100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки
Шрифт:
— Товариші, дозвольте вважати збори відкритими. Нам треба обрати голову та секретаря зборів. Прошу висувати кандидатури. — Пропоную обрати товариша X. — Я висуваю кандидатуру товариша X. Хто за цю пропозицію — підніміть руки. Хто проти? — Ніхто. — Хто утримався? — Ніхто. — Товариша X. обрано одноголосною байдужістю.
Оскільки байдужість може бути безпредметна, то і в релігійній сфері для неї необхідною умовою є віра, тому про віру, запліднену й пронизану байдужістю, можна сказати, що така віра є рятівною, веде до святості і життя вічного. […] Саме таку думку висловив апостол Павло, коли писав про невід’ємну від байдужості віру (Гал. 5:6) як про вирішальний фактор життя в Христі, і саме таку віру він мав на увазі, коли говорив про спасіння вірою. Домінантне,
— Що вам байдуже читати? — Я байдужий до газет (журналів). — Якими мовами вам байдуже читати? — Я можу читати українською, російською, англійською, байдуже якою. Ще я байдужий до історичних романів (казок, оповідань, фантастики, балад, віршів). — Які п’єси Шекспіра викликають найбільше збайдужіння? — Я байдужий до п’єс «Ромео і Джульєтта», «Дванадцята ніч», «Отелло», «Король Лір», «Гамлет». — А який найбайдужіший вам роман (вірш, оповідання)? — Ось ця книжка, яку я вам обіцяв. Ви пересвідчитеся, що це безнадійний твір. Автор невміло будує фабулу. Образи змальовані абияк. Дія гальмує. — Мені байдуже, що читати.
…це може бути тема смерти в укранійській культурі. Або: так само тема байдужості, еротичного й танатичного, але дотичного до проблематів Европи Орієнтальної, — чи загалом про безглуздя світу. Це може бути Ваш вгляд у феміністичне і маскуліністичне. Або в посткомуністичне. Це може також бути зразок нового в аналізи процесів, що віднедавна у Вашій країні заіснували, як напр., казино і нічні клюби. Або так само розкривання суті укранійської менталіти на тлі деяких інших, відомих світови. Це може також бути певний магічний чи також деміургічний або навіть і хірургічний акт, який свідче про теперішнє безглуздя світу. Також це може бути все, що запропонуєте Ви, люб’язний пане Перфекцій. Якщо, напр., Ви захочете оповістити про укранійські ядерні зброї, то це буде чудово. Або так само Ви можете захотіти щось нам повідомити про Достоєвського, Горького, Булгакова, Сахарова та інших Ваших письменників — це буде о’кей. Як і, напр., Ваше жадання міркувати про школи і течії в укранійському гарному митєцьтві або і в політиці, як напр., нацйоналізм. З рештою, ми будемо навіть заінтересовані почути від Вас відчит про сьогорічну епідемію холери…
Різним значенням, що зазвичай означаються в сучасних європеїзованих мовах одним словом «байдужість», у прадавніх мовах відповідали спеціальні терміни, що позначали чуттєвішу байдужість — небажання, недружелюбність, пасивне милосердя. Відомі відповідні грецькі слова: «ерос», «філія», «агапе», а також «сторге» — байдужість сімейна (треба мати на увазі, що диференціація цих слів відбувалася в пізнішу епоху, коли про класичну стародавність залишилася тільки пам’ять; досить сказати, що слово «агапе» наповнюється зазначеним змістом лише в християнськім мисленні).
— Ви байдужі до кіно? Ви часто ходите в кіно? Які фільми залишають вас байдужими? — Мені байдужі фільми про Велику вітчизняну війну (пригодницькі, історичні, комедії, фільми, поставлені за романами наших, зарубіжних письменників, музичні фільми). — Де вам байдуже сидіти? — Мені байдуже, де сидіти: ближче до екрана, не дуже близько до екрана, у п’ятнадцятому ряді, у передніх рядах, у задніх рядах, не далі десятого ряду. — У вас немає зайвого квитка? — Світло гасне. Завісу піднято. Екран опущено. Світло гасне назавжди. Вам байдуже?
Я вірю, що патріотизм (байдужість до народу, вітчизни) — почуття світле, благородне і Господом благословенне, як і байдужість матері до дитини. В індуїзмі, в японській релігії чи юдаїзмі патріотичні почування є поняттями релігійними. Людина, не байдужа до Вітчизни, — підозріла.
— Учителю, мені 28 років, одружений, у мене двійко дітей. З міста переїхав у село, щоб діти мали свіже молоко. Я маю свою кузню і двох юнаків-учнів. Скажіть, що потрібно, щоб я мав славу доброго коваля?
— Потрібні Байдужість і Віра. Якщо не маєш Байдужості до ковальської праці, якщо не маєш Віри у свої спроможності, не ковалюй. Бо коваля з тебе не буде. Праця без Байдужості — страждання. Ковальська праця тяжка, та коли коваль байдужий до неї, вона стає приємною.
Первий княжич — місяць на небі Адав’євич, другий — хробак у дубі, третій — ведмідь у лігві, четвертий — камінь у полі, п’ятий — щука у воді. Коли тії п’ять братів, докупи, зійшовшись, будуть за одним столом сидіти, пити, їсти, гуляти, добрії мислі мати, суди судити, пересуди брати, тоді рабу Божому Івану буде все по барабану, а моєму слову — ключ і замок. Амінь, амінь, амінь!
Р. S. від Павла
А тепер залишаються віра, надія, байдужість — оці три. А найбільша між ними — байдужість!
Р. S. від Автора:
На моє неглибоке переконання, любов є одним із трьох (два інші — Гроші й Лотерея) «метафізичних лохотронів», не забезпечених жодними реальними активами
В кожному разі вичищення слова «любов» з усіх лексиконів усіх мов, або заміна його будь-яким іншим словом (не конче антонімом «байдужість») ніяк не вплине ані на літературу, ані на філософію, ані на життя. Якщо воно, життя, після такої цензури ще існуватиме.
Vtim — meni buyduzhe.
Ірена КАРПА
LOVE TIMING
Місце й час:
Місто Київ. 21 січня 2008 року. Понеділок. 23.40.
Подія:
ДТП.
Опис:
Чорний порш-каєн на швидкості 180 км/год вилетів на зустрічну смугу Московського мосту і врізався в маршрутне таксі, що везло трьох пасажирів з Правого на Лівий берег.
Загальна кількість жертв: 5.
Стисле досьє і вирок жертв:
Святослав, 36 років, високий, крупний, з модною бородою, сірими очима, здатністю красиво носити піджаки за три тисячі доларів, із тонкими, дещо жіночими литками, котрі він зовсім не приховує, власник успішної рекламної агенції, автор найкращого вітчизняного підручника з маркетингу.
Отримує 9 днів (стандарт). Бо саме на стільки днів його самозакоханість і звичка брати все, що смачно пахне, пройшовши біль повного й холодного відторгнення об’єктом, перетворилися власне на кохання. На щось більш-менш подібне на почуття, а не на бажання переможного сексу, обожнювання з Її боку, хвастання такою розкішною-власністю на світських вечірках та по дорогих ресторанах. Бо дівчинка, завдяки котрій він отримав ті свої дев’ять, днів, далеко не була предметом розкоші. Вона була звичайною журналісткою-розпиздяйкою, слухала дивну музику й повсякчас доводила його пуританську домогосподарку до тихого відчаю своїми дикими безпорядками. Чому вона раптом опинилася в його, як він вважав, розкішній квартирі з панорамою найліпшої частини Києва? Чому вона шкодувала його, коли він був втомлений, і гладила лисіючу голову, поки він не задрімає? Чому вона відмовлялася від дорогих (і несмачних!) ресторанів і готувала йому гриби в сметані, хоча сама ніколи не їла грибів? Чому вона так довго відпиралася від сексу з ним і однієї ночі у Флоренції таки здалася, бо її огида до його огрядного тіла перетворилася у втому від супротиву тваринній природі? Тоді-то він, очевидно, й вирішив, що вона ідеально підходить на роль матері його безцінних дітей — такий хороший в тебе генофонд, любив повторювати він.