Еко Умберто список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Еко Умберто

Рейтинг
5.00
Пол
мужской
Дата рождения
5 січня 1932 року
Еко Умберто
5 + -

рейтинг автора

Биография

Умберто Еко
Біографія - життєвий і творчій шлях
 

      Італійський прозаїк, семіотик, культуролог, есеїст, відомий італійський теоретик, професор семіотики Болонського університету, доктор філософських наук, культуролог, журналіст, автор всесвітньовідомих романів "Ім'я троянди" (1980), "Маятник Фуко" (1988), "Острів попереднього дня" (1995), "Бавдоліно" (2000), лауреат численних літературних премій (Strega, Viareg-gio, Anghiari), кавалер французького ордена за заслуги в літературі, ордена Маршалла Мак Люена (ЮНЕСКО), ордена Почесного легіону, грецького ордена Золотої зірки, ордена Великого Хреста Італійської республіки, член Міжнародного форуму ЮНЕСКО (1992-1993), президент Міжнародної асоціації семіотики і когнітивних досліджень, академік Академії світової культури в Парижі, Академії наук Болоньї, Міжнародної академії філософії мистецтв, почесний професор понад 30 університетів Європи, Азії та Америки, Умберто Еко народився 5 січня 1932 року в Алессандрії (П'ємонт), невеликому містечку на схід від Туріна й на південь від Мілана. Батько Джуліо Еко, бухгалтер за професією, ветеран трьох воєн, мати - Джованна Еко.
      Виконуючи бажання батька, котрий хотів, щоб син став адвокатом, Еко вступив до Турінського університету, де слухав курс з юриспруденції, але незабаром залишив цю науку й зайнявся вивченням середньовічної філософії. Закінчивуніверситету 1954 році, представивши як дисертаційну роботу твір, присвячений релігійному мислителю та філософу Фомі Аквінському. У цьому ж році улаштувався на роботу на RAI (Італійське телебачення), де був редактором програм з культури, друкувався в періодиці. У 1958- 1959 роках служив в армії.
      Цей плідний літератор пише як італійською, так і англійською мовами. Додаючи декілька фактів для повного уявлення про цю непересічну особистість, можна пригадати цікаві розповіді Умберто Еко про самого себе. З них постає дещо ексцентрична людина, яка, щоб довести, що вона не забобонна, зумисне бігає назустріч чорним котам чи призначає іспити на 13-е, щоб покепкувати з переляканих студентів. Кожну свою книжку письменник закінчував до свого дня народження (він народився 5 січня 1932 року), а якщо не встигав цього зробити, то зумисне "відтягував" до наступного року. Роман "Бавдоліно" У. Еко, захопившись, завершив у серпні, і, волею долі, в цей день народився його перший онук, якому автор і присвятив цю книжку. При перекладах, котрі він обов'язково курирує, Еко робить численні виправлення, створює різні варіанти, так що, у кінцевому підсумку, один текст сильно відрізняється від іншого. Численні видання, що вийшли в усьому світі (твори Еко перекладались європейськими та східними мовами), вказували на гіперактивну роботу автора. Еко бере участь у різноманітних проектах: інтернетівських форумах, публічних лекціях, створенні CD, присвяченого культурі бароко, та ін., але за свою довгу кар'єру вченого і літератора він лише два рази виступав на телебаченні, виключивши цю форму комунікації зі свого життя. Можливо, зіграло роль те, що стосунки Еко з телебаченням склалися не надто вдало - у 1959 році він був звільнений з RAI.
      1959 року Еко стає старшим редактором розділу "література нон фікшн" міланського видавництва "Бомпьяні" (де працював до 1975року) і починає співпрацювати з журналом "Verri", виступаючи з щомісячною колонкою. Статті, надруковані у "Verri", склали добірку "Diario minimo" (1963), озаглавлену відповідно до рубрики, яку вів Еко, а майже через три десятиліття вийшла у світ друга добірка "Diario minimo" (1992).
      Згодом починається і надзвичайно інтенсивна викладацька академічна діяльність Еко. Він читає лекції з естетики на факультеті літератури та філософії Турінського університету й на архітектурному факультеті Міланського політехнічного інституту в 1961 -1964 роках, у різний час був професором візуальних комунікацій архітектурного факультету Флорентійського університету, професором семіотики Міланського політехнічного інституту, Болонського університету до 1975 року, завідувачем кафедри семіотики Болонського університету, директором програм одержання вченого ступеня з семіотики Болонского університету (1986-2002), членом Виконавчого наукового комітету університету Сан-Маріно (1989-1995), президентом Міжнародного центру семіотичних і когнітивних досліджень, професором Коллежу де Франс у Парижі (1992-1993), читав цикл Нортоновських лекцій у Гарвардському університеті, був обраний президентом Вищої школи гуманітарних досліджень Болонського університету, Італійського інституту гуманітарних наук. Крім того, читав курси лекцій у Нью-Йоркському, Йєльскому, Колумбійському університетах, в університеті Сан-Дієго. Крім семінарів і лекцій, прочитаних в італійських університетах і різних установах, виступав з лекціями і вів семінари в різних університетах всього світу, а також у таких культурних центрах, як Бібліотека конгресу США і Спілка письменників СРСР.
      Такі напружені академічні заняття, як не дивно, не заважали науковій праці. Популярність до Еко-семіотика прийшла після публікації книги "Opera aperta" (1962), де, він розмірковує про загальні проблеми культури.
      Наступні книги, що згодом вийшли, свідчать, яким широким було коло наукових інтересів автора та якими глибокими були його пізнання в найрізноманітніших областях науки і культури. Серед них: "Залякані і з'єднані" (1964), твір, де розглядаються питання теорії масової комунікації, "Поетика Джойса" (1965), "Знак" (1971), "Домашній побут" (1973), дослідження, присвячене проблемам історії культури, "Трактат з загальної семіотики" (1975), "На периферії імперії" (1977), твір, також присвячений проблемам історії культури, "Інтерпретація і гіперінтерпретація" (1992), "Пошуки ідеальної мови в європейській культурі" (1993), "Відкладений Апокаліпсис" (1994), збірник, що об'єднав обрані есе "П'ять есе з етики" (1997), "Кант і качконіс" (1997), дослідження, присвячене питанням епістемології, "Між неправдою та іронією" (1998), де автор аналізує феномен неправди в різного роду практиках, "Про літературу" (2002), збірник, куди ввійшли перероблені в статті публічні виступи Еко й власне статті. У своїх наукових працях Еко розглядав як спеціальні, так і особисті проблеми семіотики. В наукових працях, які часто написані з гумором, виявляється незвичайний характер Умберто Еко і тому їх завжди приємно читати. Звісно, крім гумору, теоретик захоплює своєю ерудицією, спонукає до власних пошуків та роздумів, і його дослідження, як правило, є науковою "провокацією" в найкращому розумінні цього слова (зокрема, в працях "Відсутня структура", "Відкритий твір", "Межі інтерпретації", "Lector in fabula" "Інтерпретації розповідних текстів").
      Багато зробив учений для осмислення таких явищ, як постмодернізм і масова культура. Постмодернізм, згідно з Еко, не стільки явище, що має строго фіксовані хронологічні рамки, а, скоріше, певний духовний стан, особливого роду гра, участь у якій можлива й у тому випадку, якщо учасник не сприймає постмодер-ністської іронії, інтерпретуючи запропонований текст особливо серйозно. Для масової культури характерні визначені схеми, на противагу модерністській практиці, що робить установку на новаторство й новизну. На думку Еко, висока й масова естетика в постмодернізмі зближуються. Наукові заслуги Еко пов'язані з питанням семіотики.
      Однак всесвітня слава прийшла не до Еко-вченого, а до Еко-прозїка. Перший його роман "Ім'я троянди" (1980), відразу потрапив до списку бестселерів. За визнанням автора, він спочатку хотів написати детективну історію з сучасного життя, але потім вирішив, що йому буде набагато цікавіше вибудовувати детективний сюжет на тлі середньовічних декорацій. Дія роману розвертається в бенедиктинському монастирі у XIV столітті, де відбувається низка таємничих убивств, що, як гадають, є диявольськими підступами. Але францисканець Вільгельм Баскервільський, наставник юного Адсона з Мелька, від імені якого ведеться оповідь, шляхом логічних умовиводів дійшов висновку, що якщо диявол і причетний до убивств, то лише побічно. Незважаючи на те, що, зрештою, багато логічних загадок цим середньовічним двійником ІІІерлока Холмса (про що свідчить не тільки його логічний метод, але й саме ім'я) розгадані, зміст низки убивств він зрозумів невірно, а тому й не зміг запобігти жодному зі злочинів, що здійснилися під час його перебування в монастирі. У будь-якого тексту безліч прочитань, немовби говорить романіст. Утім, детективна складова - аж ніяк не головна в цьому квазі-історичному романі, де серед інших персонажів присутні й реальні особи. Для автора так само важливе протиставлення двох типів культур, що символізують постаті Вільгельма Баскервільського та сліпого ченця Хорхе Бургоського. Хорхе, наділений незвичайною пам'яттю, орієнтований на традицію і несамовито відстоює тезу, відповідно до якої традиція дана споконвічно, а тому до неї нічого додати, її варто лише вивчати, до речі, ховаючи багато важливих подробиць від профанів, бо вони, на його думку, слабкі й можуть піддатися спокусі заборонених знань. Вільгельм же своїм напрямом думок і поводженням відстоює волю інтелектуального вибору. Боротьба навколо твору Аристотеля, присвяченого комедії, що вважався загубленим, другої частини його "Поетики", що збереглись у монастирській бібліотеці, насправді є боротьбою різних моделей світу. Незважаючи на трагічну розв'язку роману - пожежа охоплює монастир - боротьба ця нічим не закінчується, вона і не може завершитися, поки існує цей світ. Ключові символи роману - бібліотека, рукопис, лабіринт - посилаються на творчість аргентинського письменника X. Л. Борхеса, чия особистість особливо шанується Еко. Роман насичений різноманітними відомостями з середньовічної культури, теології. Книга була перекладена багатьма іноземними мовами, удостоїлась багатьох літературних премій. Екранізація роману "Ім'я троянди" (1986), здійснена французьким кінорежисером Жаном-Жаком Анно, одержала премію за "Кращий закордонний фільм" (1987), чому сприяло те, що роль Вільгельма Баскервільського зіграв знаменитий актор Шон О'Коннері, а зйомки проходили в монастирі Ебербах під Франкфуртом, де повною мірою збереглася атмосфера середньовіччя. Пізніше Еко випустив книгу "Замітки на полях "Імені троянди" (1983), своєрідний інтелектуальний коментар до роману. Письменник має талант глибокого осмислення світу, яке щоразу втілювалося в його наукових працях, художніх творах, формуючи особливий світ слова.
      
      ОСНОВНІ ТВОРИ:
      "Залякані і з'єднані", "Поетика Джойса", "Знак", "Домашній побут", "Трактат із загальної семіотики", "На периферії імперії", "Інтерпретація і гіперінтерпретація", "Пошуки ідеальної мови в європейській культурі", "Відкладений Апокаліпсис", "П'ять есе з етики", "Кант і качконіс", "Між неправдою й іронією", "Про літературу", "Ім'я троянди", "Маятник Фуко", "Острів попереднього дня", "Бавдоліно".
      
      ЛІТЕРАТУРА: 1. Эко У. Имя розы // Детектив.- М., 1989.- Вып.2.; 2. Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів.- Львів: Літопис, 2004.

Книги автора:

Без серии

[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Деревенщина в Пекине 2
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Пекин
Дураком или дилетантом, также восторженным энтузиастом тоже не выглядит — последние от реальности часто оторваны, в отличие от него. — Мне нужна ваша оценка, — его взгляд становится острее. — Субъективное, за ангажированное мнение конкретной персоны. Пожалуй, нужна — не совсем верное слово, — спохватывается визитёр. — Точнее будет, просил бы вас поделиться, если сочтёте возможным. — Для такой нетривиальной постановки вопроса должна быть причина, — замечаю. — Обычно люди на вашем месте опираются…
Шайтан Иван 3
7.17
рейтинг книги
Смотрю на стоящего рядом Андрея. — Я понял, командир. — Раз понял, командуй зачисткой. Провозились до позднего вечера. Чтобы казак бросил хабар. Хорошо хоть бойцы, уже привыкшие к большим трофеям, брали только действительно ценное и нужное. Дауд со своими и горцы с других селений были ошеломлены результатами засады. Погибло не меньше трёх сотен, никто не считал погибших, а сколько упало в пропасть не известно. Он попросил меня не подрывать заряды до завтра. Не мог смириться с тем, что пропадет…
Страсть генерального
6.25
рейтинг книги
Кажется, Роман Давидович не улыбался даже своим гостям. Возможно, так и положено ставить себя владельцу частной нефтяной компании. Или же это спортивная закалка – в прошлом Радов был чемпионом по греко-римской борьбе. В любом случае от его убийственно-строгого взгляда бросало в дрожь, и дышать становилось трудно. Я уже остановилась за спиной своего начальника, поэтому прочувствовала весь спектр эмоций, хотя генеральный даже не посмотрел на меня. Пульс застучал по вискам, в коленях прошла слабость.…
Доктор. Заново
5.86
рейтинг книги
Серия:
#1 Доктор
Так. Что-то все какие-то заторможенные. Они что не видят, что ещё немного — и будет поздно? Или это вижу только я, как не местный? Естественная система образования тромбов при разрыве сосуда у неё почему-то не сработала. Амплитуда колебаний в её нервной системе слабеет прямо на глазах. Как вода, вытекающая из ванной после вытаскивания пробки. Так, размышления откладываем на потом. И мой мир — не то место, где можно жевать сопли; и тут, похоже, тоже — эта девочка просто сдохнет на глазах у задумчивой…
Бракованная невеста. Академия драконов
5.00
рейтинг книги
— Ври больше! Все видели! — пробасила Роззи. От Розы там было одно только имя. На деле это была крепкая, широкоплечая драконица метр восемьдесят, с такими бицепсами, что любой адепт военного направления мог бы позавидовать. Адель подошла ещё ближе. Мы стояли буквально нос к носу. Она внимательно посмотрела на меня, а затем демонстративно зажала нос пальцами. — Фу, от нее воняет. Другие девочки услужливо захихикали. Это неправда! Хоть форма на мне была и старенькая, слегка затасканная, с…
Девяностые приближаются
7.33
рейтинг книги
– И, кстати, мировое сообщество признало новые границы Польши. Какое вторжение? Этак можно договориться и до того, что мы, например, в оккупированный Минск вторглись и захватили его, а не освободили. Мы вернули себе свои земли, а на польскую территорию не вторгались. Чего я разошелся-то? А рядом с нами, напротив, сидит и слушает, не вмешиваясь в разговор, молодая «Анджелина Джоли», вернее, девчонка очень похожая на неё, и моё интеллектуальное преимущество она оценила по высшей мере – гладит своей…
Темный Лекарь 2
5.00
рейтинг книги
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…
Идеальный мир для Лекаря 11
5.00
рейтинг книги
Серия:
#11 Лекарь
Слуга Мессира пару секунд постоял на месте, после чего отошел в сторону, пропуская рабов на свою территорию, тогда как купцов жестом попросил остаться на месте. В это время к нему на плечо сел голубь и стал внимательно изучать каждого проходящего мимо него раба. — Ур! — остановил он крылом одного из них. Мужчину, довольно высокого и худощавого, с пышными кудрявыми волосами. Правда, за волосами тот особо не следил, и про таких обычно говорят «с гнездом на голове». — Ур урурур! — пернатый непонятно…
Второй кощей
5.00
рейтинг книги
— Опасс… сно, — недовольно протянула Лихо. — Кто мне каждый день твердит, что хочет есть? Вот тебе вариант, чтобы подкрепиться. Да и мне это тоже нужно. — Я не уверена, что сс… смогу остановиться. Для голодного не может быть хуже, чем оторваться от надкушенного куска. — А я вот уверен, что ты справишься. Поверь, это единственный способ отвести подозрения Князя. — Кто увидел истинную тьму, может сс… не вернуться к свету. — А кто купил большой баскет в KFC, тот не будет брать картошку фри…
Печать пожирателя 2
5.00
рейтинг книги
Полицейские, слушающие неизвестного мага в бежевом пиджаке, выполняли все его распоряжения. Быстро выяснилось, что мы были главными свидетелями — так что меня, отца и Алёну расспросили о случившемся прямо на месте. Мы рассказали всё как есть. Я лично вообще находился в ауте от такого поворота событий! Цинично, конечно, но при этом меня больше интересовало, остановит ли подпись Терентьева срок залога? Документы офрмлены, и лишь бы не потерялись, как улики… Надо обязательно держать этот вопрос…
Золушка вне правил
6.83
рейтинг книги
Глава 1. Глава 1. Две женщины сидели у огня, Одна была похожа на меня. Другая - просто вылитая ты... Две женщины сидели у черты А там, за той чертой, Любви кружился призрак золотой... (сл. Л. Воропаевой, муз. В. Дорохина) Долгий четырехчасовой путь подходил к завершению. Я спешила домой, но старалась не гнать сильно, уже почти стемнело, а прошедший днём дождь только ухудшил дорожную обстановку. И ругала себя - для чего была эта бравада, ехать…
На границе империй. Том 7
6.75
рейтинг книги
— Рик, похоже, наши конвоиры вчера хорошо набрались, — сказал Дарс. — Тоже это заметил. — Парни, мы прилетели? — спросил их. — Почти, — ответил третий из них. Имени его я так и не узнал. — Что за место? — Станция Балданга, если тебе о чём-то говорит. — Ни о чём. Что за станция? — Торговая. Они снова порылись в соседних контейнерах, забрали оттуда несколько коробок и ушли вместе с ними. Сразу после того как они ушли, около нас появился Дарел. — Рик, что такое станция? — Как…
Ст. сержант. Назад в СССР. Книга 5
5.00
рейтинг книги
Выждав удачный момент, я быстро шагнул в тень, ловко прошмыгнул вглубь между строений, ухватился за деревянную балку, рывком подтянулся. Забрался. Перелез на нижнюю часть дувала, быстро забрался наверх и словно кошка, перепрыгнул на парапет. Кое-как удержался там, притаился. Быстро прислушался и осмотрелся, вроде бы тихо — никто не кричал, не стрелял и не бежал с воплями поднимать тревогу. Из открытого окна доносилась какая-то музыка. Осторожно заглянув в открытое окно второго этажа, я почти…
Метатель. Книга 5
5.00
рейтинг книги
— Кристаллы! — мой крик слился с ревом тварей, бросившихся к нам. — По одному каждому! Рвем на счет три! Руки метнулись к портальной арке. Я видел, как пальцы Киры сомкнулись на ближайшем кристалле, как Ваня уже тянет свой, как Михалыч примеривается к особенно большому… Монстры неслись к нам — волна смерти и безумия, стремительно сокращающая расстояние. Девяносто метров. Восемьдесят. Семьдесят. — Раз! — начал я отсчет, чувствуя, как собственные пальцы смыкаются на прохладной поверхности кристалла.…