Іздрик Юрій Романович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Іздрик Юрій Романович

Рейтинг
6.33
Пол
мужской
Дата рождения
16 серпня 1962
Іздрик Юрій Романович
6.33 + -

рейтинг автора

Биография

Юрій Романович Іздрик — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші. Автор повісті «Острів Крк» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМ тм » (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007), «Таке» (2009), «Underwor(l)d» (2011), «Іздрик. Ю» (2013), «Після прози» (2013), «AB OUT» (2014), низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Іздрик — один із творців станіславського феномену.

 Юрко Іздрик народився в м. Калуш на Івано-Франківщині. Літератор зростав в інтелігентній родині, де шанували мистецтво та літературу. В школі вчився на відмінно, любив математику, грав у шкільному ансамблі. Тоді ж почав цікавитися літературою: читав В.Нестайка, С.Руданського, О.Купріна, Велику радянську енциклопедію. У 14 років написав перші вірші, щоправда російською мовою. Особливу роль у літературній творчості митця відіграв чотиритомник Хемінгуея, котрий став «першим підручником справжньої української літературної мови» і дав зрозуміти, «що всі речі, всі емоції, всі переживання, все взагалі можна передати своєю рідною мовою». Ю.Іздрик також закінчив музичну школу по класу віолончелі та фортепіано, самотужки опанував гру на гітарі та мандоліні. По закінченні школи вступив на навчання у Львівський політехнічний інститут на механіко-технологічний факультет. У студентські роки вивчав історію мистецтва, відвідував публічні лекції з мистецтвознавства, грав у рок-гурті, брав участь у постановках самодіяльного студентського театру.
 Закінчивши університет у 1984 р., Юрко Іздрик почав працювати інженером на Івано-Франківському заводі автоматизованих ливарних машин (1984–1986), згодом — у Калуському науково-дослідному інституті галургії (1986–1990).
 Наприкінці 80-их років письменник активно включився у мистецьке життя: брав участь у численних офіційних та неофіційних мистецьких акціях, виставках, співпрацював з обласною комсомольською газетою. У 1989 р. розпочалася історія легендарного журналу — «Четвер». Перші два номери були самвидавними. У 1990 р. на одному з мистецьких заходів (під час підготовки бієнале «Імпреза», що відбулося в Івано-Франківську) Іздрик познайомився з Юрієм Андруховичем, що стало визначальним у житті автора. Юрко запропонував Андруховичу разом випускати «Четвер», на що той одразу ж погодився. Кілька років митці працювали над журналом разом. Дружні стосунки Ю.Андрухович та Ю.Іздрик підтримують до сьогодні.
Перші твори письменника з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші. У «Четверзі» були опубліковані цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича, а також Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об'єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю. З часом Юрко Іздрик заявив себе як неординарний митець і ні про який плагіат вже мова не йшла.
 Після літературного дебюту митець ненадовго перериває письменницьку творчість. Окрім редакції «Четверга», Іздрик починає активно займатися малярством (1990–1994). Про це свідчить участь у численних художніх виставках: «Провінційний додаток № 2» (1991), «Пасаж-1» (1992), «s-об'єкт» (1993), бієнале «Імпреза» (1993), «Дні сучасного мистецтва у Львові» (1994), «Повернення в Калуш» (1994) та ін. Поміж цим займається художнім оформленням книжок (збірка Ю.Андруховича «Екзотичні птахи і рослини») і журналів. Проводить персональні виставки — «Kchenkitsch» (1990, Ів.-Франківськ), «Колекція» (1993, Ів.-Франківськ, Львів, Чернігів), «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія». Власне, ті чотири роки новонавернений художник заробляє на життя своїми малюнками: роботи користувалися популярністю й зараз знаходяться в приватних колекціях та галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду. Втім, Ю.Іздрик поступово повертається до письменницької діяльності. Деякий час захоплюється театром, пише інсценівки «Цвіркун на запічку» (за Діккенсом), «Над прірвою у житі» (за Селінджером).
 У 1994 році митець остаточно повертається до літературної творчості та діяльності. Автор «вийшов з підпілля», й у журналі «Сучасність» з'явилася перша «легітимна» публікація повісті «Острів Крк» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na 'swiecie» та окремою книгою у 1998 р. під назвою «Острів Крк та інші історії».
 У перервах між написанням книг Ю.Іздрик співпрацює з газетою «День», продовжує редагувати «Четвер», займається музикою (проводить фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»), фортепіанний концерт № 2 (персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), створює музичні цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.
 Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998), у якому автор по-справжньому розкрив своє обдарування.
 У 2000 р. світ побачив наступний роман «Подвійний Леон». Окрім роботи над виданнями, Іздрик продовжував працювати над редакцією «Четверга». У 2004 р. з'являється принципово новий роман у новелах «АМтм». У 2008 р. з'явився останній 30-ий номер журналу «Четвер», видавництво якого поки що призупинено. У 2009 р. видається збірка есеїв та шкіців «Флешка 2GB» та «ТАКЕ», за яку автор отримав нагороду «Книга року Бі-Бі-Сі 2009». У 2011 р. письменник представив книгу «Underwor(l)d» («Підземелля»)- поезії, есе та колажі. 2013 у Львові друком вийшла поетична збірка «Іздрик. Ю», тексти якої публікувалися раніше у блозі автора «Мертвий щоденник».
 Тривале метання поміж музикою, візуальним мистецтвом і літературою на сьогоднішній день вирішується на користь першого, хоча Ю.Іздрик продовжує писати вірші та працює над виданням вуличного журналу «Просто неба». Вже другий рік поспіль Ю.Іздрик займається спільним музичним проектом з поетом та музикантом Григорієм Семенчуком «DrumТИатр».
 
Письменник добре знаний як і представник «станіславського феномену» — своєрідного мистецького угрупування літераторів Івано-Франківської обл., — творці якого найповніше втілили український варіант постмодернізму у своїй творчості. За нетривіальним визначенням самого Іздрика, для «франківського феномена» притаманне прагнення ввібрати в себе всю культуру останніх ста років, двері до якої, ще недавно зачинені (хоч і не щільно), раптом широко відчинилися.
 З'явившись на літературній сцені, роман «Воццек» справив фурор — викликав захоплення читачів та схвальну критику літераторів. Читачі настільки захопились «книгою про сни у снах» (В.Габор), що перший тираж книги, виданий в Івано-Франківську, був розпроданий за тиждень. У червні 2013 по дорозі до Львова на концерт-презентацію книги Іздрик потрапив в аварію. Переживши неабиякий стрес, Юрко зміг потрапити на презентацію й видав зі сцени такий шквал емоцій, що, якби не рана на голові поета, ніхто б і не подумав, що цього ж дня він побував у епіцентрі серйозної аварії.

Книги автора:

Без серии

[6.7 рейтинг книги]
[7.0 рейтинг книги]
[5.4 рейтинг книги]
[4.2 рейтинг книги]
[4.0 рейтинг книги]
[4.2 рейтинг книги]
[5.5 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Газлайтер. Том 1
5.00
рейтинг книги
Или когда наши правители вдавили пальцами красные кнопки? Нет, позже. Весь мир уже покрылся радиационной пылью, а выжившие люди постепенно превращались в…не совсем людей. Наступила ядерная зима. Мы мерзли, голодали, ютились в развалинах прежней цивилизации и постепенно мутировали, теряя человечность. Наш поселок спасался от ужасов апокалиптической пустоши только благодаря мне. Нет, не подумайте — я не Рэмбо, хоть и хлебнул войны. Я не специалист по выживанию. Я не мог уложить боковым ударом…
Безумный Макс. Поручик Империи
7.64
рейтинг книги
- Бред какой… - буркнул Максим себе под нос. В его голове происходящее не укладывалось. Все выглядело так, словно устроители маневров реконструкторов решили пострелять друг в друга из пушек да гаубиц боевыми снарядами. Вжих-х-х. Что-то пронеслось недалеко. - И пуль… - сглотнув, подошедший к горлу комок, дополнил парень свои мысли в слух. Еще раз выглянул. Опять нырнул на дно траншеи и нервно потер лицо, разгоняя кровь. Хоть он и был молод, но уже успел побывать на войне. По контракту посетив…
Кодекс Крови. Книга ХVI
5.00
рейтинг книги
А прямо на её глазах эмпатка не просто теснила основательно потрёпанного Шакала, она его эмоционально уничтожала. Сила её ненависти больше не расплёскивалась бесконтрольно волнами, она била целенаправленным тараном, выбивая дух из Анубиса. — Ты… я помню тебя… я вас всех помню… всех, кто пытал меня, всех, кто измывался и возвращал мою душу в агонизирующее тело, вас было двое… вы возвращали меня из-за грани. Вы хоть представляли, каково мне было? Как вы там меня называли между собой? Обычная человечка?…
Хозяйка покинутой усадьбы
5.00
рейтинг книги
Я поняла, что не вырвусь, он был намного сильнее. Но вот ослабить его бдительность, а потом улучить момент и сбежать я попробую. Пока я думала и строила планы, меня доволокли до цели и впихнули внутрь. Нортон закрыл собой проём, и тут я поняла, что мне не выбраться, никак. Он подходил медленно, обшаривая, раздевая взглядом, и облизывал пересохшие губы. Резкий рывок, и я приплюснута к его каменному, сильному телу, он захватил мой подбородок и впился с губы жёстким поцелуем. Я замычала и заколотила…
Брак по-драконьи
8.60
рейтинг книги
Брак по-драконьи. Новый Год в академии магии Глава 1 Мужчина был голый. То есть абсолютно и безнадежно. Я даже край одеяла приподняла, чтобы в этом убедиться. Убедилась, протерла глаза. Еще раз убедилась. Ущипнула себя за руку, ойкнула и уставилась в потолок, осмысливая открывшуюся мне беспощадную правду. Я находилась в чужой спальне, в чужой кровати рядом с незнакомым мужчиной. Красивым, надо признать, но совершенно же незнакомым. Минусы. Я не помнила, как здесь очутилась. Я…
Кодекс Охотника. Книга VII
4.75
рейтинг книги
Глава 1 Анна, с абсолютно невозмутимым лицом, подошла ко мне и взяла под ручку, затем крепко прижалась и заглянула мне в глаза. Учитывая, в каком состоянии я находился, я непроизвольно хмыкнул. – Ты свое красивое платье запачкаешь. – Ничего страшного. Новое куплю, – широко улыбнулась девушка. – Это мне всё равно не нравится. – Потому что оно не красное? – предположил я. В ответ мне достались слегка надутые губки, которые тут же растянулись в милой улыбке. Присутствующие за столом…
Идеальный мир для Лекаря 12
5.00
рейтинг книги
Серия:
#12 Лекарь
— Ну, что умею, то и делаю, — развел руками Артефактор. — И вообще, безопасность лишней не бывает. — А почему тогда моим бойцам столько артефактов не дал? — нахмурился Черномор. — Так они ведь не артефакторы! Только спустя минут двадцать, когда нам надоело подкалывать Виллсона и обсуждать его артефакты, со стороны врага началось хоть какое-то движение. Раздался взрыв, и из образовавшегося пролома внизу стены начали выходить люди. Лишь несколько отрядов, тогда как остальные силы пока ещё остались…
Эволюционер из трущоб. Том 6
5.00
рейтинг книги
Санёчек потёр шею и добавил: — Обычно обходится без трупов. Но всякое случается. — Саня! Дуй на зачистку, пока сюда твари со всей округи не сбежались! — рявкнул Барс, явно недовольный случившимся. Кудрявый кивнул и торопливо побежал к клеткам. Для острастки ударил по прутьям ногой, пару раз злым тоном шикнул на пленников, будто и правда считал их обычными животными, а после велел подтащить клетки к разлому и открыть их. — Ты видал? — изумлённо спросил Прохоров. — Вервольф лапой располосовал…
Искушение генерала драконов
5.00
рейтинг книги
Глава 1 Тайно подглядывая за тренировкой юных драконов, я старалась даже не дышать. Мое укрытие за старым покосившимся забором легко можно было обнаружить и, если бы это произошло, я обрекла бы себя на немыслимый позор. Еще бы! Только подумать, высокородная чистокровная лера рода Фахар вместо того, чтобы совершенствоваться в искусстве танца и вышивании на гобелене... Вместо того чтобы готовить себе приданное, представьте, подглядывает за мальчишками! Какой позор! Мне самой становилось дурно!…
Совершенный: Призрак
5.00
рейтинг книги
Не добившись никого результата в первые дни поисков, они начали тупо проверять все подряд, ничего не упуская: здание за зданием, улицу за улицей. Что немного удивительно для меня, тот отряд, что чуть не прикончил меня, тоже смог где-то вполне успешно спрятаться. — Трое солдат обходят этажи. — оторвала нейросеть меня от воспоминаний. Слышу, как где-то снизу раздается грохот ударов по дверям и призывы открыть. Наивные, да если там кто-то и есть, то все равно не откроют. Оу, слышу особенно громкий…
Пипец Котенку!
5.00
рейтинг книги
Мерзко улыбается. У него огромные передние зубы, как у кролика. — Чего разлёгся! Опять даёт мне сильную пощёчину. Хотя прекрасно видит, что я уже пришел в себя. «Да как ты смеешь, червь», — хочу сказать я. Даже не сказать, а прореветь, наполнив голос печатью Ужаса. Но изо рта вытекают лишь невнятные звуки, вместе с липкой слюной с привкусом железа. — Сильно приложился, — сетует другой подросток и подходит. — Эй, Котёнок! Сюда смотри. Сколько пальцев показываю? И тычет мне в лицо кулаком…
Газлайтер. Том 16
5.00
рейтинг книги
— О ком вы говорите, князь? — шепчет Перещегин — Смородины, — отвечает Ермолай. — Они пока не связаны вассальной клятвой. Ещё не успели войти в его дом официально. Он не может защитить их, даже если бы хотел. Мы ударим по ним. Перещегин нервно сглатывает. — Но… Смородины… — Их род — не больше, чем разрозненная шайка выживших, — раздражённо перебивает его Ермолай. — Серафим дряхлый старик. Сейчас они слабы, и, если ударить быстро, мы покончим с ними прежде, чем Филинов успеет вмешаться. …
Стеллар. Заклинатель
8.40
рейтинг книги
Пролог — Очень подозрительная история, трибут! Легионер с хорошо рассчитанным сомнением смотрел в упор. Его глазной имплант, сверкая злым алым огоньком, опять раскрасил меня паутиной сканирующих лучей, и, отзываясь, над бровью неприятно заныла татуировка. Я выдержал взгляд, спокойно пожал плечами. Все, что знал, сегодня повторил уже трижды: сначала старшему патруля Легиона, затем дежурному командиру охраны, и теперь – вот этому громиле со звездой полного центуриона на наплечнике. …
Плохая невеста
7.71
рейтинг книги
Худшее предложение руки, которое я слышала. Мне есть, с чем сравнивать. Шардис был моим женихом - шестым по счёту, и в этом столько же невысказанной горечи, сколько в глазах моей матери. Ещё одно письмо прилагалось к официальному, и острым смыслом, сквозящим между его строк, можно было резать металл. “Годарт Ди’Амар, я хочу, чтобы эти строки помимо вас прочла ваша младшая дочь - в конце концов, вы достаточно распустили её, чтобы подпускать к своим делам. Как мы выяснили с Лорин при последнем…