Гаррі Поттер і келих вогню

— Вона бреше, — категорично сказав Рон, провівши Герміону поглядом.

— Ні, не бреше, — тихо заперечила Джіні.

— Із ким же вона йде? — задерикувато спитав Рон.

— Я тобі не скажу, це її власна справа, — відказала Джіні.

— Що ж, — Рон був остаточно виведений з рівноваги, — це вже просто тупо. Джіні, ти підеш з Гаррі, а я...

— Я не можу, — сказала Джіні і стала червона, як буряк. — Я йду з Невілом. Він запросив мене, коли Герміона йому відмовила, і я подумала... нехай... Я б інакше не потрапила, бо я ще не в четвертому класі. — Вигляд у неї був нещасний. — Я піду, мабуть, повечеряю, — додала вона і, похнюпивши голову, вийшла крізь отвір за портретом.

Рон глянув на Гаррі округленими з подиву очима.

— Що це на них найшло? — запитав він.

Та Гаррі якраз помітив, що крізь отвір у вітальню залазять Парваті та Лаванда. От і настала мить для рішучої дії.

— Зачекай тут, — кинув він Ронові, устав і підійшов до Парваті:

— Парваті? Підеш зі мною на бал?

На Парваті напало хихотіння. Гаррі зачекав, коли воно вщухне, схрестивши в кишені мантії пальці.

— Добре, піду, — нарешті погодилася вона, страшенно засоромившись.

— Дякую, — Гаррі аж полегшало. — А ти, Лавандо, підеш з Роном?

— Вона йде з Шеймусом, — повідомила Парваті, і вони з Лавандою захихотіли ще дужче.

Гаррі зітхнув.

— А ти не знаєш, хто міг би піти з Роном? — спитав він, стишивши голос, щоб Рон нічого не почув.

— Може, Герміона Ґрейнджер? — сказала Парваті.

— Вона вже йде з іншим.

Парваті була вражена.

— Та ти що? З ким? — верескнула вона.

Гаррі знизав плечима.

— Поняття не маю, — сказав він. — То як бути з Роном?

— Гм... Думаю, моя сестра змогла б піти, — повільно протягла Парваті. — Ти знаєш — Падма... з Рейвенклову. Якщо хочеш, я її спитаю.

— Це було б чудово, — зрадів Гаррі. — Скажеш мені потім, добре?

Він повернувся до Рона, думаючи, що через цей бал набагато більше мороки, ніж він того вартий, і щиро сподіваючись, що ніс у Падми Патіл не перехняблений.

— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ — Святковий бал

Попри величезну кількість домашніх завдань, яких назавдавали четвертокласникам на канікули, Гаррі не мав настрою працювати після закінчення навчального півріччя. Тож тиждень перед Різдвом він разом з усіма розважався, як лише міг. Учнів у ґрифіндорській вежі було не менше, ніж під час навчання. Здавалося, що вежа аж поменшала через небувалий галас її мешканців. Канаркові заварні тістечка Фреда й Джорджа мали чималий успіх, і тому в перші дні канікул скрізь можна було зустріти оброслих пір'ям учнів. Але незабаром ґрифіндорці стали обачнішими, коли хтось їх чимось частував — щоб не з'їсти часом канаркове заварне. Тож Джордж зізнався Гаррі, що вони з Фредом зараз винаходять щось інше. Гаррі пообіцяв собі ніколи не брати у Фреда з Джорджем навіть крихти. Він пам'ятав, як Дадлі від їхніх цукерок рознесло язика.

Густий лапатий сніг падав на замок та навколишні землі. Світло-блакитна бобатонська карета скидалася на великий заморожений гарбуз, а Геґрідова халупа стала, мов пряникова хатинка з казки. Ілюмінатори дурмстрензького корабля затягло крижаною емаллю, снасті побіліли від інею. Ельфи-домовики перевершили самих себе, наготувавши смаженого й тушкованого м'яса та апетитних пудингів. І тільки Флер Делякур вдавалося знаходити причини для невдоволення.

— Уся ця 'Оґвогтська їжя дуже некогисна й важька, — якось увечері сказала вона сварливим голосом, повертаючись із Великої зали. Друзі йшли позад неї. Рон ховався за Гаррі, з усієї сили стараючись, щоб Флер його не помітила. — Я не волізу в святкову мантію!

— О-о-о, це трагедія, — роздратовано буркнула Герміона, коли Флер вийшла у вестибюль. — Вона про себе дуже високої думки!

— Герміоно, з ким ти йдеш на бал? — спитав Рон.

Він увесь час докучав їй цим запитанням, сподіваючись захопити її зненацька. Та Герміона лише насупилася й сказала:

— Я тобі не скажу, ти будеш мене діставати.

— Візлі, ти шо, тіпа, жартуєш? — сказав за їхніми спинами Мелфой. — Ти що, хочеш сказати, шо хтось, карочє, піде на бал з цією зубатою бруднокровкою?

Гаррі й Рон обернулися, щоб на нього кинутись, але Герміона голосно вигукнула, махаючи рукою комусь поверх Мелфоєвого плеча:

— Добрий день, професоре Муді!

Мелфой зблід і відскочив, дико озираючись у пошуках Муді, але той і досі сидів за вчительським столом, доїдаючи тушковане м'ясо.

— Боягузливий тхорик! — уїдливо кинула Герміона услід Мелфоєві. А тоді, щиро сміючись разом з Гаррі та Роном, рушила вгору мармуровими сходами.

— Герміоно, — Рон глянув на неї збоку й раптом насупився. — Що з твоїми зубами?

— А що з ними? — здивувалася вона.

— Змінилися... Я щойно помітив...

— Авжеж змінилися — чи ти хотів, щоб я ходила з тими іклами, які мені начарував Мелфой?

— Та ні, вони стали інакші, ніж були перед тим, як Мелфой їх закляв... стали рівні й поменшали...

Герміона раптом пустотливо всміхнулася, й Гаррі теж помітив: усмішка в неї геть інакша, ніж та, що він пам'ятав.

— Ну... коли я пішла до мадам Помфрі, щоб зменшити зуби, вона тримала переді мною дзеркало й наказала крикнути "стоп", коли зуби знову стануть такі, як були, — пояснила Герміона. — І я... дала їй потримати дзеркало трохи довше. — Вона всміхнулася ще ширше. — Мамі з татом це не сподобається. Я вже сто років переконую їх, щоб дозволили мені зменшити зуби, а вони кажуть, щоб я носила пластинку. Ви ж знаєте, вони зубні лікарі, і вважають, що зуби і магія — це не... О, дивіться! Левконія повернулася!

Крихітна Ронова сова щось бурхливо щебетала, сидячи на вершечку обліплених бурульками перил. До її лапки був прив'язаний сувій пергаменту. Школярі, проходячи, тицяли на неї пальцями й сміялися, а зграйка третьокласниць зупинилася і одна з дівчаток вигукнула:

— Дивіться, яка манюня сова! Яка гарнесенька!

— Шизоїдний клубок пір'я! — зашипів Рон. Він кинувся нагору і схопив Левконію. — Ти повинна приносити листа адресатові, а не товктися у всіх на очах!

Левконія щасливо ухкала, вистромивши голову з Ронового кулака. Третьокласниці були вражені.

— Зникніть! — гримнув на них Рон, махаючи кулаком з Левконією. Шугаючи в повітрі, сова заухкала ще щасливіше. — На, Гаррі, це тобі, — додав Рон на півтона тихіше, коли обурені третьокласниці втекли. Він зняв Сіріусову відповідь з лапки Левконії. Гаррі сховав її в кишеню, і вони кинулися до ґрифіндорської вежі, щоб там прочитати.

Всі у вітальні були заклопотані канікулярними справами, й нікого не обходило, хто що робить. Гаррі, Рон і Герміона сіли окремо від усіх біля темного вікна, яке поступово заносило снігом, і Гаррі прочитав: