Дівчинка з Землі

Та коли ми опинилися в секції філателістів, Аліса попросила мене:

— Постривай.

Кілометровий майданчик був заставлений складаними столиками, їх було, як сказав мені один старожил, чотирнадцять тисяч триста. За столиками сиділи філателісти — по двоє, а де й по четверо. І вони мінялися марками. Ті, кому не дісталось місця за столиками, обмінювалися стоячи або просто гуляли довкола. Аліса купила серію об’ємних рухомих марок із зображенням сіріанських птахів, чорногорську марку 1896 року, альбом для фіксіанських марок, який сам установлював марку на потрібне місце, тільки піднеси до нього. Потім вона поміняла чорногорську марку на дві марки з планети Шешинеру.

— Це спеціально для тебе, тату, — сказала вона.

Одна марка була зовсім біла, на другій виднівся лише напис маленькими буквами: “Молодий скліс на пасовиську”.

— Ти, тату, хотів дізнатися про скліса.

— Але де ж скліс?

— А скліс буде завтра, — мовив недавній товстун, якого ми зустріли в готелі.

Він нас догнав.

— Як це — завтра?

— На цих марках зображення з’являється не щодня, а тільки по парних числах, — пояснив товстун.

— А що буде на другій марці?

— На другій? На другій нічого не буде. Вона потрачена.

— То навіщо ж вона? — здивувався я.

— Це дуже рідкісна марка. Жителі Шешинеру не полюбляють писати листів, і тому майже всі марки з їхньої планети попадаються невикористані. А чисті марки надто рідкісні. Ваша донька слушно зробила, що придбала таку рідкісну марку.

Сказавши це, товстун помахав рукою і заквапився, підстрибуючи, далі.

Ми мало не заблудилися в секціях, підсекціях і відділеннях базару. Але тут попереду почулися пташині крики, ричання звірів і писк комах. Ми вийшли на площу, заставлену клітками, акваріумами, садками, загородами. Це й був відділ космічної живності.

Навіть мені, досвідченому космобіологові, було дуже важко розібратися в тому, що ми побачили. Звірі й птахи були такі різні, а власники їхні часом ще більш різні, що я почав свою мандрівку з грубої помилки. Я підійшов до темно-синього птаха на трьох двометрових жовтих ногах. Від ноги птаха тягся ланцюжок до його господаря, складеного з різноколірних кульок невідомого мені інопланетника, і я спитав у нього, скільки коштує цей чудовий птах. І тут птах відповів мені доброю космічною мовою:

— Я не продаюсь. Але якщо бажаєте, можу продати вам кульовика різнокрапчастого. І попрошу мене не кривдити.

Виявляється, я переплутав, хто кого тримає на ланцюжку. Колекціонери й торговці, що стояли довкола, розсміялися, а птах тоді образився і вдарив мене по голові довгим дзьобом.

Я поквапився піти, тому що птаха охопив гнів, і він почав примірятися для наступного удару.

— Тату, — покликала раптом Аліса, — йди сюди. Поглянь, як цікаво.

Я облишив роздивлятися кристалічних жуків, яких ми давно хотіли придбати для зоопарку, й обернувся до неї.

Аліса зупинилася перед великим порожнім акваріумом. Поряд стояв стільчик, і на ньому сидів карлик.

— Поглянь, тату, яких цікавих звірів продає цей чоловік.

— Нічого не бачу, — признався я. — Акваріум порожній. Чоловічок сумно зітхнув і змахнув сльозу.

— Ви не перший, — сказав він, — ви не перший.

— А що у вас в акваріумі? — ґречно спитав я. — Мікроорганізми?

— Ні, це жахливо! — мовив карлик. — Я піду. Зовсім піду.

— Тату, — прошепотіла Аліса так голосно, що чути було за десять метрів, — у нього там невидимі повітряні риби. Він мені сам сказав.

— Невидимі?

— Дівчинка правду каже, — відповів карлик. — Це звичайнісінькі невидимі риби.

— Дуже цікаво, — сказав я. — А як же ви їх ловите?

— Сітями, — пояснив карлик. — Невидимими сітями. Риби летять-летять, попадають у невидимі сіті, і я їх везу додому.

— А можна одну подержати? — спитав я.

— Подержати? — Карлик вельми здивувався. — А як же ви її держатимете?

— Руками.

— Але ж ви її не вдержите.

— Чому?

— Тому що ці повітряні риби дуже слизькі. Вони вислизають, тільки-но до них доторкнешся. Ви мені не вірите?

Я не відповів. Тоді карлик змахнув рученятами й вигукнув:

— Будь ласка! Дивіться, хапайте, випускайте на волю! Робіть що хочете! Принижуйте мене! Ображайте!

Карлик стягнув з акваріума велику ганчірку, чіпко схопив мене за руку і примусив залізти рукою в акваріум.

— Ну? — кричав він. — Ну? Спіймали? Нічого вам не спіймати!

Рука моя відчувала тільки порожнечу. Ніяких риб в акваріумі не було.

— Тут нема нічого, — сказав я.

— Ну, от бачте? — звернувся карлик, заливаючись слізьми, до цікавих, що обступили нас. — Він переконався: риби такі слизькі, що їх не можна піймати, але не хоче признатися.

Я побовтав рукою в порожньому акваріумі і тільки витяг руку, як карлик закричав знову:

— Він випустив усіх моїх риб! Він їх розполохав! Хіба я не попе реджав, що не можна бовтати рукою в акваріумі? Тепер я злидар! Мене розорили!

Глядачі невдоволено ремствували двадцятьма мовами й осудливо дивилися на мене.

Навіть Аліса сказала:

— Ну навіщо ж ти так, тату?

— Та невже ви не розумієте, — звернувся я до довколишніх, — що в акваріумі нічого не було?

— Звідкіля нам знати? — відповів мені запитанням смугастий, як тигр, з білими вусами житель планети Ікес. — А якщо він каже правду? Якщо риби невидимі і їх не можна піймати? Як ми перевіримо, що він говорить неправду?

— Слушно, — підтримав його вухань. — Навіщо йому летіти з іншої планети і везти порожній акваріум?

— Щоб кожен день продавати його знову, — відповів я.

Але ніхто мене не слухав.

Довелося заплатити сумному карликові за десять рідкісних риб. Карлик, певно, не чекав, що я так швидко здамся, і був розчулений, Дякував і обіцяв, якщо спіймає невидиму рибу, неодмінно принесе її мені. А коли ми вже збиралися йти, він сказав:

— Дівчинко, дозволь, я зроблю тобі маленький подарунок.

— Будь ласка, — відповіла Аліса. — Я буду дуже рада.

— Візьми.

Карлик порився в кишені і витяг звідти порожню руку. Згорнув долоню човником, так ніби в ній щось було, і простяг Алісі.

— Це, — сказав він, — шапка-невидимка. Бери, не соромся. Я люблю робити хорошим людям безцінні подарунки. Тільки обережно. Шапка зіткана з такої тонкої тканини, що вона нічого не важить і її не можна відчути.

Аліса подякувала шахраєві, вдала, що ховає подарунок у сумку, і ми пішли далі.