Країни свiту. Азія

У фінікових садах Іраку (переважно, у Багдаді) водиться звірок, дуже схожий на єгипетського іхневмона, але набагато менших розмірів, із красивішою шкуркою і більш довірливий - скоріше стає ручним. Туземці називають його фініковим пацюком, хоча звірок цей не живе на пальмах і не їсть фініків, а харчується він дрібними ссавцями, зміями, земноводними і, між іншим, свійською птицею.

Тваринний світ сучасного Іраку небагатий. У степах і напівпустелях водяться газель, шакал, смугаста гієна. Дуже поширені гризуни і плазуни, в тому числі варан і отруйна змія кобра. По берегах рік селяться багато водоплавних птахів. Щодо хижаків пернатого царства, то їх тут представляють різні види соколів, яких араби дресирують для полювання за дрохвами і газелями. Справжнім лихом для Іраку є комахи, особливо комарі й москіти, рознощики малярії та інших захворювань. Води Іраку населяють різні породи риб. Акули влітку заходять у Шатт-ель-Араб і піднімаються навіть до Багдада.

Іракці

Ірак - аграрно-індустріальна країна. Основа економіки - видобуток нафти. Основні запаси її зосереджені в околицях Кіркука і Ханакіна в передгір’ях Загросу, на півдні в районі Басри і на півночі біля Мосула. Є родовища кухонної солі, залізної руди, мідної руди, сірки. Виявлено також срібло, свинець, цинк, хром, марганець, уран. Ірак має величезні запаси таких будівельних матеріалів, як мармур, вапняк, кварцовий пісок, доломіт, гіпс, глина тощо. До важливих галузей промисловості належать металообробна, електроенергетична, газова, цементна, текстильна, електротехнічна і харчова промисловість, виробництво синтетичного волокна, збирання вантажівок, автобусів і моторів.

Мусульмани ведуть своє літочислення з 622 року, коли пророк Мухаммед тікав, переслідуваний своїми ворогами, з Мекки в Медину. Кожен місяць прийнятого тут місячного року має 29 діб, тому дати всіх свят пересуваються в кожному році на 11 діб назад. Більшість іракців дотримуються мусульманського посту на місяць рамазан. Під час посту не дозволяється їсти, пити і курити доти, доки «чорну нитку не відрізниш від білої». У рамазан робочий день скорочується на годину. Після закінчення посту відзначається свято рамазан.

Інше важливе мусульманське свято курбан-байрам - свято жертвопринесення. Воно триває чотири доби, в цей час державні установи не працюють. Головний ритуал - принесення жертви (звичайно ріжуть верблюда чи барана). Свято це виникло в арабів-кочівників, що поклонялися силам природи, піддобрювали жертвою злих духів.

З інших свят відзначаються мусульманський Новий рік, який відповідно до місячного календаря припадає на різні дати астрономічного року, день народження пророка Мухаммеда (маулюд) - 12 числа місяця раби-аль-авваля, свято мірадж (у пам’ять подорожі Мухаммеда на небо) - 27 числа на місяць раджаба. Ці свята офіційно є неробочими днями. Щотижневе мусульманське свято - п’ятниця.

Протягом кількох десятиліть населення країни збільшувалося швидкими темпами у зв’язку з високим природним приростом. За останніми оцінками, 42 % жителів становили діти до 15 років, 55 % - віком від 15до 65 років і 3 % - 65 років і більше. Три чверті населення країни становлять араби, близько 18 % - курди, 7 % припадає на туркменів, ассирійців, вірменів та інші невеликі етнічні групи.

Найпоширеніша мова - арабська, якою користуються в державних і освітніх установах. Курдська мова, якою говорять на півночі країни, теж має статус офіційної. Переважна більшість жителів Іраку (95 %) сповідує іслам і входить до громад імамітів і сунітів. У країні знаходяться багато святинь імамітів: в Ен-Наджафі, Кербелі, Самаррі та Ель-Казимії (один з міських районів Багдада). Християнство сповідує 3 % населення.

Початкове шкільне навчання обов’язкове для всіх дітей з шестирічного віку. Триває воно протягом шести років і закінчується іспитами, на підставі яких учні переходять до середньої школи, яка має два трирічні ступені. Після закінчення середньої школи молоді іракці можуть продовжити навчання в технологічних інститутах чи університетах. Ірак має шість університетів: три в Багдаді і по одному в Басрі, Мосулі та Ербілі.

Іракський музей у Багдаді зберігає унікальні археологічні колекції. Разом із великою бібліотекою, яка йому належить, ця установа є основним центром археологічних та історичних досліджень. Крім того, в столиці функціонують Музей арабських старожитностей, музеї сучасного мистецтва, етнографічний і природно-історичний. Але під час останньої війни музеї були пограбовані. Нині деякі експонати скуповують у населення, щоб поповнити колекції.

Іран - земля аріїв

Іран (до 1935 р.
– Персія) - держава в Південно-Західній Азії. Його територія становить 1648 тис. км ². На півночі він межує з Вірменією, Азербайджаном і Туркменистаном і виходить до Каспійського моря, на сході - з Афганістаном і Пакистаном, на заході - з Іраком і Туреччиною. На півдні Іран має вихід до Перської та Оманської заток. Столиця країни - Тегеран (понад 8 млн мешканців). Державною мовою Ірану є фарсі, а грошовою одиницею - ріал.

Назва «Іран» походить від слова «аріан», що означає арієць. Арійці оселилися на іранській землі приблизно 3500 років тому і назвали її арійським ім’ям.

Типовий іранський краєвид

Традиційний іранський орнамент в оздобленні будівель

Значну частину Ірану займає центральне плоскогір’я, що майже на 1200 м вище рівня моря. Воно оточене гірськими ланцюгами. На півночі, паралельно до берега Каспійського моря, розташовані гори Ельбурс, де знаходиться найвища точка країни - гора Демавенд (5604 м). Уздовж західного кордону простягнулися гори Загрос. На схід від плоскогір’я лежать більш низькі гори. Відносно рівнинні території - це вузька прибережна смуга вздовж Каспійського моря і рівнина Хузистан на заході країни.

У центрі держави лежать дві великі пустелі: піщано-скельна Дашт-і-Лут і соляна Дашт-і-Кавір. Обидві пустелі майже ненаселені. Узимку і навесні тут течуть невеликі річки, але в інші пори року обидві пустелі надзвичайно посушливі. Більшість іранських річок у сухий сезон просто зникає в пісках. Повноводніші річки, здебільшого короткі, беруть початок у передгір’ях і впадають у Каспійське море, Перську чи Оманську затоки. Ріка Карун - головна судноплавна річка країни. Найбільшим озером на території Ірану є Урмія на півночі країни. Воно має площу 53 тис. км ²і максимальну глибину 60 метрів. Серед інших відомих іранських озер можна назвати Намак, Хамун, Бактеган, Хорсултан і Парішан. Ці прісноводні озера є центрами розведення риби.

У Перській затоці багато островів. Включаючи Кешм і Киш (вільні економічні зони), Лаван, Харг, Хормуз, Мину, Сири, Великий Томб і Малий Томб, що є важливими центрами експорту нафти і риби. Креветки і перлини Перської затоки користуються великим попитом на міжнародному ринку.

Переважна частина території Ірану належить до високосейсмічних зон, тому там постійно відбуваються землетруси.

Іранський клімат неоднаковий у різних частинах країни. На узбережжі Каспійського моря він помірний, дощовий, середня річна температура становить тут +18 °C. На узбережжі Перської затоки зима м’яка, а літо спекотне й вологе. Температура повітря влітку може сягати +54 °C. На північній і західній рівнинах клімат також помірний через Альборзькі і Загроські гори. Центральне плато сухе і безводне. Східні та південні райони - пустельні землі з дуже холодними зимами і нестерпною спекою влітку.

Іран - країна з дивовижною і дуже різноманітною природою. У горах Загросу є лісові ділянки, де ростуть дуб, горіх, ільм, фісташкове дерево. На звернених до моря схилах Ельбурса і в Каспійській долині рослинність дуже багата: тут є зарості ясена, ільма, в’яза, дуба, берези, деяких вічнозелених рослин. У пустельних районах ростуть кактуси і колючки. Фауна представлена досить широко: кролик, лисиця, вовк, шакал, олень, дикобраз, очеретяна кішка, манул, смугаста гієна, каракал, зустрічаються гепард, звичайний мангуст. У заплаві річки Сербаз у Белуджистані водиться болотний крокодил. Серед птахів у центрі країни існує велика кількість фазанів і куріпок, а на узбережжі Перської затоки - фламінго і пеліканів. У Каспійському морі зустрічаються білуга, оселедець, осетер.