Дядечко на ім’я Бог
Шрифт:
— Заспівай, будь ласка, пісеньку!
— Ох, Господи! Ти сьогодні спатимеш чи ні?
— Спатиму. Я вже сплю,
Малий перевертається на бік і заплющує щосили очі.
Тієї ночі йому нічого не насниться: ні вогняні протуберанці, ні білі корови, ні собаки, ні коні, ні навіть Пташка та Лисиця. Він спить цієї ночі просто так, без сновидінь, тихо і спокійно, лише інколи на його обличчі з’являються тіні якихось примар: наче вони пролітають поруч і їхні міцні крила торкаються легким вітерцем майбутніх дитячих мрій. Матір поправляє подушку, зітхає, вимикає світло і лягає поруч. «Спи, мій світлий, спи,
любий!» — шепоче Віра, цілуючи сина і, вже засинаючи, а може, й уві сні, чує дивний спів: «Ісус, Господь, любов моя, Сповіль жар серця, Хай спалахне вогонь, хай спалахне любов!..»«Так. — Вірі сниться її ж думка: — Саме так — “Хай спалахне вогонь”!»
Завтра буде новий день.
Я не знаю, що робитиму, коли помру і моє тіло спалять, а попіл розвіють по вітру.
Якщо чесно, то у мене немає жодних планів щодо цього.