Царська охота
Шрифт:
Жрець (до чоловіка з мітлою).Гей, ти с-скотиняко! Тихіше! Акуратніше! Шкрябаєш, шаркаєш, як на вулиці, а це ж пантеон! Віником треба, м’якеньким віником!..
Підмітайло . Еге, попонахиляйся з віником — чи й поперек витримає. А богів стільки преться, що й дня мало, якщо після кожного віником замітати. Мітлою швидше.
Жрець . Ну, ну! Пошкабарчи в мене! Ще й пилюгу підняв. Тьху! А це ж резиденція верховного бога Риму, володаря світу, бога неба, блискавки і грому! Покровителя
Підмітайло. Інтернаціоналісти?
Жрець. Ага. Нам ворожий націоналізм та расові обмеження. Наш пантеон приймає на службу як братів усіх чужоземних богів, які визнають своїм богом Юпітера, тож поводься, с-скотиняко, відповідно.
Підмітайло . Так я хіба проти?.. Я радий би, так вони…
Жрець . Хто — вони?
Підмітайло.Та ці боги… Понапихають у свої взувачки буцімто рідної землі, щоб патріотизм свій показати! Вони, мовляв, на рідній землі нерушно стоять… А насправді тіко смітять тією глинякою, як навколішках біля ніг Юпітера повзають. А ти потім після кожного підмітай — спасу немає!
Жрець.Гаразд, вживемо заходів. Полегшимо тобі виконання професійного обов’язку.
Голоси (з портика). Та скільки можна чекати? Ми ж не з близьких країв прибули. Та й не простолюдини ми!
Жрець. (Зводить голову на голос, суворо дивиться. Голоси з портика затихають). Так би й зразу. Прибули — так чекайте. Ми вас не кликали. Можемо від воріт і поворіт… Чекайте. Хоч і боги, а не злиняєте. Та й часу маєте до гибелі — безсмертні ж! Для вас що день, що тисяча років — все одно. Та й хто ви для Риму? Неофіти. А вже качаєте права. Глядіть, щоб не опинилися в простих смертних!
У цей час, розштовхуючи в портику інших, до пантеону вривається чолов’яга. На ньому барвиста кирея, він густо зарослий бородою, в руці тримає свій символ — бронзовий пучок блискавок.
Прибулець . Гей, це — пантеон, храм усіх богів?!
Жрець . Ну, припустимо, пантеон. Ну, припустимо, храм усіх богів. Що далі?
Прибулець . Юпітер приймає?
Жрець (позіхнув). У принципі…
Прибулець . Коли це… у принципі? Сьогодні чи завтра?
Жрець . Може, сьогодні, може завтра. Наміри Юпітера простим смертним невідомі.
Прибулець . А я не простий смертний!..
Голос із портика. Женіть цього непростого втришия мітлою, пане підмітайло! Хай спершу займе чергу — швидкий який!
Прибулець( погрожуючи пучком бронзових блискавок).Ме-ене?! В чергу-у?! Може, за тобою стати, чуперадло?!.
Голос із портика . Від чуперадла
чую!Прибулець (ще грізніше вимахуючи пучком бронзових блискавок). Я верховний бог даків!
Голос із портика . Ой-ой!.. Тримайте мене. Ви чули? Він верховний бог. Три ха-ха! Був ти колись верховним, затичко!..
Жрець . Тут усі боги і всі в черзі стоять. Простих смертних Юпітер не приймає. У приймальні збилися боги всіх підвладних Риму народів (розгортає сувій)— іллірійців, македонців, сірійців, тевтонів, парф’ян, галлійців, бритів, франків, паннонців, єгиптян…
Голос із портика. Іспанців…
Жрець . Може, й іспанців, хіба перелічиш усі племена і народи, підкорені на їхні прохання Великим Римом.
Прибулець . Але я не буду стояти в черзі. У мене направлення. Самого римського намісника.
Жрець . Тут усі з направленням — займай чергу серед богів! А направлення твоє… в капшук не покладеш.
Прибулець (засунувши свої блискавки собі під пахву).Втямив, великий жерцю! (Витягує з-за пояса тугий шкіряний капшук).Прийми од мене і мого краю цей скро…
Жрець (вихоплює з його рук капшука, зважує його в руці).Не треба зайвих слів. Слухаю тебе, шановний. То від якого краю і народу ти, кажеш, прибув?
Прибулець . Я єсть верховний бог даків!
Жрець (майже лагідно).По-перше, ти був ним, а по-друге, колись були даки. А сьогодні і навічно ви є Римська провінція Дакія.
Прибулець . Ти, як завжди, вражаєш мудрістю, великий жерцю!
Підмітайло (дивиться на слід прибульця).О, і цей своєю землею натрусив! Я ж тільки-но замів. (Шаркає мітлою).Та хоч ногу підніми!
Прибулець піднімає ногу.
І де вас стільки щодня набирається? Та підніми, кажу, ногу!
Прибулець.А як же я стоятиму, якщо й другу підніму?
Підмітайло . Як хочеш. На те ти й бог. А мені треба підмітати після вашого патріотизму із рідною землею замість устілок у взувачках!
Жрець (до підмітайла). Не перевищуй своїх повноважень з мітлою!
Прибулець (скориставшись моментом).Славний жерцю! Після того, як Великий Рим своїм мечем захопив мій край, і він віднині став Римською провінцією Дакією, я, верховний бог Дакії, покірно й смиренно прибув до Великого Риму за санкцією про збереження за мною божого сану й призначення мене на посаду верховного бога Дакії — в новій, так би мовити, політичній ситуації . (Підбігає до меча на постаменті).О, володарю світу! Визнаю тебе і покоряюсь тобі, Найсправедливіший і Найгуманніший з усіх мечів світу! На знак покори віддаю свою шию під твоє залізо!