Іздрик Юрій Романович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Іздрик Юрій Романович

Рейтинг
6.33
Пол
мужской
Дата рождения
16 серпня 1962
Іздрик Юрій Романович
6.33 + -

рейтинг автора

Биография

Юрій Романович Іздрик — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші. Автор повісті «Острів Крк» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМ тм » (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007), «Таке» (2009), «Underwor(l)d» (2011), «Іздрик. Ю» (2013), «Після прози» (2013), «AB OUT» (2014), низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Іздрик — один із творців станіславського феномену.

 Юрко Іздрик народився в м. Калуш на Івано-Франківщині. Літератор зростав в інтелігентній родині, де шанували мистецтво та літературу. В школі вчився на відмінно, любив математику, грав у шкільному ансамблі. Тоді ж почав цікавитися літературою: читав В.Нестайка, С.Руданського, О.Купріна, Велику радянську енциклопедію. У 14 років написав перші вірші, щоправда російською мовою. Особливу роль у літературній творчості митця відіграв чотиритомник Хемінгуея, котрий став «першим підручником справжньої української літературної мови» і дав зрозуміти, «що всі речі, всі емоції, всі переживання, все взагалі можна передати своєю рідною мовою». Ю.Іздрик також закінчив музичну школу по класу віолончелі та фортепіано, самотужки опанував гру на гітарі та мандоліні. По закінченні школи вступив на навчання у Львівський політехнічний інститут на механіко-технологічний факультет. У студентські роки вивчав історію мистецтва, відвідував публічні лекції з мистецтвознавства, грав у рок-гурті, брав участь у постановках самодіяльного студентського театру.
 Закінчивши університет у 1984 р., Юрко Іздрик почав працювати інженером на Івано-Франківському заводі автоматизованих ливарних машин (1984–1986), згодом — у Калуському науково-дослідному інституті галургії (1986–1990).
 Наприкінці 80-их років письменник активно включився у мистецьке життя: брав участь у численних офіційних та неофіційних мистецьких акціях, виставках, співпрацював з обласною комсомольською газетою. У 1989 р. розпочалася історія легендарного журналу — «Четвер». Перші два номери були самвидавними. У 1990 р. на одному з мистецьких заходів (під час підготовки бієнале «Імпреза», що відбулося в Івано-Франківську) Іздрик познайомився з Юрієм Андруховичем, що стало визначальним у житті автора. Юрко запропонував Андруховичу разом випускати «Четвер», на що той одразу ж погодився. Кілька років митці працювали над журналом разом. Дружні стосунки Ю.Андрухович та Ю.Іздрик підтримують до сьогодні.
Перші твори письменника з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші. У «Четверзі» були опубліковані цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича, а також Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об'єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю. З часом Юрко Іздрик заявив себе як неординарний митець і ні про який плагіат вже мова не йшла.
 Після літературного дебюту митець ненадовго перериває письменницьку творчість. Окрім редакції «Четверга», Іздрик починає активно займатися малярством (1990–1994). Про це свідчить участь у численних художніх виставках: «Провінційний додаток № 2» (1991), «Пасаж-1» (1992), «s-об'єкт» (1993), бієнале «Імпреза» (1993), «Дні сучасного мистецтва у Львові» (1994), «Повернення в Калуш» (1994) та ін. Поміж цим займається художнім оформленням книжок (збірка Ю.Андруховича «Екзотичні птахи і рослини») і журналів. Проводить персональні виставки — «Kchenkitsch» (1990, Ів.-Франківськ), «Колекція» (1993, Ів.-Франківськ, Львів, Чернігів), «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія». Власне, ті чотири роки новонавернений художник заробляє на життя своїми малюнками: роботи користувалися популярністю й зараз знаходяться в приватних колекціях та галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду. Втім, Ю.Іздрик поступово повертається до письменницької діяльності. Деякий час захоплюється театром, пише інсценівки «Цвіркун на запічку» (за Діккенсом), «Над прірвою у житі» (за Селінджером).
 У 1994 році митець остаточно повертається до літературної творчості та діяльності. Автор «вийшов з підпілля», й у журналі «Сучасність» з'явилася перша «легітимна» публікація повісті «Острів Крк» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na 'swiecie» та окремою книгою у 1998 р. під назвою «Острів Крк та інші історії».
 У перервах між написанням книг Ю.Іздрик співпрацює з газетою «День», продовжує редагувати «Четвер», займається музикою (проводить фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»), фортепіанний концерт № 2 (персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), створює музичні цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.
 Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998), у якому автор по-справжньому розкрив своє обдарування.
 У 2000 р. світ побачив наступний роман «Подвійний Леон». Окрім роботи над виданнями, Іздрик продовжував працювати над редакцією «Четверга». У 2004 р. з'являється принципово новий роман у новелах «АМтм». У 2008 р. з'явився останній 30-ий номер журналу «Четвер», видавництво якого поки що призупинено. У 2009 р. видається збірка есеїв та шкіців «Флешка 2GB» та «ТАКЕ», за яку автор отримав нагороду «Книга року Бі-Бі-Сі 2009». У 2011 р. письменник представив книгу «Underwor(l)d» («Підземелля»)- поезії, есе та колажі. 2013 у Львові друком вийшла поетична збірка «Іздрик. Ю», тексти якої публікувалися раніше у блозі автора «Мертвий щоденник».
 Тривале метання поміж музикою, візуальним мистецтвом і літературою на сьогоднішній день вирішується на користь першого, хоча Ю.Іздрик продовжує писати вірші та працює над виданням вуличного журналу «Просто неба». Вже другий рік поспіль Ю.Іздрик займається спільним музичним проектом з поетом та музикантом Григорієм Семенчуком «DrumТИатр».
 
Письменник добре знаний як і представник «станіславського феномену» — своєрідного мистецького угрупування літераторів Івано-Франківської обл., — творці якого найповніше втілили український варіант постмодернізму у своїй творчості. За нетривіальним визначенням самого Іздрика, для «франківського феномена» притаманне прагнення ввібрати в себе всю культуру останніх ста років, двері до якої, ще недавно зачинені (хоч і не щільно), раптом широко відчинилися.
 З'явившись на літературній сцені, роман «Воццек» справив фурор — викликав захоплення читачів та схвальну критику літераторів. Читачі настільки захопились «книгою про сни у снах» (В.Габор), що перший тираж книги, виданий в Івано-Франківську, був розпроданий за тиждень. У червні 2013 по дорозі до Львова на концерт-презентацію книги Іздрик потрапив в аварію. Переживши неабиякий стрес, Юрко зміг потрапити на презентацію й видав зі сцени такий шквал емоцій, що, якби не рана на голові поета, ніхто б і не подумав, що цього ж дня він побував у епіцентрі серйозної аварії.

Книги автора:

Без серии

[6.7 рейтинг книги]
[7.0 рейтинг книги]
[5.4 рейтинг книги]
[4.2 рейтинг книги]
[4.0 рейтинг книги]
[4.2 рейтинг книги]
[5.5 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Последний реанорец. Том IV
5.20
рейтинг книги
Стали слышны недовольные и крикливые возгласы присутствующих аристократов. А все приказы обоих князей тотчас приняли к исполнению имеющиеся на месте спецподразделения третьего отдела и «Талые». — На каком основании мы должны оставаться на своих местах, светлый князь? — вдруг громко спросил Воронцов, переглядываясь с другими главами родов, ища поддержку в их глазах. — Да, случилась беда, но причем здесь мы? Взгляд Потёмкина мигом омрачился и он уж собирался что-то ответить, даже сделал по направлению…
Наша навсегда
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Наша
А так есть возможность добраться до гостиницы и там уже… упасть. А Тошке скажу, что устала, с мамой разговаривала. Он поверит. Он мою маму знает. На тротуаре, нагло заняв весь проход через КПП, стоит машина. Большая, черная. Тонированная. Вздыхаю. Ничего не меняется. Хозяева жизни везде ощущают себя хозяевами, да. Не глядя, пытаюсь обойти. И застываю, услышав тихое и хриплое: — Вася? 2 Не веря, поднимаю взгляд на водителя, вышедшего из-за руля и сделавшего шаг…
Черный Маг Императора 5
5.00
рейтинг книги
— Не-а. Будет забавно на это посмотреть. Ну а чего, жены у него нет, насколько я знаю… — с улыбкой ответил я ему. — Хотя… Она же вроде бы как мертвая уже. — С одной стороны — да, с другой… Ты видел, как эта мертвая со своим Даром управляется? Я бы хотел посмотреть на живого, кто такие же штуки сможет делать. — Тут такое, Лешка, — пожал я плечами. — У нас каждый разные штуки может делать. Ты одно, я другое, девчонки наши вообще третье. — Кстати о девчонках… Завтра первый день учебы, потом два…
Рядовой. Назад в СССР. Книга 1
5.00
рейтинг книги
— Да твою мать! — Потапов не удивился, но выражение лица говорило само за себя. Мы знали, что так будет. Работа у нас такая, родину защищать. Правда, какая взаимосвязь между родиной и этой чертовой арабской пустыней за тысячу километров от дома, было неясно. Как я ни старался объяснить это своим парням, получалось плохо. Да что там, я и сам иногда задавал себе этот вопрос, хотя в армии уже больше двадцати пяти лет. А вообще, где я только не побывал за эти годы — обе Чеченские кампании, затем…
Ведьмак. Назад в СССР
6.60
рейтинг книги
— У аппарата. — Всё подтвердилось — коротко ответил знакомый голос и на моей душе заскребли кошки. — Валера, это точно? — Переспросил я, не желая верить словам оперативника, работающего под прикрытием в одном из финансовых холдингов моего лучшего друга. — Да, сейчас скину всю инфу по выделенному каналу. — Жду — буркнул я и уставился на экран обычного на вид смарт телевизора. На нём тут же появилась шкала загрузки, фиксирующая поток входящих данных. — Файлы ушли — раздалось из телефона.…
Диверсант
5.00
рейтинг книги
Я в очередной раз мимоходом перекидывал в рюкзак то, что было определено как заряды для оружия Старших. Стандартизация у них была повыше нашей: встречалось всего несколько типов ячеек разного размера. Лишь бы не рванули. Но я складывал их в контейнер для опасных грузов и никогда не брал выглядевшие хотя бы немного повреждёнными. Всем стало очевидно, что они воевали с собственными дронами. Правда, о восстании машин это пока не говорило однозначно. Тут могла быть и самая обычная междоусобная война.…
Сын Тишайшего 3
5.00
рейтинг книги
Или взять замужество сестёр. Фёдор Алексеевич вроде сам подобрал женихов, но позволил будущим невестам принять решение. И нашёл себе верных помощников. Вон собственный сын князя просто загорелся новым делом и поддерживает молодую жену, которая сейчас не праздна. Хотя неверно звать молодухой двадцативосьмилетнюю Софью. Кстати, Барятинским тоже повезло, ведь зрелая Марфа вышла за брата сегодняшнего гостя. Сейчас ведётся борьба за право породниться с Романовыми через Екатерину и Марию. Но царь пока…
Страж Тысячемирья
5.00
рейтинг книги
Серия:
#5 Страж
Стартовал он неплохо, и можно сказать блестяще, но взрывной рост, нёс с собой столько проблем, что просто ужас. Да, с одной стороны его прикроют Император, и банкиры Тысячемирья, что само по себе уже очень круто. Но по другую сторону поля боя встали деятели Теневого конгресса, довольно мощная организация работорговцев, и наверняка он ещё не всё знал о возможных врагах. А с другой стороны, да какого чёрта? Теперь не жить что ли? Владимир снова посмотрел на небо, спокойно поднялся, и дойдя до подножья…
Эрсус. Фаворит Смерти
5.00
рейтинг книги
«Хорошо, как скажешь, — огласил я неизвестному, потому как был полностью с ним солидарен». И я будто вынырнул из темного озера, оказался в настоящем мире, и стал оглядывать дело рук своих. С двух сторон ко мне прижались Масти и Ильси. И что-то обе бормотали, и сильно подрагивали. Заметил также перепуганных вояк, выглядели те, будто смерть увидели, и тех немного потрепало, видимо, моих рук дело. Да и слегка потрепанный двор, и кое-где не хватало камней в брусчатке, и одна из створок ворот была снесена…
Эволюционер из трущоб. Том 7
5.00
рейтинг книги
— Если Барс узнает, то вас… — Не переживай, скоро и Барсу придёт конец, — успокоил я деда. — Тёма, все подохли? — спросил я у Прохорова, рассчитывая на его слух. — Голосов не слышно. Только тяжелое дыхание. Если не подохли, то на последнем издыхании, — пояснил Артём. — Добиваем? Я задумался. Если уголовники всё ещё живы, то есть ли смысл их добивать? От мёртвых толку никакого, а так из них получится отличный трудовой отряд. Смогут восстановить Ленск, дороги чистить, за скотиной ухаживать. …
Убивать чтобы жить 6
5.00
рейтинг книги
Серия:
#6 УЧЖ
Шесть десятков модификантов ворвались на подземную базу и вдребезги разнесли всё оборудование. В этот момент Хасси понял, что победа почти у него в руках. Сканеры связного судна его флота зафиксировали тотальное угасание вражеской Системы. Судно Колосса уже было на подходе. Корабль людей беспрепятственно прошёл сквозь защитный периметр вражеской базы. Чтобы гарантированно избавиться от угрозы А-класса, Хасси приказал всем модификантам сопровождения остаться на борту. Колосс должен был выманить…
Афганский рубеж
7.50
рейтинг книги
Серия:
#1 Рубеж
— Можно в кратком изложении, командир? — Конечно! Я направил на тебя представление о назначении на вышестоящую должность. В 171 м полку сильно командный состав выбило. Ни одного замкомэска не осталось. Предложил тебя назначить. Вот командир сюрпризы умеет делать! К 33 годам мне действительно пора бы уже и двигаться дальше, а то я уже пять лет как командир звена. — Спасибо. — Чего уж там! — швырнул на стол телеграмму Белов. Видимо, не совсем всё гладко прошло. — Удивляюсь я тебе. Медаль…
Ненаглядная жена его светлости
6.23
рейтинг книги
Пролог Карабкаясь вслед за Виталием и инструкторами вверх по горной тропинке, Софья думала только об одном: «Где была моя голова, когда я позволила поймать себя на «слабо»? Экстрим – это не моё. Вот совсем не моё!» Виталик, тот да, загоняется по всяким адреналиновым развлечениям, а она предпочитала тихий, как Вит говорит, тюлений отдых у моря. Прожариться как следует, потом охладиться в море, наплескаться на мелководье. И снова  к шезлонгу. Её никогда не восхищали прыжки с парашютом,…
Бастард Императора. Том 3
5.00
рейтинг книги
— Да так, — я закончил упражнение и пошёл в ванную, по пути заметив, что трофейная катана прислонена к стене, — Сейчас вернусь и расскажу. Я быстро принял душ, а когда вышел из ванной, то на столе уже стоял кофе и бутерброды в тарелке. Вот в чём прелесть путешествовать не одному, можно разделять обязанности. Мы быстренько перекусили, и я пересказал Грише, что произошло в разломе. Услышав всю историю, он почему-то как-то задумчиво начал смотреть на меня. — Что такое? — спросил я. — Как?…