Літопис Руський. Повість минулих літ
Шрифт:
Тож помолися за мене, чесний отче, щоб ізбавитись мені од сіті вражої, і од врага-противника убережи мене твоїми молитвами».
У сей же рік було знамення в сонці: воно щезло імало його зосталося; було воно, як місяць, о другій годині дня місяця травня у двадцять і перший [день] [512] .
У сей же рік, коли Всеволод діяв лови на звірів за Вишгородом, [і] коли розкинули тенета, і люди зняли крик, упав превеликий змій із неба [513] . І перелякалися всі люди, бо в цей час загула земля, — багато хто чув.
512
У 1091 p. сонячне затемнення було справді о другій годині після сходу сонця 21 травня.
513
Ідеться про падіння на землю великого метеорита, вогненний слід якого вважали за небесного змія.
У
У РІК 1092
У РІК 6600[1092].Предивне було чудо в Полоцьку. У навожденні [диявольському], серед ночі був тупіт, стогнало опівночі, набігали, як люди, біси по вулиці. Якщо хто виходив із дому, хотячи подивитись, то його відразу невидимо вражали біси. І од того [люди] вмирали, і не сміли вони виходити із домів. Потім же стали [біси] вдень з'являтися на конях, але не було видно їх самих, а [було] видно коней їхніх копита.
І так уражали вони людей у Полоцьку і його область. Тому й говорили люди: «Мертвяки б'ють полочан». А з'явисько це почалося із [города] Друцька.
У ці ж часи було знамення в небі: наче круг превеликий був посеред неба.
У це ж літо була засуха, так що вигорала земля, і багато борів загоралися [514] самі, і болота. Багато знамень бувало на землі, і рать велика була од половців звідусіль, і взяли вони три городи: Пісочен [515] , Переволоку [516] , Прилук, і багато сіл попустошили.
514
В Іп. «ізгоряхуся»; у Лавр. «вьзгарахуся».
515
В Іп. хибно «Посченъ»; у Лавр. «Псочень».
516
Додано з Лавр.
У сей же рік половці з Васильком Ростиславичем пустошили Ляхів.
У сей же рік помер Рюрик, син Ростиславів.
У ці ж часи багато людей умирало од різних недуг, так що говорили ті, які продають гроби [517] : «Продали ми гробівод Філіппового дня до м'ясопусту сім тисяч [518] . А це сталося за гріхи наші, бо умножилися гріхи наші інеправди. Се ж навів на нас бог, велячи нам мати покаяння, і здержатися од гріха, і зависті, іод інших злих діл диявольських.
517
В Іп. хибно «хрест», у Хл. «крсты» у Лавр. «корсты».
518
Філіппів день(день пам'яті апостола Філіппа) припадає на 14 листопада; м'ясопуст (м'ясниці) — передостанній (перед масляною) тиждень перед великим постом; у 1093 січневому році м'ясопуст припадав на 14–20 лютого: можна припустити, що така велика смертність у Києві була викликана ускладненнями після осінньо-зимової епідемії грипу.
У РІК 1093
У РІК 6601 [1093],індикта перший рік. Преставився великийкнязь Всеволод, син Ярославів, онук Володимирів, місяця квітня [в] тринадцятий день, а похований був [у] чотирнадцятий день; неділя тоді була страсна, а день був тоді великий четвер, коли його положили в гробі у великій церкві святої Софії.
Сей благовірний князь Всеволод змалку любив правду, і дбав він про убогих, і воздавав честь єпископам і пресвітерам, а над усе любив чорноризців і давав їм те, чого вони потребували. І сам же він здержувався од п'янства і похоті, тому йлюбив його отець його, так що [лучалось] говорити отцю його до нього: «Сину мій! Добре тобі, що чую я про твою сумирність, і радуюсь я, бо ти заспокоюєш старість мою. Якщо тобі бог дасть прийняти волость стола мойого 59 після братів своїх по праву, а не насильством, то коли одведе тебе бог од живоття твойого, тут теж ти ляжеш, де ото я, коло гробу мойого, тому що люблю я тебе більше, ніж братів твоїх».
Отож і збулося слово [519] отця
його, яке він говорив був, бо сей [Всеволод] прийняв-таки після всіх братів стіл отця свого, і по смерті брата свого [Ізяслава] сів уКиєві, князюючи, хоча були йому [тут] прикрості більші, гірші, ніж тоді, коли сидів він у Переяславлі. Бо коли він сів у Києві, прикрість була йому од синівців своїх, тому що стали вони дозоляти йому, хотячи волостей, — той сеї, а той другої. І він, мирячи їх, роздавав волості їм, а через них же прикрощі настали йому і недуги. І надходила до нього старість, і стали йому подобатися думки молодих, і раду він чинив із ними. А ці й почали його підбивати, і [став він] невдоволений дружиною своєю першою, а людям не [можна було] знайти [520] княжої справедливості. І стали тіуни [521] його грабувати людей і обкладати продажами [522] , [а] він [сього] не знав у недугах своїх.519
Додано з Акад.
520
В Іп. І Хл. хибно «не хотти»; у Лавр. «не доходити».
521
Тіун, тівун, тивун —управитель княжого господарства, дворецький, слуга, який виконував також судові та адміністративні обов'язки.
522
В Іп. І Хл. «грабити люди и продаяти»; «продаяти» — від слова «продажа», яке означало грошовий штраф на користь князя за різні вчинки і злочини (крім убивства); ці продажі перетворилися у справжнє здирство з народу.
І коли він розболівся вельми, [то] послав [гінця] посина свого Володимира доЧернігова. І прийшов Володимир, [і], побачивши отця недужим, плакав вельми. І сиділи біля [Всеволода] Володимир і Ростислав, син його менший, а коли ж прийшов час, проставився він тихо і спокійно і прилучився до предків своїх, княживши в Києві п'ятнадцять літ, а в Переяславлі — рік, і вЧернігові рік.
Володимир же, оплакавши з Ростиславом, братом своїм, [отця свого], опрятали тіло його. Ізібралися єпископи, іігумени з чорноризцями, і попи, і бояри, і простії люди, [і], взявши тіло його, з належними співами положили його у святій Софії, як ото ми сказали раніш.
Володимир тим часом став роздумувати, кажучи: «Якщо я сяду на столі отця свойого, то матиму війну зі Святополком, бо то стіл його [523] отця раніше був». І, так розмисливши, послав він [послів] по Святополка доТурова, а сам пішов доЧернігова, а Ростислав — доПереяславля.
А коли минув Великдень і пройшла світла неділя, вдень антипасхи [524] , місяця квітня [у] двадцять і четвертий [день, був] початок Святополкового [в] Києві княжіння.
523
В Іп. хибно «моего», у Хл. І Лавр. «его».
524
Світла неділя —великодній тиждень; антипасха —наступна неділя (день) після Великодня.
Прийшов Святополк доКиєва, івийшли назустріч йому кияни з поклоном. І прийняли вони його зрадістю, і сів він на столі отця свойого і стрия свойого.
У сей же час пішли половці на Руську землю. Почувши, що вже помер Всеволод, послали вони послів до Святополка [вимагати викуп] за мир. Святополк же не порадився зі старшою дружиною отця і стрия свого, а вчинив раду з тими, які прийшли з ним, [і], схопивши послів, всадив [їх] у погреб [525] . Почувши ж це, половці почали воювати.
І прийшло половців багато, і обступили вони город Торчський. І Святополк, почувши [це], відіслав [послів] — половців, просячи миру. Та не схотіли половці миру і пустилися по землі, розоряючи [її]. Святополк тоді став збирати воїв, маючи намір [іти] на них.
525
У Хл. «выстебу»; у Лавр. «выстобъку».