Котятки, или как я была женой психопата
Шрифт:
Та иди к черту!!! Та будь я семи пядей во лбу, самостоятельно не решу загадку! Я ж в контексте самой себя, как со стороны посмотреть и оценить-то?!
А может, нет никакой закономерности и люди встречаются не для чего-то, а просто так?
***
Позвонить и ни с того ни с сего сказать: "Не звони мне и исчезни навсегда!" (и таким еще женским раздраженным тоном, типа это он наяривает сутки, а я не беру трубку) было бы тупо. Поэтому я решила по старинке - написать.
Некоторые тексты я не пишу, а рожаю.
– Че ты пишешь такие скверные тексты? Читая тебя, можно подумать, что ты мать-одиночка, вечно в предсуицидальной депрессии, в соплях-слезах и без надежды на будущее! Если б я тебя не знал, то в жизни бы не заинтересовался такой!
– В предсуицидальной депрессии? Тю... Не грустно мне от этой писанины. Просто чувства, просто события, просто жизнь.
– Печальная у тебя жизнь, малышка!
Прощальное напутствие не ложилось на попсу и я включила Христину Соловий. Про любовь, на польском. О том, что не судилось. Вспомнилась переписка, где я написала не "привет", а "здравствуй", чем проявила дистанцию, с точки зрения Вячеслава. Через 15 минут я запостила:
"Психологчний розтин нарцисичного кохання
Шановний добродю, здрастуйте.
Хоча формат звернення треба визначити заздалегдь. Щоб не образити неввчливстю. Ви так натхненн, зверхн та гордовит, що "здрастуйте" розцнюте як дистанцйнсть та вербалзований поклад на лопатки. Проте нжнсть та милослв"я оклику перевершують типове затертовживане "привт".
Переступаючи порг Ви змнюте енергетику примщення на "занадтовсть". Занадто пихи, надмрно агрес та гонору. Вдчуваються спроби запалити вогонь клацанням пальцв. Бо можете, бо спроможн.
Вам цкаво спостергати за реакцю ншх, за нтересом та, краще, телепатичним поневоленням через нерозумння. Оце кайф. Трумф. Насправд, гордсть Ваша через боягуство. Страх вдчуження та вдречення настльки великий, що краще одразу продемонструвати who is who второсортним глядачам п"си "Мй страх та 1000 способв його замаскувати". То безпечнше. логчно, браво.
Ви завжди все знате, добре готутесь до розмови. Похвально для аудитор типових, я ж побачу симптом. Контролюючи суть, форму та кльксть нформац, Ви бережете мозок вд перегрву та врогдно небезпеки. Боязно бовкнути. Тревожно не знати. А що як спймають на стинних переживаннях та думках? Що, як вгадають, що вони взагал снують?
Тому занадто рацонально, передгадано, сухо, мертво...
Милий друже!
Ти такий один. Невгамовний, несамовитий, ненадйний та максимально замкнений. Настрй хаотичний, планування потребу не доробки, а старанного навчання. Ти потребуш уваги, розумння, часу. На прослуховування егостичних переживань, тревог, сумнвв. Я готова, проте це няк не взамно.
послухала, емпатично промовчала буревй критики. Ти йдеш дал, а мо вдчуття, життв перепет та необхднсть поспвчувати залилишись у зародку. Чи надовго вистачить мо сили та поваги до тебе, щоб пдтримувати це сплкування?Мй шалений коханець...
Пдсвдомий володар, домнантний самець, тварина... Пелена у погляд, статичн передбачуван рухи, рзксть та сила еротичних манпуляцй спонукають мисленнво оргазмувати ще на етап "привт" чи "здрастуй". Росслабленсть, забуття та рацональне безпамятство дарують мит захвату та ункальност акту звриного злиття. Незабутнсть. Геометрична прогресся якост сексу.
Проте чим кращ зносини, тим грший пслясмак. Для жнки, що вдчува пустоту та виснаженсть псля тебе. Чому? Бо нстнкт продовження роду - один з двох основних, та недостатнй. Не сексом диним. Якщо диним, то не треба. Бо згодом вже болсно.
Зроблене кимось фото на облзлому диван захоплю та робить сумно одночасно. Дво серйозних малознайомих. Споглядають зображення на паркет. Ти вд"мно один. Я взамно самотня. Що пам"ятаю, то перша думка "ми так автономн..." Вдчуття примне, бо нщо нкому не винна, самодостатня, незалежна. Сильна та вдала. Ми вдзеркалюмо однобоксть, страх, одиноксть. Скльки часу пройшло, а потреба прокричати "Та не бйся ти мене, я безпечна!" сну дос.
Що це я?! Це вже про вагомше, не про секс...
Любий хлопчику!
Почитаю лист вд мами:
"Як же хочеться повернути час назад... Мамина турбота, проникливсть, гола емоцйнсть могли би навчити тебе бути живим та не боятися вдчуттв. Я би могла бути чуттвшою, бльш люблячою, не регдною та нечуйною сукою... Щоб ти знав: життя бува жорстоким, люди - тим бльше, проте ти витримаш. Як не вистачатиме сил - я буду з тобою, дутиму на садна та голубитиму бль. Яка рзниця, вивчив ти домашн чи не загубив грош на лверну ковбасу?! Ти так старався бути хорошим, що вигадав деальний свт, в якому так ... А я пдтримала це безжалсне роздвоння...
Тепер ти жорстокий та товстокожий. Все, що виходить за меж твого свту, ти вважаш помилковим. Знецнюш. Я розумю помилку. Якби я могла повернути час... Тепер ти моя до кнця, несепарацйна, далека водночас потребуюча любов, дитина... Не потрбно зрок з неба, не треба вивертатися навиворт, щоби я тебе любила. Не приховуй себе, хлопчику, я не вдвернуся... Бо я мати. Холодна, жорстока, ригдна.
Змни острах на врогднсть того, що можна накше... Спробуй, малюк... накше жодна не витрима. Я не хочу одинокост для тебе. Незалежно, тако вольово, але одинокост. Не варту кон вдкинути незалежним через мене... "
Коханий...
Довго йшли, проте цей ептет недосяжний. Якби прижати в обймах добродя, щоб скинути корону? Якби стати другом, щоб навчити взамност, адже не страшно бути вдвертим та беззбройним? Якби не задовольнитися статевим актом та прикрасити душею фзичн рухи? Якби згрти материнською любв"ю, захистити, приголубити, щоб не боявся ?
От тод б...
Та год. Все це сублмаця письменницьгого болю.
Розтнути, проаналзувати, ознайомитись та зрозумти важливо взамно. Коли одновекторно, то не треба. Безперспективно. Психлогчно неможливо"