Любов і піраньї
Шрифт:
— А що за стрічка? — зрештою відгукнулась Анна.
— «Початок». Новий фільм з Лео Ді Капріо. Кажуть — реальний блокбастер!
(Не вважайте за рекламу, але кіно таки дійсно бомба!)
Дівчина знову витримала паузу, але щось в її попередніх словах, в їхньому тембрі та настрої, підказало мені, що вона погодиться.
— О’кей, — зрештою прощебетала вона, — я згодна.
Далі ми переговорювалися, домовляючись про місце зустрічі, а я тим часом порпався однією рукою у своїх речах, вишукуючи, у що б воно краще вирядитись.
А десь на підході до кінотеатру «Ультрамарин», за рогом одного з будинків мене вже підстерігав підступний
Почато:
четвер, 24 листопада 2009-го — Київ, Україна.
Писалося:
грудень 2009-го — Бразилія (Куйяба, Кампо-Ґранде, Фоз-ду-Іґуасу, Флоріанополіс);
лютий-березень, вересень-листопад 2010-го — Україна (Київ, Рівне, Львів);
грудень 2010-го — Ліван (Бейрут); Сирія (Дамаск, Хама, Пальміра); Йорданія (Амман, Ваді-Муса);
січень 2011-го — Єгипет (Луксор, Асуан, оаза Аль-Харґа, оаза Дахла, оаза Бахарійя, оаза Сіва).
Закінчено:
понеділок, 31 січня 2011-го — Каїр, Єгипет.
Ця книга ніколи б не побачила світу, якби не допомога, підтримка та сприяння з боку моїх батьків та друзів, а саме: Юлії Шушкевич, Ігоря Костенка, Вікторії Чічінадзе та Айлтона Алвеса де Лари. Дякую, за все, що ви зробили! Я ваш боржник.
Бережіть себе!
Написано під музику:
Iron Maiden«The Final Frontier» (2010);
Rise Against«The Sufferer And The Witness» (2006);
Theory Of A Deadman«Scars And Souvenirs» (2008);
Rise Against«Siren Song Of The Counter Culture» (2004);
Three Days Grace«Life Starts Now» (2010);
Hinder«Take It To The Limit» (2008);
Egypt Central«Egypt Central» (2005),
а також Dead By Sunrise, Dark Tranquility, In Flames, Daughtry, Bon Jovi, Zebrahead, Disturbed, Avril Lavigne та ін.
Більше про Автора — на сайті http://www.kidruk.com.
Відгуки, побажання та пропозиції присилайте на електронну скриньку author@kidruk.com.
ДОДАТКИ
Додаток А
Усіх дівчат можна умовно розділити на чотири групи: дуже розумні, розумні, звичайні дівчата і королеви на букву «Б», цебто блондинки чи секс-бомби. Зазвичай для того щоб визначити, який саме тип знаходиться переді мною, я починаю розказувати історію про відомого норвезького полярника Руала Амундсена, а саме про те, як той хоробрий чоловік підкорив Південний Полюс.
Розумна дівчина в такому випадку, як правило, видасть щось на кшталт: «Руал Амундсен? Хм… Не чула про такого, але це дуже цікаво. Ти такий розумний! Розказуй далі!». З такою дівчиною дуже класно провести час, сходити в кіно, до театру, її приємно показати друзям.
Звичайна дівчина на її місці скаже приблизно таке: «Південний Полюс було підкорено? Ти ба! Оце так!». З такою панянкою може бути цікаво, а може й ні. Якщо вона не володіє виразистою зовнішністю, навряд чи варто витрачати на неї свій час.
«Королева» обмежиться експресивним зауваженням: «Південний Полюс?! Ги-ги! Я ще не була в цьому клубі». Цікаво з нею
не буде ніколи. Це виключено. «Королеви» призначені для іншого. Скажімо, з нею можна походити попід ручку по вулиці, демонструючи її всім зустрічним, наче пуделя на виставці. Або ж… ну, не важливо. Ви й самі все знаєте.Дуже розумну дівчину спочатку вирахувати надто важко. Це найбільш небезпечний тип: з такими краще не зв’язуватися. Почувши історію про Руала Амундсена, вона підступно відповість так само, як і «королева»: «Південний Полюс?! Ги-ги!», хоча сама насправді може розказати вам не тільки про Руала Амундсена, а й про всіх його соратників і навіть про собак, які дійшли з ним до полюса. Про те, що вона дуже розумна, ви дізнаєтеся лиш через кілька років, погойдуючи на руках первенця-спиногриза і марно намагаючись розібратися, в якому місці свого життя припустилися фатальної помилки і повернули не туди.
Додаток Б
У далекому царстві, у тридев’ятому королівстві, що зветься милозвучно, хоч і якось зовсім не по-нашому — Пантанал, жив собі молодий симпатяга-богатир на ім’я Фабіо.
З якого боку не поглянь був наш Фабіо славним хлопцем: кремезний, роботящий, з доброзичливим і незлостивим характером. І на лиці, слід сказати, видався хлоп нівроку: кучерявий, товстощокий і… е-е-ем… Тут я мав би написати «рум’яний», але який, в біса, рум’яний, коли наш герой, як і переважна більшість бразильців, був темний, наче той демон? Хай він навіть зарум’яниться до смерті, все одно на пиці нічого видно не буде. Скажемо так: Фабіо був кучерявим, товстощоким і… сильно засмаглим!
Фабіо жив на самоті на комфортабельній фазенді посеред свого королівства і заробляв на життя тим, що розводив велику рогату худобу. Словом, Фабіо був скотарем.
Увесь цей час наш бразильський герой жив на ветхій дерев’яній фазенді, в котрій зі зручностей були лиш дві електричні лампочки, що працювали від дизель-генератора, стіл та одна дерев’яна лавка.
Фабіо був хлопцем невибагливим і, взагалі кажучи, далеким від буржуйських умовностей, які, на його думку, тільки ускладнювали життя. Працюючи в поті чола, він забував про таку розкіш, як душ. А й справді, навіщо митися, коли невимовна краса навкруги? Тож Фабіо не обмивався по півроку, чекаючи початку злив. (Тим розумникам, які у даний момент іронізують, єхидно запитуючи, з якого дива наш славний бразильський фермер не мився у річках, котрих тьма-тьмуща у Пантаналі, можна скрутити файну тлусту дулю і тицьнути її під самого носа, прилучивши до неї щире побажання самому митися щоранку у водоймах, що аж кишать піраньями.) З настанням сезону дощів, коли працювати в Пантаналі більше не було можливості, Фабіо покидав свою гостинну фазенду і перебирався у квартиру в Куйябі, подалі від комарів та спустошливих паводків. І тоді вже банився та намивався донесхочу.
У Фабіо був друг на ім’я Айлтон. Айлтон був натуралістом, цебто вченим, який вивчав усяку пантанальську живність. Одного дня, сидячи біля вогнища й смакуючи смаженими курячими стегенцями, цих бравих бразильських парубків осінила геніальна ідея. Айлтон мав туристичну ліцензію, а Фабіо мав човна, фазенду та коней, і хлопці зметикнули, чому б їм не возити в Пантанал туристів? Сказано — зроблено. Вони заснували компанію, і посунули до них з-за океану різні екстремали, ласі до пригод та дикої екзотики.