Час смертохристів. Міражі 2077

Що стосується Б. О'Коннел, то вона відмовилася від запропонованого мною варіанту її евакуації з Києва «Back fire» і просила залишити її на території Посольства до з'ясування долі генерала Гайдука.

На момент відправлення листа Посольство заблоковане українськими поліцейськими підрозділами, які нікого не впускають і не випускають з території Посольства без спеціальної перевірки.

Чекаю Ваших вказівок,

Посол Конфедерації ДПА в Україні Джон О'Салліван

67.

Після кількагодинного перебування з залізній скрині, гуркоту і жахливої трясучки (Гайдук навіть був подумав, що його перевозять до харківської євроазіатської міжнародної в'язниці «Дружба народів»), його нарешті вштовхнули до бетонного приміщення без вікон. На стелі поволі крутилися два вентилятори, анітрохи не освіжаючи сперте гаряче повітря. Після довгого перебування в темряві Гайдук мружив очі, намагаючись зрозуміти, куди він потрапив. Боліли зап'ястки, щойно звільнені від наручників. Ні урядового геджета, ні спецназівського годинника на його руках вже не було; на щастя, американський геджет — цей речовий доказ його запроданства клятим америкосам — залишився вдома.

— Ти хто? — почув ззаду чийсь хрипкий голос.

Озирнувшись, побачив двометрового, спухлого від пиятики лисого амбала в тільнику і смугастих штанах каторжника.

— А ти хто? — спитав Гайдук і отримав удар в обличчя, від чого знову почалася носова кровотеча.

— Мовчати, — гаркнув амбал. — Тут я питання ставлю. Ти хто?

— Генерал Гайдук.

— Ти ніхто і ім'я твоє ніщо. Запам'ятай. Твій номер сто тринадцять. Пойняв? Ти хто?

— Генерал Гайдук.

Удар в щелепу звалив його на підлогу. Каторжник ударив Гайдука ногою в пах.

— Хто, питаю?

— Номер сто тринадцять.

— Правильно, — задоволено сказав амбал. — Піднімайся. Скидай шмотки. Все скидай. Ну!

Він гидливо підштовхнув ногою залишки подертої генеральської уніформи, труси, шкарпетки і черевики в куток кімнати, до корзини для сміття.

— Ставай там, — показав на протилежну стінку. Взяв шланг до рук й ударив потужним льодяним струменем, доки Гайдук не задубів й колький біль не з'явився в кінчиках пальців.

Амбал посадив замерзлого на кістку Гайдука на холодний металевий табурет, ніжки якого були вцементовані в підлогу, й почав стригти колишнього генерала жахливою ручною машинкою, що не стільки зрізала, скільки виривала волосся. Закінчивши санітарні процедури, амбал кинув Гайдуку сіре лахміття й старі смердючі валянки, халяви яких були коротко обрізані.

— Одягайся.

На тісній куртці з короткими рукавами зліва на грудях було пришито новеньку прямокутну латку: синій трикутник і номер 113. Гайдук знав, що означає синій трикутник: так позначалися найбільш небезпечні агенти ворожих розвідок під час війни.

Увійшли двоє наглядачів у чорних масках з прорізами для очей і чорних халатах, знову надягли на Гайдука наручники і каптур й повели довгими переходами, спусками й підйомами (на сходах він загубив взувачку, і хтось з наглядачів, узуваючи Гайдукові на босу ногу валянок, сказав: «Сука, ще раз загубиш — ногу відірву»). Брязнули засуви, і він опинився в камері розміром 1x2 метри з високою — до чотирьох метрів — стелею, де з круглого отвору, в якому крутився вентилятор, падало скупе штучне світло. Ліжко, що приторочувалося до стіни, й металева параша — все, що тут було. Подеколи віконце в дверях з рипом відкривалося й чиясь рука засовувала до камери легку нанопластикову тарілку з баландою горохового кольору. Камери стеження згори не зводили з Гайдука об'єктивів. Ніяких зовнішніх ознак зміни часу — ні зміни денного світла на нічне, ні наказів про сон чи ранковий підйом. На стукіт Гайдука до залізних, пофарбованих зеленою «танковою» фарбою дверей і вимог надати йому адвоката ніхто не відповідав, і невдовзі

Гайдук втратив відчуття часу, впав у пастку хроноколапсу, зупинки часу.

До їжі, мабуть, підмішували галюциногени, бо його переслідували серійні, моторошно реалістичні видіння: він весь час опинявся у центрі терористичних актів десь у Пакистані чи в Індії, в місиві розірваних людських тіл, в калюжах крові, де розшукував Божену. Гайдук згадав спецдонесення агента ВІРУ про розробки одного підмосковного фармакологічно-технологічного інституту імені 20-річчя НКВД — винайдення психотропного препарату, який вводить у марення пацієнта інформацію про будь-які реальні події — від сексуальних сцен до жахливих авіакатастроф чи терористичних актів, у комбінації з наркотиками препарат міг викликати почуття глибокої депресії — аж до спроб суїциду, невгамованого жаху чи, якщо треба, екстатичної ейфорії.

Нарешті, на п'ятий чи на сьомий (за його підрахунками) день Гайдука повели на допит. Це була порівняно простора кімната зі штучним освітленням і досить свіжим повітрям. Гайдука всадовили за довгий стіл обличчям до великого вікна-дзеркала, за яким ховалися ті, хто спостерігав допит. До кімнати увійшла людина у мундирі ГЕПРУ й білому каптурі з прорізами для очей. «Український Ку-Клукс-Клан в дії», — подумав Гайдук. Людина представилася радником юстиції першого рангу генералом Бєляєвим, і Гайдук одразу згадав «тандем Беляева — Черняева», описаний у всіх підручниках з ведення слідства: це була метафора «доброго» і «злого» слідчого.

Беляев і справді виявився «добрим»: спитав Гайдука про самопочуття, поцікавився, чи не має претензій до умов перебування, але на вимогу зустрітися з адвокатом показав йому відповідну статтю Карного Кодексу, яка забороняла, в інтересах нерозголошення таємниці слідства, допускати адвокатів до підозрюваних у скоєнні особливо тяжких державних злочинів. Зітхнувши, Бєляєв, наче вибачаючись, сказав, що Гайдукові хазяї американці чинять те ж саме на базі Гуантанамо, базі Менсфілд і в штаті Юта. Він довірливо повідомив підслідному, що практикувався свого часу в тюрмі штату Юта і дуже схвально ставиться до американського досвіду «прання душ і мізків». Тому запропонував добровільно піти на співпрацю зі слідством і щиросердно відповісти на п'ять запитань — якомога детальніше, з прізвищами, фактами, датами, сумами.

1. Хто був ініціатором змови проти гетьмана України, хто її очолював, хто входив до КОПОР (Комітету порятунку України), якою є організаційна мережа змови, яка дата державного перевороту була намічена змовниками.

2. Коли і як Гайдук був завербований Центральною службою безпеки Конфедерації, Розвідувальним Бюро ОГБ, МІ9 та департаментом контррозвідки Швейцарії? Які державні таємниці видав Гайдук ворогу, які суми винагороди отримав і де їх тримає. Яку роль грала агентка Космічної розвідки Конфедерації Б. О'Коннел у вербуванні Гайдука;

3. Хто санкціонував проведення операції «Ахіллесова п'ята», яка її мета, що досягнуто в результаті операції, чому загинув капітан Заур Хамзин, де зберігаються носії інформації, вилучені з серверних комп'ютерів;

4. Чому Гайдук убив підполковника Безпалого, хто допомагав йому в цьому;

5. На якій підставі збирав Гайдук компроментуючі матеріали на керівників держави, хто санкціонував ці дії, де зберігаються файли?

— Звичайно, — люб'язно повідомив Бєляєв, — публічно проти вас будуть висунуті звинувачення в корупції та використанні службового становища в особистих цілях і нанесенні державі збитків в особливо великих розмірах. Народ наш дуже любить таке читати. І дуже довіряє цим матеріалам. Уже готується телефільм про ваші закордонні маєтки, серія інтернет-публікацій та статей в газетах про використання державного транспорту, про продаж передових українських технологій за мільйони глобо, про ваше сексуальне розпутство і розбещення малоліток. Після цього, генерале, шибениця здасться вам найкращим виходом із ситуації. За ці три дні, що ви відпочивали в ізоляторі, ми провели величезну роботу. Допитано сотні свідків у вашій справі, заарештовано десятки ваших поплічників, членів КОПОР.

Він обернувся до вікна-дзеркала і клацнув пальцями. Двоє наглядачів у чорному затягли до кімнати закривавленого, майже непритомного генерала Прядка. Синці під очима виглядали як чорна маска на маскараді і свідчили про травми мозку.

— Повторіть, Прядко, що вам відомо про змову і про роль Гайдука, — наказав Бєляєв.

— Ігоре... Петровичу... пробачте мені... —ледве ворушив губами Прядко, — я їм все сказав.

— Що все?

— Все... про нашу змову... вони і так все знали.

Прядка волоком витягли зі слідчої кімнати.