Діти капітана Гранта

– То он воно що! – вигукнув майор.

– На жаль, це так! – потвердив Паганель.

– Та це не має жодного значення, мій гідний друже!

– Ви так гадаєте?

– Запевняю вас, ви стали ще оригінальніший. Це непогане доповнення до ваших особистих достоїнств. Це навіть робить вас неповторним, а саме про такого чоловіка завжди мріяла Арабела.

І майор із властивим йому спокоєм пішов, залишивши Паганеля на одинці з його муками.

Мак-Наббс перекинувся кількома фразами з Арабелою. А за два тижні в Малькольмському замку справили бучне весілля Жака Паганеля й міс Арабели. Наречений був прекрасний, та застібнутий на всі ґудзики, наречена була невимовної краси.

Таємниця Паганеля так би й лишилася таємницею, якби майор не поділився нею із Гленарваном, а той не переповів її Гелені, а Гелена, своєю чергою, не шепнула про це місіс Манглс. Словом, коли таємниця докотилась до вух місіс Олбінет, вона перестала бути таємницею.

Під час триденного перебування у полоні Паганель був татуйований маорійцями з ніг до голови. Його груди прикрашала геральдична пташка ківі з розпрямленими крильми, що роздирала його серце.

Ось такий епізод був причиною Паганелевого відчаю. Він так і не простив новозеландцям цього татуювання, так і не повернувся до рідної Франції, хоча й дуже тужив за нею. Учений боявся, що Географічне товариство в особі свіжотатуйованого секретаря зазнаватиме глузувань з боку карикатуристів і газетних писак.

Повернення капітана Гранта до Шотландії стало національною по дією. Гаррі Грант зажив слави найпопулярнішої людини у Старій Каледонії. Його син Роберт вивчився на моряка. Під опікою Гленарвана він сподівається втілити у життя батьків проект: заснувати шотландську колонію на островах Тихого океану.

1868 р.