Чтение онлайн

ЖАНРЫ

Шрифт:

Хоч би де голос обізвавсь.

Пани в гаю не ворушились,

А люди збіглись та дивились,

Як дим до неба підіймавсь...

Прокинулись вранці гості,

Аж бачать, що

лихо, -

Покинули свого князя,

Та любо та тихо...

Так і ми його покинем,

Так і бог покине.

Тебе тільки не покине

Лихая година -

Княжно моя безсталанна,

Знівечений цвіте.

Ти ще будеш покутувать

Гріхи на сім світі,

Гріхи батькові. О доле!

Лукавая доле!

Покинь її хоть на старість,

Хоть на чужім полі

На безлюдді. Не покинеш,

Поведеш до краю,

До самої домовини,

Сама й поховаєш.

В селі не бачили й не чули,

Де вона поділась.

Думали, на пожарищі

Небога згоріла.

Стоїть село. Невесело

На горі палати

Почорніли. Князь хиріє,

Не здужає встати,

А підвести нема кому,

Ніхто й не загляне

До грішного болящого

В будинки погані.

Люди трохи очуняли,

Господа благають,

Щоб княжна до їх вернулась.

А її немає

І не буде вже, святої..

Де

ж вона поділась?

У Києві пресвятому

В черниці постриглась.

Родилась на світ жить, любить,

Сіять господньою красою,

Витать над грішними святою

І всякому добро творить,

А сталось ось як. У черницях

Занапастилося добро...

Блукаючи по Україні,

Прибивсь якось і в Чигирин

І в монастир отой дівочий,

Що за пісками на болоті

У лозах самотний стоїть.

Отам мені і розказала

Стара черниця новину,

Що в монастир до їх зайшла

Княжна якась із-за Дніпра

Позаторік. Одпочивала

Та й богу душу оддала...

– Вона була ще молодою

І прехорошая собою.

На сонці дуже запеклась,

Та й занедужала. Лежала

Недовго щось, седмиці з три.

І все до крихти розказала...

Мені і Ксенії сестрі.

І вмерла в нас. І де ходила,

В яких-то праведних містах,

А в .нас, сердешна, опочила.

Оце її свята могила...

Ще не поставили хреста.

[Орська кріпость 1847] - [Нижній Новгород] 1858 лютий 24

123
Поделиться с друзьями: