Іздрик Юрій Романович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Іздрик Юрій Романович

Рейтинг
6.33
Пол
мужской
Дата рождения
16 серпня 1962
Іздрик Юрій Романович
6.33 + -

рейтинг автора

Биография

Юрій Романович Іздрик — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші. Автор повісті «Острів Крк» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМ тм » (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007), «Таке» (2009), «Underwor(l)d» (2011), «Іздрик. Ю» (2013), «Після прози» (2013), «AB OUT» (2014), низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Іздрик — один із творців станіславського феномену.

 Юрко Іздрик народився в м. Калуш на Івано-Франківщині. Літератор зростав в інтелігентній родині, де шанували мистецтво та літературу. В школі вчився на відмінно, любив математику, грав у шкільному ансамблі. Тоді ж почав цікавитися літературою: читав В.Нестайка, С.Руданського, О.Купріна, Велику радянську енциклопедію. У 14 років написав перші вірші, щоправда російською мовою. Особливу роль у літературній творчості митця відіграв чотиритомник Хемінгуея, котрий став «першим підручником справжньої української літературної мови» і дав зрозуміти, «що всі речі, всі емоції, всі переживання, все взагалі можна передати своєю рідною мовою». Ю.Іздрик також закінчив музичну школу по класу віолончелі та фортепіано, самотужки опанував гру на гітарі та мандоліні. По закінченні школи вступив на навчання у Львівський політехнічний інститут на механіко-технологічний факультет. У студентські роки вивчав історію мистецтва, відвідував публічні лекції з мистецтвознавства, грав у рок-гурті, брав участь у постановках самодіяльного студентського театру.
 Закінчивши університет у 1984 р., Юрко Іздрик почав працювати інженером на Івано-Франківському заводі автоматизованих ливарних машин (1984–1986), згодом — у Калуському науково-дослідному інституті галургії (1986–1990).
 Наприкінці 80-их років письменник активно включився у мистецьке життя: брав участь у численних офіційних та неофіційних мистецьких акціях, виставках, співпрацював з обласною комсомольською газетою. У 1989 р. розпочалася історія легендарного журналу — «Четвер». Перші два номери були самвидавними. У 1990 р. на одному з мистецьких заходів (під час підготовки бієнале «Імпреза», що відбулося в Івано-Франківську) Іздрик познайомився з Юрієм Андруховичем, що стало визначальним у житті автора. Юрко запропонував Андруховичу разом випускати «Четвер», на що той одразу ж погодився. Кілька років митці працювали над журналом разом. Дружні стосунки Ю.Андрухович та Ю.Іздрик підтримують до сьогодні.
Перші твори письменника з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші. У «Четверзі» були опубліковані цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича, а також Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об'єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю. З часом Юрко Іздрик заявив себе як неординарний митець і ні про який плагіат вже мова не йшла.
 Після літературного дебюту митець ненадовго перериває письменницьку творчість. Окрім редакції «Четверга», Іздрик починає активно займатися малярством (1990–1994). Про це свідчить участь у численних художніх виставках: «Провінційний додаток № 2» (1991), «Пасаж-1» (1992), «s-об'єкт» (1993), бієнале «Імпреза» (1993), «Дні сучасного мистецтва у Львові» (1994), «Повернення в Калуш» (1994) та ін. Поміж цим займається художнім оформленням книжок (збірка Ю.Андруховича «Екзотичні птахи і рослини») і журналів. Проводить персональні виставки — «Kchenkitsch» (1990, Ів.-Франківськ), «Колекція» (1993, Ів.-Франківськ, Львів, Чернігів), «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія». Власне, ті чотири роки новонавернений художник заробляє на життя своїми малюнками: роботи користувалися популярністю й зараз знаходяться в приватних колекціях та галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду. Втім, Ю.Іздрик поступово повертається до письменницької діяльності. Деякий час захоплюється театром, пише інсценівки «Цвіркун на запічку» (за Діккенсом), «Над прірвою у житі» (за Селінджером).
 У 1994 році митець остаточно повертається до літературної творчості та діяльності. Автор «вийшов з підпілля», й у журналі «Сучасність» з'явилася перша «легітимна» публікація повісті «Острів Крк» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na 'swiecie» та окремою книгою у 1998 р. під назвою «Острів Крк та інші історії».
 У перервах між написанням книг Ю.Іздрик співпрацює з газетою «День», продовжує редагувати «Четвер», займається музикою (проводить фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»), фортепіанний концерт № 2 (персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), створює музичні цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.
 Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998), у якому автор по-справжньому розкрив своє обдарування.
 У 2000 р. світ побачив наступний роман «Подвійний Леон». Окрім роботи над виданнями, Іздрик продовжував працювати над редакцією «Четверга». У 2004 р. з'являється принципово новий роман у новелах «АМтм». У 2008 р. з'явився останній 30-ий номер журналу «Четвер», видавництво якого поки що призупинено. У 2009 р. видається збірка есеїв та шкіців «Флешка 2GB» та «ТАКЕ», за яку автор отримав нагороду «Книга року Бі-Бі-Сі 2009». У 2011 р. письменник представив книгу «Underwor(l)d» («Підземелля»)- поезії, есе та колажі. 2013 у Львові друком вийшла поетична збірка «Іздрик. Ю», тексти якої публікувалися раніше у блозі автора «Мертвий щоденник».
 Тривале метання поміж музикою, візуальним мистецтвом і літературою на сьогоднішній день вирішується на користь першого, хоча Ю.Іздрик продовжує писати вірші та працює над виданням вуличного журналу «Просто неба». Вже другий рік поспіль Ю.Іздрик займається спільним музичним проектом з поетом та музикантом Григорієм Семенчуком «DrumТИатр».
 
Письменник добре знаний як і представник «станіславського феномену» — своєрідного мистецького угрупування літераторів Івано-Франківської обл., — творці якого найповніше втілили український варіант постмодернізму у своїй творчості. За нетривіальним визначенням самого Іздрика, для «франківського феномена» притаманне прагнення ввібрати в себе всю культуру останніх ста років, двері до якої, ще недавно зачинені (хоч і не щільно), раптом широко відчинилися.
 З'явившись на літературній сцені, роман «Воццек» справив фурор — викликав захоплення читачів та схвальну критику літераторів. Читачі настільки захопились «книгою про сни у снах» (В.Габор), що перший тираж книги, виданий в Івано-Франківську, був розпроданий за тиждень. У червні 2013 по дорозі до Львова на концерт-презентацію книги Іздрик потрапив в аварію. Переживши неабиякий стрес, Юрко зміг потрапити на презентацію й видав зі сцени такий шквал емоцій, що, якби не рана на голові поета, ніхто б і не подумав, що цього ж дня він побував у епіцентрі серйозної аварії.

Книги автора:

Без серии

[6.7 рейтинг книги]
[7.0 рейтинг книги]
[5.4 рейтинг книги]
[4.2 рейтинг книги]
[4.0 рейтинг книги]
[4.2 рейтинг книги]
[5.5 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Ты - наша
5.00
рейтинг книги
Серия:
#1 Наша
Звук падения мебели и тяжелого тела парня разносится по пустой аудитории настолько громко, что даже оглушает. Я стою, не в силах шевельнуться, с глупо открытым ртом, и ошалело наблюдаю, как Лис, вместо того, чтоб валяться в отключке от невероятно страшного, жесткого удара главного бандита универа,…
Барону наплевать на правила
5.00
рейтинг книги
Такие ситуации были скорее не правилом, а исключением. Каждый прорыв становился событием. Но, по моему мнению, их опасность была преувеличена. По большому счёту, это просто монстры. Да, они вырвались на свободу, а их единственная цель — уничтожить всё живое, что встретится им на пути. В этом они…
Матабар
5.00
рейтинг книги
Кажется — именно так это преподавали в тех самых школах на уроках Общественного Строя. Чуть меньше, чем два века потребовалось цивилизации, чтобы превратить жителей долины в настоящих Алькадцев. Тех, чьи женщины носят платья, работают швеями в душных цехах фабрик, разносят напитки в салунах и тавернах,…
Призыватель нулевого ранга. Том 3
5.00
рейтинг книги
Друзья. Да, думаю, это не слишком громкое слово. И вот именно сейчас я почувствовал, как Рику хреново. Ему просто одиноко. Не потому он смотрит сериалы, что они ему нравятся, он хочет ускользнуть от реальности, которая оказалась к нему не слишком милосердна. — Знаешь, этот случай позволил мне понять,…
Я Гордый. Часть 4
5.00
рейтинг книги
— А вы чего хотите? — разговор был интересным. Как-то я по-другому нашу встречу представлял. Думал, будут пугать, угрожать, ан нет. Сидим себе, мирно общаемся. Да и Темный вроде нормальный мужик, даром, что пасть зубастая. Хотя, может, это у них тактика такая — чуть расслабился, зевнул и на тебе — колечко…
Ученик
5.00
рейтинг книги
Все так же молча мы выбрались из машины, и главный уверенно направился к дверям. Я, скорее, чтобы позлить его, остался стоять во дворе, с улыбкой наблюдая, как местный босс, излучая уверенность и не сомневаясь, что я послушно следую за ним, открыв дверь, исчезает в холле. Охрана нырнула туда же, за исключением…
Деревенщина в Пекине 2
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Пекин
Дураком или дилетантом, также восторженным энтузиастом тоже не выглядит — последние от реальности часто оторваны, в отличие от него. — Мне нужна ваша оценка, — его взгляд становится острее. — Субъективное, за ангажированное мнение конкретной персоны. Пожалуй, нужна — не совсем верное слово, — спохватывается…
Барон диктует правила
5.00
рейтинг книги
— Что примерно пятнадцать минут назад в жандармерию поступило сообщение неизвестного о похищении некой аристократки наёмниками Калейдоскопа. — И что с того? Нам такие сообщения поступают постоянно. Вероятно, местный сумасшедший! — Да, но этот неизвестный сообщил о предполагаемом месте нахождения…
Имя нам Легион. Том 10
5.00
рейтинг книги
Валькирия философски относилась к моментам, когда её задевало — получалась бесплатная телепортация на базу с полной компенсацией за потерянное снаряжение. Я же умудрился ни разу не умереть, несмотря на пару очень близких взрывов. На месте Королевы Роя я бы сосредоточился на зачистке неба, а не пытался…
30 сребреников
5.00
рейтинг книги
Сияние погасло и оказался вместе с ней на мягком полу, посреди большой комнаты. Незнакомка указательным пальцем убрала локон со лба и быстро поднявшись, протянула мне руку. — Теперь я твой куратор Евгений, меня зовут Наталья, — представилась она. Я, проигнорировав помощь, самостоятельно поднялся…
Камень. Книга пятая
6.43
рейтинг книги
Серия:
#5 Камень
После этих слов Пафнутьев уже вскочил, чуть не опрокинув стул: — Не было такого, Государь! Ей богу! Искал эту падлу на совесть! Император только хмыкнул: — Редчайшие способности приемной дочери скрыл, с внуком моим без особого разрешения родственникам моим Дашковым геноцид устроил, Ванюшу-Колдуна…
Zero. Обнуление
5.00
рейтинг книги
Кто так делает? В смысле, исчезает? Такое бывает. Черт, уж она-то знает это лучше большинства. Вот человек есть, а потом просто — бац! — и нету. Надо отдохнуть. Быть может, это одна из последних ночей, когда удастся спокойно поспать в собственной постели. А потом такое счастье выпадет нескоро.…
Кощей Бессмертный. Нечистая сила в русской истории
5.00
рейтинг книги
II Хотя барич был плодом более торгового расчета дедушки, нежели взаимной любви его родителей, но в нем было много особенных качеств, по которым отец и мать предвидят в своем сыне великого человека. Боярин Пута-Зарев умер с уверенностью, что его сын есть надежная, добрая отрасль прославленного в Новгороде…
Кровь на клинке
6.40
рейтинг книги
Серия:
#3 Шатун
– Миша, чего хотят? – повернулся Руслан к денщику. – Повиниться пришли, ваше сиятельство, – вздохнул юноша. – Бают, раз уж не уберегли тебя, так им и виру платить. Кровью. – От дурни, – скривился Шатун, в очередной раз вздыхая. – Зови их сюда. Говорить будем. – Может, не сейчас? – осторожно спросил…