Атомний вогонь над океаном

— Містер Стефсон, містер Метіус! — Еверет підвівся з крісла. — Дякую вам. Давайте поговоримо про вашу дальшу роботу в Мехіко-Занді. — Він вказав на невеликий стіл у другому кінці кабінету. — Перейдімо туди, там трохи зручніше.

Що це означало? Він визнав свою поразку чи обдумував, як її перетворити на перемогу?

* * *

На сторічний ювілей ПЕК до Міамі з'їхалися гості з усього світу. Президент Джеймс Еверет виголосив святкову промову в підкреслено стриманому тоні. Організацію свята було покладено на начальника секретаріату Вільямса. Ні Френка Вільсона, якого вважали наступником президента ПЕК, ні Атомного слона на святі не було. Нікого не видно було і з учених-атомників Мехіко-Занда. З усім цим не в'язалися слова Еверета про те, що нове століття принесе ПЕК великі успіхи в галузі використання ядерної енергії. Конкретніше президент нічого не сказав, пославшись на те, що говорити ще рано.

— Уже самі прізвища І. Ф. Стефсона і Мерлана Метіуса, — сказав президент, — гарантують успіх досліджень, наслідки яких не поступляться перед досягненням ні дружньої англійської нації, ні інших народів.

Стефсон і Метіус одразу ж після розмови з Еверетом вилетіли з Міамі в Нью-Йорк, де зустрілися з Джеймсом Стефсоном і Бердом Магоном. Наступного дня до Нью-Йорка прилетіла також Біт Стефсон. Від неї вчені дізналися, що Еверет прийняв пропозицію Стефсона і Метіуса і призначив Варна Кальмана начальником другого відділення. Отже, Барн став наступником свого батька. Спочатку президент не хотів цього робити, але Стефсон не поступився, і Еверет мусив погодитись. Правда, найважливіша посада в атомному місті ще не зайнята, бо досі ще немає домовленості з комісією з атомної енергії про те, хто заступить Брекдорпа. Але це не так важливо. Адже керівництво науковою роботою зосереджено в руках трьох людей, які вважають себе досить сильними, щоб не допустити ніякого відхилення од поставленої мети — провадити справді мирні ядерні дослідження. Нову програму робіт міста мали затвердити одразу ж після святкування сторіччя ПЕК. Скласти цю програму було доручено Стефсону. Для її розгляду і затвердження Еверет обіцяв особисто приїхати в Мехіко-Занд.

Через три дні в Нью-Йорку сів «Альбатрос», у якому прилетіли Барн Кальман і Джон Стіпс. Зустрічати їх на льотне поле прийшла Біт Стефсон.

Побачивши обох приятелів, Біт на хвилинку затрималася, щоб вгамувати хвилювання, але так і не змогла цього зробити — побігла і кинулась в обійми Барну.

Джон Стіпс відкашлявся, тицьнув Варна, в плече і спитав:

— Ти мене познайомиш?

— Пробач, звичайно познайомлю, — відповів Барн і випустив Біт. — Це Джон Стіпс. А це Біт Стефсон.

Усі троє повільно пройшли до машини Біт. Джон хотів попрощатися, але дівчина його затримала.

— Ви поїдете з нами, Стіпс. Нас чекає дід, а також тато і Метіус. Обидва професори, — звернулася вона знову до Барна, — хочуть привітати нового начальника відділення.

— Ти хочеш сказати, що мене?.. — зупинившись, спитав Барн.

— Саме так. — Біт побачила, як його очі засяяли і одразу ж знову потьмарилися.

У машині дівчина спитала:

— А як почуває себе твій батько, Барн?

— Я весь час думаю про нього. Він мріяв побачити мене начальником відділення. Це була небезпечна мрія — Барн провів рукою по очах і додав — Сподіваюся, він почуває себе добре, принаймні краще, ніж у день вибуху. Він вилетів на спеціальній машині з борту «Ізабелли» в Гонолулу. В нього нервове потрясіння. Ми боялися, що буде гірше.

Друзі поїхали на квартиру Джеймса Стефсона. Старий професор і Берд Магон зустріли їх в під'їзді будинку. І. Ф. Стефсон і Метіус чекали гостей в кабінеті.

Прибульців сердечно привітали. І. Ф. Стефсон обняв Барна, поплескав його по плечу і по-батьківськи сказав:

— Сину мій.

Кілька хвилин усі постояли мовчки, вшановуючи пам'ять Хріса Брауна.

— Я хочу запропонувати, — сказав І. Ф. Стефсон Метіусу, — назвати новий реактор, перший реактор в Мехіко-Занді, який даватиме ядерну енергію лише для мирних потреб, ім'ям Хріса Брауна. Ви з цим згодні?

Мерлан Метіус нахилив голову і відповів:

— Він надто рано пішов від нас, І. Ф., щоб з його ім'ям можна було пов'язати науковий подвиг. І все ж його прізвище займе належне місце серед імен героїв атомної ери.

Потім Барн і Стіпс розповіли про останні години свого перебування на острові.

В уяві присутніх знову ожили всі події.

— Цю спробу обдурити людство, хоч вона й провалилася завдяки самовідданості Хріса Брауна, так не можна подарувати, — сказав Джеймс Стефсон. — Ми подамо до верховного федерального суду скаргу на комісію з атомної енергії і вимагатимемо, щоб суд ухвалив рішення припинити ядерні випробування.

Барн Кальман хитнув головою, наче був не згоден з таким рішенням.

— А ви дотримуєтеся іншої думки, друже? — запитав Джеймс Стефсон, помітивши цей жест.

— Так, — відповів Барн. Ця коротка відповідь прозвучала майже неввічливо. — Я вам вдячний, містер Стефсон, — звернувся Барн до батька Біт, — що ви виявляєте мені таке довір'я і даєте можливість заступити мого батька, хоч мені було б нелегко своєю роботою виправити наукові і політичні помилки батька. Але в мене інша мета, і я не боюся, що не зможу виправдати вашого довір'я. Ви і професор Метіус поставили перед собою високе наукове завдання. Ви хочете відкрити нову ядерну енергію, яка служитиме тільки миру. Дуже добре і те, — звернувся Барн до Джеймса Стефсона, — що ви хочете подати скаргу до федерального суду. Треба спробувати всі шляхи і засоби. Скарга до суду буде протестом, про який знатиме весь світ. Але чи пощастить вам досягти, більшого, професоре, чогось реального?

— Я теж боюся, що ми не доб'ємося значного успіху, — погодився з ним Берд Магон. — Але ми повинні використати ці й інші засоби, щоб проторувати шлях, яким дійдемо до мети. Треба підняти людей у Сполучених Штатах.

— А ви що думаєте робити? — спитав І. Ф. Стефсон.

— Невже ви хочете відмовитися од дослідної роботи, Кальман? — не стримався від докору професор Метіус. — Адже наукова робота…

— Наукова робота! — перервав його Барн. — Я знаю, професоре, що, крім дослідної роботи, для вас більше нічого не існує. Ви і професор Стефсон сподіваєтеся, що новий реактор, який буде названо ім'ям Хріса Брауна, служитиме миру. Боюся, що до цього ще далеко. Надто багато довелося мені бачити, що робиться за лаштунками.

Барн підвівся з крісла і нервово заходив по кімнаті. Потім зупинився біля заваленого книгами й рукописами письмового стола.

— На острові, перед вибухом контрольної бомби, я сказав Джону: поки не буде припинено ці прокляті випробування, я не переступлю порога лабораторії. В мене було досить часу обміркувати рішення. Я працюватиму разом з Бердом Магоном. Наукові дослідження в Мехіко-Занді та й в інших місцях тим скоріше досягнуть тієї мети, про яку думаєте ви і всі ми, чим більше людей боротимуться проти атомної зброї, виступатимуть за мир і мирне співробітництво.

Барн замовк і замислився. Інші теж мовчали. Крізь відчинене вікно долинав вуличний гомін.

— Ми мусимо застерегти людей, — знову заговорив Барн, — розповісти американцям про жахливі наслідки, які чекають на них, вказати їм інший шлях. На перший погляд, влада Еверета могутня і непорушна, насправді вона вже хитається. Але звалити велетня, навіть тоді, коли він не твердо стоїть, нелегко. Ми це зробимо, Берд, нам допоможуть багато людей, які підтримають справжню науку і не потерплять, щоб її досягнення використовувалися для злочинів.