Корабельна катастрофа

_{Чи здатен так працювати Лауден Додд? Чи здатен на такий героїзм Пінкертон? Чи здатен на такий подвиг Картью? Ні!}

_{Автобіографічність} «Корабельної катастрофи» — це, так би мовити, автобіографічність навиворіт, автобіографічність від супротивного.

_{У цьому романі немає позитивних героїв. Дарма що життя їхнє, як і життя героїв усіх творів Стівенсона, сповнене вельми небезпечних, ризикованих пригод, — замість мужності ми бачимо тут черствий розрахунок, замість відваги — прагнення замести сліди, замість гурту здружених небезпекою людей — злочинців, які зайшли між собою у змову. Всі герої одержимі жадобою золота, всі для досягнення своєї мети зухвало користуються перевагами становища чи силою, вдаються до безсоромного обману, а коли й цього замало — хапаються за ніж чи пістолет…}

_{Але е в цьому творі дуже важлива сцена. Лауден Додд слухає розповіді моряків про плавання до далеких берегів, про} труднощі, тривоги, страждання — і про те, що вони пишаються своєю важкою роботою, що не проміняють її ні на яку іншу. Ці високі й щирі слова належать самому авторові, він тільки вклав їх у вуста своїм епізодичним героям, людям зовсім інших життєвих поглядів, устремлінь та ідеалів, аніж Лауден Додд і його оточення.

_{Мабуть, і в цьому криється духовний автобіографізм роману «Корабельна катастрофа».}

_{Справжні письменники — люди особливої долі. Вони лишають прийдешнім поколінням свою легенду, віру і мрію, надихають на високі ідеали.}

_{Роберт Льюїс Стівенсон засвідчив — і своїм життям, і своїми творами, — що він належить саме до таких письменників.}

_{Михайло Слабошпицький}