Еко Умберто список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Еко Умберто

Рейтинг
5.00
Пол
мужской
Дата рождения
5 січня 1932 року
Еко Умберто
5 + -

рейтинг автора

Биография

Умберто Еко
Біографія - життєвий і творчій шлях
 

      Італійський прозаїк, семіотик, культуролог, есеїст, відомий італійський теоретик, професор семіотики Болонського університету, доктор філософських наук, культуролог, журналіст, автор всесвітньовідомих романів "Ім'я троянди" (1980), "Маятник Фуко" (1988), "Острів попереднього дня" (1995), "Бавдоліно" (2000), лауреат численних літературних премій (Strega, Viareg-gio, Anghiari), кавалер французького ордена за заслуги в літературі, ордена Маршалла Мак Люена (ЮНЕСКО), ордена Почесного легіону, грецького ордена Золотої зірки, ордена Великого Хреста Італійської республіки, член Міжнародного форуму ЮНЕСКО (1992-1993), президент Міжнародної асоціації семіотики і когнітивних досліджень, академік Академії світової культури в Парижі, Академії наук Болоньї, Міжнародної академії філософії мистецтв, почесний професор понад 30 університетів Європи, Азії та Америки, Умберто Еко народився 5 січня 1932 року в Алессандрії (П'ємонт), невеликому містечку на схід від Туріна й на південь від Мілана. Батько Джуліо Еко, бухгалтер за професією, ветеран трьох воєн, мати - Джованна Еко.
      Виконуючи бажання батька, котрий хотів, щоб син став адвокатом, Еко вступив до Турінського університету, де слухав курс з юриспруденції, але незабаром залишив цю науку й зайнявся вивченням середньовічної філософії. Закінчивуніверситету 1954 році, представивши як дисертаційну роботу твір, присвячений релігійному мислителю та філософу Фомі Аквінському. У цьому ж році улаштувався на роботу на RAI (Італійське телебачення), де був редактором програм з культури, друкувався в періодиці. У 1958- 1959 роках служив в армії.
      Цей плідний літератор пише як італійською, так і англійською мовами. Додаючи декілька фактів для повного уявлення про цю непересічну особистість, можна пригадати цікаві розповіді Умберто Еко про самого себе. З них постає дещо ексцентрична людина, яка, щоб довести, що вона не забобонна, зумисне бігає назустріч чорним котам чи призначає іспити на 13-е, щоб покепкувати з переляканих студентів. Кожну свою книжку письменник закінчував до свого дня народження (він народився 5 січня 1932 року), а якщо не встигав цього зробити, то зумисне "відтягував" до наступного року. Роман "Бавдоліно" У. Еко, захопившись, завершив у серпні, і, волею долі, в цей день народився його перший онук, якому автор і присвятив цю книжку. При перекладах, котрі він обов'язково курирує, Еко робить численні виправлення, створює різні варіанти, так що, у кінцевому підсумку, один текст сильно відрізняється від іншого. Численні видання, що вийшли в усьому світі (твори Еко перекладались європейськими та східними мовами), вказували на гіперактивну роботу автора. Еко бере участь у різноманітних проектах: інтернетівських форумах, публічних лекціях, створенні CD, присвяченого культурі бароко, та ін., але за свою довгу кар'єру вченого і літератора він лише два рази виступав на телебаченні, виключивши цю форму комунікації зі свого життя. Можливо, зіграло роль те, що стосунки Еко з телебаченням склалися не надто вдало - у 1959 році він був звільнений з RAI.
      1959 року Еко стає старшим редактором розділу "література нон фікшн" міланського видавництва "Бомпьяні" (де працював до 1975року) і починає співпрацювати з журналом "Verri", виступаючи з щомісячною колонкою. Статті, надруковані у "Verri", склали добірку "Diario minimo" (1963), озаглавлену відповідно до рубрики, яку вів Еко, а майже через три десятиліття вийшла у світ друга добірка "Diario minimo" (1992).
      Згодом починається і надзвичайно інтенсивна викладацька академічна діяльність Еко. Він читає лекції з естетики на факультеті літератури та філософії Турінського університету й на архітектурному факультеті Міланського політехнічного інституту в 1961 -1964 роках, у різний час був професором візуальних комунікацій архітектурного факультету Флорентійського університету, професором семіотики Міланського політехнічного інституту, Болонського університету до 1975 року, завідувачем кафедри семіотики Болонського університету, директором програм одержання вченого ступеня з семіотики Болонского університету (1986-2002), членом Виконавчого наукового комітету університету Сан-Маріно (1989-1995), президентом Міжнародного центру семіотичних і когнітивних досліджень, професором Коллежу де Франс у Парижі (1992-1993), читав цикл Нортоновських лекцій у Гарвардському університеті, був обраний президентом Вищої школи гуманітарних досліджень Болонського університету, Італійського інституту гуманітарних наук. Крім того, читав курси лекцій у Нью-Йоркському, Йєльскому, Колумбійському університетах, в університеті Сан-Дієго. Крім семінарів і лекцій, прочитаних в італійських університетах і різних установах, виступав з лекціями і вів семінари в різних університетах всього світу, а також у таких культурних центрах, як Бібліотека конгресу США і Спілка письменників СРСР.
      Такі напружені академічні заняття, як не дивно, не заважали науковій праці. Популярність до Еко-семіотика прийшла після публікації книги "Opera aperta" (1962), де, він розмірковує про загальні проблеми культури.
      Наступні книги, що згодом вийшли, свідчать, яким широким було коло наукових інтересів автора та якими глибокими були його пізнання в найрізноманітніших областях науки і культури. Серед них: "Залякані і з'єднані" (1964), твір, де розглядаються питання теорії масової комунікації, "Поетика Джойса" (1965), "Знак" (1971), "Домашній побут" (1973), дослідження, присвячене проблемам історії культури, "Трактат з загальної семіотики" (1975), "На периферії імперії" (1977), твір, також присвячений проблемам історії культури, "Інтерпретація і гіперінтерпретація" (1992), "Пошуки ідеальної мови в європейській культурі" (1993), "Відкладений Апокаліпсис" (1994), збірник, що об'єднав обрані есе "П'ять есе з етики" (1997), "Кант і качконіс" (1997), дослідження, присвячене питанням епістемології, "Між неправдою та іронією" (1998), де автор аналізує феномен неправди в різного роду практиках, "Про літературу" (2002), збірник, куди ввійшли перероблені в статті публічні виступи Еко й власне статті. У своїх наукових працях Еко розглядав як спеціальні, так і особисті проблеми семіотики. В наукових працях, які часто написані з гумором, виявляється незвичайний характер Умберто Еко і тому їх завжди приємно читати. Звісно, крім гумору, теоретик захоплює своєю ерудицією, спонукає до власних пошуків та роздумів, і його дослідження, як правило, є науковою "провокацією" в найкращому розумінні цього слова (зокрема, в працях "Відсутня структура", "Відкритий твір", "Межі інтерпретації", "Lector in fabula" "Інтерпретації розповідних текстів").
      Багато зробив учений для осмислення таких явищ, як постмодернізм і масова культура. Постмодернізм, згідно з Еко, не стільки явище, що має строго фіксовані хронологічні рамки, а, скоріше, певний духовний стан, особливого роду гра, участь у якій можлива й у тому випадку, якщо учасник не сприймає постмодер-ністської іронії, інтерпретуючи запропонований текст особливо серйозно. Для масової культури характерні визначені схеми, на противагу модерністській практиці, що робить установку на новаторство й новизну. На думку Еко, висока й масова естетика в постмодернізмі зближуються. Наукові заслуги Еко пов'язані з питанням семіотики.
      Однак всесвітня слава прийшла не до Еко-вченого, а до Еко-прозїка. Перший його роман "Ім'я троянди" (1980), відразу потрапив до списку бестселерів. За визнанням автора, він спочатку хотів написати детективну історію з сучасного життя, але потім вирішив, що йому буде набагато цікавіше вибудовувати детективний сюжет на тлі середньовічних декорацій. Дія роману розвертається в бенедиктинському монастирі у XIV столітті, де відбувається низка таємничих убивств, що, як гадають, є диявольськими підступами. Але францисканець Вільгельм Баскервільський, наставник юного Адсона з Мелька, від імені якого ведеться оповідь, шляхом логічних умовиводів дійшов висновку, що якщо диявол і причетний до убивств, то лише побічно. Незважаючи на те, що, зрештою, багато логічних загадок цим середньовічним двійником ІІІерлока Холмса (про що свідчить не тільки його логічний метод, але й саме ім'я) розгадані, зміст низки убивств він зрозумів невірно, а тому й не зміг запобігти жодному зі злочинів, що здійснилися під час його перебування в монастирі. У будь-якого тексту безліч прочитань, немовби говорить романіст. Утім, детективна складова - аж ніяк не головна в цьому квазі-історичному романі, де серед інших персонажів присутні й реальні особи. Для автора так само важливе протиставлення двох типів культур, що символізують постаті Вільгельма Баскервільського та сліпого ченця Хорхе Бургоського. Хорхе, наділений незвичайною пам'яттю, орієнтований на традицію і несамовито відстоює тезу, відповідно до якої традиція дана споконвічно, а тому до неї нічого додати, її варто лише вивчати, до речі, ховаючи багато важливих подробиць від профанів, бо вони, на його думку, слабкі й можуть піддатися спокусі заборонених знань. Вільгельм же своїм напрямом думок і поводженням відстоює волю інтелектуального вибору. Боротьба навколо твору Аристотеля, присвяченого комедії, що вважався загубленим, другої частини його "Поетики", що збереглись у монастирській бібліотеці, насправді є боротьбою різних моделей світу. Незважаючи на трагічну розв'язку роману - пожежа охоплює монастир - боротьба ця нічим не закінчується, вона і не може завершитися, поки існує цей світ. Ключові символи роману - бібліотека, рукопис, лабіринт - посилаються на творчість аргентинського письменника X. Л. Борхеса, чия особистість особливо шанується Еко. Роман насичений різноманітними відомостями з середньовічної культури, теології. Книга була перекладена багатьма іноземними мовами, удостоїлась багатьох літературних премій. Екранізація роману "Ім'я троянди" (1986), здійснена французьким кінорежисером Жаном-Жаком Анно, одержала премію за "Кращий закордонний фільм" (1987), чому сприяло те, що роль Вільгельма Баскервільського зіграв знаменитий актор Шон О'Коннері, а зйомки проходили в монастирі Ебербах під Франкфуртом, де повною мірою збереглася атмосфера середньовіччя. Пізніше Еко випустив книгу "Замітки на полях "Імені троянди" (1983), своєрідний інтелектуальний коментар до роману. Письменник має талант глибокого осмислення світу, яке щоразу втілювалося в його наукових працях, художніх творах, формуючи особливий світ слова.
      
      ОСНОВНІ ТВОРИ:
      "Залякані і з'єднані", "Поетика Джойса", "Знак", "Домашній побут", "Трактат із загальної семіотики", "На периферії імперії", "Інтерпретація і гіперінтерпретація", "Пошуки ідеальної мови в європейській культурі", "Відкладений Апокаліпсис", "П'ять есе з етики", "Кант і качконіс", "Між неправдою й іронією", "Про літературу", "Ім'я троянди", "Маятник Фуко", "Острів попереднього дня", "Бавдоліно".
      
      ЛІТЕРАТУРА: 1. Эко У. Имя розы // Детектив.- М., 1989.- Вып.2.; 2. Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів.- Львів: Літопис, 2004.

Книги автора:

Без серии

[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Третье правило дворянина
5.00
рейтинг книги
— Неужели? Что-то на тебя это не похоже, — сделался серьезным граф. — Да и вообще, что за тоска в голосе? Человеку новый титул дали! Здесь радоваться нужно, а он грустит... — Вообще-то не только титул, а еще и звание очередное, — скромно добавил я. — Серьезно? Тебе что, уже капрала отвалили? — удивленно спросил Михаил. — Есть такое дело. — Тогда я тем более отказываюсь понимать, что происходит. Соколов, ты там часом не приболел? Или, может быть, проблемы какие на любовном фронте образовались?…
Блуждающие огни 4
5.00
рейтинг книги
— Узнаешь. Общий сбор! Срочно! — Отдельно отвечать Сергею я не стал, чтобы потом не повторятся, выйдя на общий командный канал, к которому был подключен весь руководящий состав станции. — Габур тоже пусть подойдёт, это его на прямую касается! Когда я влетел в свой кабинет, там уже были Сергей и Кира. Сергей был в рубке, когда я говорил с ним, а Кира очевидно ошивалась где-то неподалёку. Хотя почему где-то? Я точно знаю где она была! В моей каюте, в капитанской, в которую она переехала даже меня…
Измена. Избранная для дракона
3.40
рейтинг книги
Лавируя между слугами, поднимаюсь наверх. Ноги мягко утопают в багровом ковролине, застилающем лестничные ступени. Бесшумно приближаюсь к открытым настежь дверям нашей с мужем спальни, сжимаю пальцами дубовый косяк и глазам не верю. Внутри всё заставлено плотными пергаментными коробками и сумками из тёмной кожи. Пухлощёкая горничная прямо у меня на глазах кладёт в коробку моё оливковое платье, расчёску и свежее вышивание. Вместо того, чтобы разбирать остатки вещей после нашего возвращения, она…
Отморозки
7.00
рейтинг книги
'Отморозки' На германском фронте продолжаются бои. На Северо-Западе немецкое наступление остановлено на рубеже р. Дубиссы. На участке фронта в районе р. Оржиц и Лыдыня 30 июня (даты по ст. стилю) германские войска предприняли наступление силами до корпуса. 1-ая, 2-ая Сибирские стрелковые и Сибирская казачья дивизия [в которую входит полк Анненкова] отразили наступление, не дав немцам продвинуться более, чем на километр, несмотря на сильный артиллерийский огонь. 1 - Желаю здравствовать,…
Школа. Первый пояс
7.67
рейтинг книги
Серия:
#2 Путь
Глава 1 — Эй, как тебя? Леград? Подходи к крайнему костру, вон тому, — мне для надёжности указали пальцем, — дело есть. Я изрядно удивился. Какое ещё дело на ночь глядя? Повозки наши давно составлены в круг, общий ужин, сваренный назначенными кашеварами, закончился, и большая часть народу уже готовится ко сну. Успокаивающе махнув рукой маме, я вышел из круга и увидел тот самый, крайний правый от дороги, костёр. В круге света, что разгонял быстро опускающуюся ночь, легко можно было рассмотреть…
Мастер темных Арканов
5.00
рейтинг книги
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…
Николай I Освободитель. Книга 5
5.00
рейтинг книги
Ресторация оказалась вполне приличной хоть и не относящейся к когорте самых фешенебельных. Двое мужчин сели за стол, дождались официанта и сделали заказ. Шопенгауэр при этом даже не пытался скрывать свое намерение поесть за чужой счет на полную катушку. Впрочем, его собеседника этот момент нисколько не волновал: деньги были казённые, выделенные для «вербовки» с изрядным запасом. — Итак, — утолив первый голод отличным бифштексом под плотный, ставший недавно популярным в городе травяной берлинер,…
Дурашка в столичной академии
7.80
рейтинг книги
Почти трое суток на поезде. Будучи домашней девочкой, за пределы родного городка выезжала редко и недалеко, да еще и всегда при дуэнье, а после восемнадцати и вовсе с двумя дамами сопровождения, следящими за моей нравственностью и пристойным поведением. Дам этих пристроил ко мне мой очень ревнивый жених. Теперь ощущаю себя настоящей бунтаркой. Путешествие на поезде — целое приключение. Дорога не показалось утомительной совершенно, ибо в моей душе горит энтузиазм. Правда, поначалу было страшно.…
Наследник
5.00
рейтинг книги
Парень попытался подняться да отбиться, но только у него это вышло, прозвучал новый крик: — Молись, русская свинья! Я замер, и меня накрыли воспоминания. Девяносто четвертый год на дворе, я совсем молодой после учебки попал в часть. Был у нас там парень по прозвищу Гусь, такой же, как я, зеленый, худой и тихий, вечно сгорбленный и с длинной шеей. Ему часто доставалось и от офицеров, и от нас, над ним шутили, а кто-то даже и издевался. Потом Гусь пропал, а его изуродованное тело нашли через…
Блуждающие огни 2
5.00
рейтинг книги
Чёрт! А про дроны-то я и забыл! Это получается, что истребитель пятерых завалил?! Силён, ничего не скажешь! Мне бы пару таких асов в прикрытие, и можно было бы со спокойной совестью валить из этого ада! — Спасибо тебе мужик, выручил! Не знаю кто-ты, но мы тебе все жизнью обязаны! Удачно добраться до базы! — не стал я молчать в ответ, совершенно искренне поблагодарив сумасшедшего пилота. — Сержант Рат! Третья гвардейская эскадрильи! С тебя поляна Найдёнов, не вздумай сдохнуть, пока не проставишься!…
Кротовский, вы сдурели
5.00
рейтинг книги
Оглядев всю толпу, ожидающюю приема, не обнаружил ни одной должности меньше министра и ни одного звания ниже генерала. Навряд ли до меня дойдет очередь раньше позднего вечера, если вообще сегодня дойдет. Устроился поудобнее на диванчике с намерением ухватить еще пару-тройку часов сна, но едва успел только задремать. — Кротовский, граф, — важно объявил важный чин, — Пройдите. Государь ожидает. Подскакиваю с дивана, озираюсь шалым взглядом и устремляюсь в приоткрытую дверь. Петр Алексеевич сидит…
Бестужев. Служба Государевой Безопасности. Книга 5
5.00
рейтинг книги
Пан или пропал. Короткое мгновение растянулось в бесконечность. Когда горящее оперение покинуло лук, я понял, что она летит не в меня! Она и ещё две стрелы, выпущенные очень быстро одна за другой, воткнулись в бок моему противнику! Неужели кто-то из своих смог пробраться в тыл к графу? Нереально. Из женского пола в нашей группе кроме Кэт была только Надежда Сергеевна, но это точно не она. Мощный силуэт Андрея Кирилловича покачнулся, он обернулся к лучнице и этого момента мне хватило, чтобы прыгнуть…
Архонт
7.80
рейтинг книги
Интерлюдия. Прометей Черная Луна. Вновь ощущение полного присутствия завладело моим телом — это я был там, это я мчался на сильных крыльях, скользя над изломанной равниной, пульсирующей ослепительно-синими фонтанами А-энергии. От них исходила пронзительная мощь, пробирающая до костей — как будто внутри, под поверхностью Черной Луны билось пламенное сердце, скрытое хрупкой треснутой оболочкой. Черные шипы, окруженные дрожащим азур-сиянием, расступились, обнажив провал невероятных размеров.…
Подаренная чёрному дракону
7.07
рейтинг книги
Annotation Дьярви Черный - безжалостный генерал армии драконов. Его заботит лишь власть, земли и наследник. Розанна Моргей - последняя дочь великого, но проклятого рода ведьм. Мужчины в её глазах жестокие деспоты, не заслуживающие даже уважения. Она подарена ему в качестве трофея, но девушка уже давно обещана другому. И её жених не желает мириться с потерей наследницы и её земель. Сможет ли дракон усмирить свой нрав и полюбить? Сумеет ли ведьма довериться и отдать свое сердце жестокому воину?…