Час смертохристів. Міражі 2077

Ставши монополістом в Україні з промислового великотоварного виробництва галушок і вареників, Крейда І. О. вирішує в 2043 р. зайнятися політикою. Передавши концерн ГіВ у власність свого старшого брата Петра, Крейда І.О. який на той час уже купив диплом випускника юридичного факультету Кременчуцької вищої школи Державної Варти (тоді МВС), стає засновником марксистсько-української демократичної асоціації (МУДА) й балотується від цієї партії до Сейму України, де його обирають головою Комітету з питань енергетики та промислового розвитку України. З 2046 по 2070 pp. — незмінний член Сейму, спочатку Народної палати, потім — Палати працедавців, а з2054 р. — член Сенату. Пустивши в оборот гроші, зароблені на продажу галушок і вареників, Крейда І.О. шляхом рейдерських атак юридичної фірми «Цезар», що належить йому, захоплює промислово-енергетичний вузол Центрального Краю (12 ядерних і 32 теплових блоків електростанцій), що дозволяє йому стати одним з найбільших експортерів електроенергії до Європи, де Крейда І.О. купує сталеливарний комбінат у Люксембурзі і одразу будує на його місці найбільше в Європі казино, відкривши при ньому спеціальне приміщення для самовбивць — з повним набором інструментів (пістолети, шибениця, гільйотина, отрути і т.п.) для здійснення суїциду. Верховний суд з прав людини Європи визнав право Крейди І.О. на організацію суїцидальних послуг на території Європи, що дало йому можливість відкрити мережу так званих «ТЕРМІНАЛІВ КРЕЙДИ», де за певну плату можна здійснити самогубство, виконавши перед тим усі юридичні процедури (заповіт іт.д.) та отримавши необхідні ритуальні послуги після смерті.

Популярності цих закладів, які почали з'являтися також на території Північної Америки і Китаю, сприяв 132-серійний телесеріал «ТЕРМІНАЛ», знятий Голлівудом на гроші Крейди І.О.

Вважається теоретиком українського питання. Основні твори — «Галушка чи вареник? Роздвоєність української душі» (2047p.), «Український суржик — душа народу» (2054 р.), «Таємниця українського харчування» (2062 р.), «Видатні українські зрадники» (2063 p.), «Ідеологія ЗЕКу» (2065 p.), «Що робити з Україною і українцями?» (2070 p.). У своїх книгах поєднує елементи марксистської та нацистської доктрин та новітні досягнення неомаркетології, яка розглядає людину як ринковий товар.

Проголосив теорію захисту населення від інформації, яка підриває віру в справедливість державного устрою України і непорушність існуючого ладу. Очолює корпорацію захисту Інтернет-мереж від руйнівного впливу ліберально-демократичних ідей.

Розробив теорію позитивного впливу «поганих новин» на суспільство, доводячи, що «чорна інформація» (катастрофи, смерті, сцени насильства) примушує громадян цінувати реальне життя і радіти існуванню в повсякденній буденності, хоч би якою мерзенною вона була (див. книгу Крейди І. О. «Приборкання суспільства» (2072 р.). Після публікації своєї праці «Смертна кара як вища форма державної свободи» (2068 p.), був призначений Генеральним Прокуратором України, отримавши звання маршала юрисдикції.

У 2070 р. організував УСРАН (Українську секцію російської Академії наук), ставши академіком і канцлером УСРАН. За його сприяння до Києва було переведено основні установи РАН, дійовім членам і членам-кореспондентам якої було встановлено щомісячні пайки галушок і вареників. Дослідженнями УСРАН було встановлено, що етнічні українці є НЕДО-росами і відрізняються рядом рецесивних ознак від ПОВНО-росів.

Дослідження Крейди І.О. на цю тему — «Від недо-росів до повно-росів: проблеми і перспективи» (2073 р.) вважається останнім словом державної політики в національному питанні.

Завдяки своїм особистим зв'язкам з каральними органами Чорної Орди, має вільний доступ до джерел постачання наркотиків з Афганістану, які, пройшовши відповідну обробку в Полтавському науково-дослідному хімічному центрі, що діє під дахом концерну ГіВ, поступають на Захід, у мережу ТЕРМІНАЛІВ, що належать Крейді І.О.Зарубіжними операціями з транспортування і дистрибуції депресивних, суїцидостимулюючих наркотиків, зокрема ГАЛУЇНА, керує племінник Крейди І. О. — Крейда В.М.

Згідно з агентурними даними, Крейда В.М. встановив тісні зв'язки з одним з наймогутніших наркокартелів Мексіки, на чолі якого стоїть Хосе Сапатерро. Є також непідтверджена інформація про співпрацю Крейди І.О. з фармакологічною корпорацією NOP, щоналежіть чоловіку віце-президента Конфедерації Сари Лу Лейн.

Аналітики ВІРУ звертають увагу на те, що Крейда І. О., скориставшись економічними труднощами Еллади, купив в Егейському морі острів Кеапарос (нова назва Крейдос), потрапити на який практично неможливо. Супутник «Січ-77» зафіксував на острові інтенсивне будівництво, характер якого незрозумілий. У травні ц.р. агенту ВІРУ «Посейдон» вдалося проникнути на острів у якості будівельника (див. його повідомлення, додаток VIII-IX).

Крейда І.О. — одружений, має трьох дітей, зразковий сім'янин, любить українську народну музику («Гоп, мої гречаники»), грає на баяні й бубоні. Зібрав одну з найкращих колекцій українського класичного живопису та ікон епохи барокко.

Старший аналітик Максиміліан-IV

56.

2 липня, напередодні виліту до Афін, Гайдук скликав нараду керівного складу ВІРУ, яку проводив на Острові, в «підводному царстві», як називали цей зал жартівники ВІРУ. Однією зі стін цього підземного приміщення, прослуховування якого теоретично вважалося неможливим, слугувало броньоване скло величезного акваріуму, за яким відкривався магічний підводний світ Червоного моря, наче живцем привезений з Ейлату чи Шарм-ель-Шейху: посеред коралових рифів, у прозорій, насиченій сонячним світлом воді, плавали неземної краси риби, переливаючись усіма барвами райдуги — наче не живі істоти, а електронні японські іграшки, розмальовані кращими дизайнерами. Цим вікном в інший, веселий, райський і недосяжний світ особливо пишався Григорій Невінчаний, начальник відділу М — матеріально-технічного забезпечення ВІРУ: йому належала як ідея акваріуму, так і її практична реалізація.

На засідання з'явилися заступники Гайдука, керівник його канцелярії, начальники дев'яти управлінь і шести служб, командири двох бригад спецназу «Грім» і «Блискавка» та перекладач Дмитро Мочалкін. Відсутні були лише командири мусульманських спецгруп — у п'ятницю вони відмолювали майбутні гріхи у Аллаха, враховуючи специфіку операції, наміченої на наступний тиждень. Прийшли також старші аналітики ВІРУ — численні Максиміліани, яких особливо цінував Гайдук. Начальник Другого, науково-технологічного управління, яким донедавна керував Гайдук, ще не був призначений.

Начальник Першого управління — глобально-стратегічного аналізу і прогнозів — підполковник Кирейко, схожий скоріше у своєму білому костюмі й незмінній краватці-метелику на професора права філіалу гарвардського університету в Києві, аніж на бойового офіцера, як завжди обережно — наче боявся, що його прогнози збудуться, а це призведе до незворотних ЗМІНу світовій історії — розповів про можливі рішення саміту ОГБ в Афінах та їхній вплив на хід глобальних подій. Він навіть порівняв саміт з Кримською конференцією Черчілля, Рузвельта і Сталіна 1944 року в Ялті.

Гайдук дивився на офіцерів, які сиділи, зосереджено втупившись в екрани лептопів, наче в магічні дзеркала, в яких можна побачити майбутнє, і питав себе: хто з них представник всемогутнього Сірого Князя, член сірих бригад, які терзали нещасну країну? Знав усіх, хто сьогодні зібрався тут — мозок і душу військової розвідки, за кожного можна було б поручитися. Можна. Було б. Якби не темні провалля людських душ, не таємні глибини заздрості, гнітючих комплексів дитинства, добре прихованої ненависті, честолюбства і засліплення грішми, а головне — захланної жадоби влади.

Недаремно консультант-психоаналітик ВІРУ професор Вебер казав про три рівні людської свідомості — людський, найбільш ламкий і несталий, пташиний і найнижчий — незнищенний, крокодилячий, коли людина з високодуховної, моральної істоти перетворюється на небезпечного хижака, котрий некліпно дивиться на свою жертву, очікуючи слушного часу, щоб накинутися і розтерзати, розшматувати, а потім, ледве витерши ікла від свіжої крові, виступати перед телекамерами й розповідати про патріотизм і служіння народові.