, вафли с карамелью или малиновый тортик. Запить — раф-кофе с сахаром. Много сахара. Степан выслушивает мои пожелания с каменным лицом, потом берет трубку телефона и, вызвав дежурного, требует принести банку сгущенки с хлебом и кипяток с чайными пакетиками.…
Желудь
5.00
рейтинг книги
Эта закрытая лаборатория с неприметным и обезличенным названием уже больше двадцати лет пыталась научиться подключаться дистанционно к сознанию других людей. Опираясь на ряд эффектов и парадоксов, выявленных совершенно случайно еще в позднем Союзе. Сначала горстка людей действовала буквально на голом энтузиазме, когда же стали понятны перспективы, в них вложились. Именно тогда Иван Алексеевич сюда и пришел, пристроенный «на тихое место» после ранения. И уже при нем, пятнадцать лет назад, стало…
Господин моих ночей (Дилогия)
6.14
рейтинг книги
Книга первая Глава 1 Драконья морда на воротах поморщилась, заставив меня поспешно отдернуть руку, оскалила зубастую пасть и недовольно рыкнула: — Кто? Демоновы маги. Все у них не как у людей. Раньше украшения на ограде были просто украшениями, как им полагается — ничего более. Они не оживали, не болтали, и, уж тем более, не пугали своими гримасами гостей. Но что толку теперь вспоминать о прежних временах, если их уже не вернешь? — Мне назначено, — уклонилась от прямого вопроса.…
Пипец Котенку! 3
5.00
рейтинг книги
Кирилл застывает, его улыбка превращается в напряжённый оскал. Он борется с внушением альбиноски, и пока — успешно. — Убейте! — орёт Мережковский. — Его, и девку, и эту крысу! Бросаюсь вперёд, на ходу выдавая мощный Ментальный удар по площади. Сбиваю заклятия магов, пару гвардейцев лишаю сознания. Накрываю оглушённую Свету собой и создаю мощнейшую печать Ужаса: — НА КОЛЕНИ, ЧЕРВИ! Пронимает не всех, но часть солдат бросает винтовки и отступает. Один с воплем выбегает в коридор. Мережковский…
Курсант: Назад в СССР 10
5.00
рейтинг книги
Я все сделал, чтобы он стал нормальным… Вырвал его из лап убийцы, подсуетился с приемными родителями. Пока он был маленький, частенько его навещал. А потом… Успокоился. Да и жизнь как-то завертелась, закрутилась. За последние несколько лет в Новоульяновске я был только наскоками. Когда в отпуск уходил. А Олега давно не видел. Отпуск у меня обычно летом был, а его приемные родители на все лето к бабушке в деревню отправляли. И вот теперь передо мной стоит почти взрослый мужик. Даже голос загрубел,…
Бомбардировщики. Полная трилогия
6.89
рейтинг книги
Глава 1 Дальний аэродром Всего три дня назад полк перелетел на новый аэродром, обосноваться не успели, а стол уже завален бумагами. Ужас! Похоже, документы, ведомости, бланки заявок и прочие гадости научились самопроизвольно размножаться. Подполковник Овсянников крякнул, разгибая спину, и принялся энергично тереть глаза. С самого обеда без отдыха просидел за канцелярщиной, а работы еще целый воз и маленькая тележка. Ивану Марковичу больше всего сейчас хотелось смахнуть ворох бумаг на пол…
Черный Маг Императора 4
5.00
рейтинг книги
Но довольно быстро княжич начал от этого всего уставать. Потом в дело вступила и Дашкова, которой не очень нравилось, что за княжичем постоянно бродят толпы поклонниц, желающих послушать о его славных подвигах. Вот это последнее обстоятельство сыграло главную роль в том, что нас наконец оставили в покое. По крайней мере, любопытствующие стали менее назойливы. Понятное дело, что у каждой медали есть две стороны. Также было и с нашей известностью. Не все были в восторге от того, что мы сделали. Как…
Попаданка в академии драконов 2
6.95
рейтинг книги
Любовь Свадьбина Попаданка в академии драконов 2 Глава 1 В своей прежней совершенно обыкновенной земной жизни я подумать не могла, что когда-нибудь придётся ходить в сопровождении охранников. То, что охранниками будут двухметровые оборотни в алых мундирах, не могло мне даже присниться. Но в магическом мире Эёран возможно всё. Или почти всё, и проверить на прочность некоторые границы возможного я собираюсь лично, иначе мне грозит роль любимой драконьей игрушки. А…
Имя нам Легион. Том 5
5.00
рейтинг книги
Послышалось громкое жужжание. Для Романа ничего не происходило, мне же проигрывали презентацию, как крохотные жгутики подключались к нервам на ногах и налаживали связь. Ох, выглядело это жутко болезненно, но спрей сработал как часы, Роман даже бровью не повёл. Установив вторую ногу, я сел в кресло и следил за процессом настройки и активации. Наконец система заверила, что всё прошло в штатном режиме и подтвердила десятилетнюю гарантию, а мужчина внезапно закричал: — Больно, мля! Я чувствую боль…