Міфи Давньої Греції

ТЕЛЕМАК ПОВЕРТАЄТЬСЯ НА ІТАКУ

Тим часом залицяльники Пенелопи дізналися, що Одиссеїв син Телемак таємно відплив з Ітаки. Перелякалися вони: напевно ж юнак поплив у Пілос та Спарту, аби просити помочі! І вони змовилися поважитись на життя Телемака: один із залицяльників, Антиной, звелів приготувати корабель, потихеньку відплисти в море й підстерегти юнака, коли той вертатиметься додому. Там, просто в морі, його можна буде легко вбити.

Але Пенелопа дізналася про цей підступний замір, їй — бо потай повідомив про нього міський глашатай Медон, який знав усі наміри залицяльників, і страшенно перелякалася: навіть вона — бо не знала, що Телемак відплив з Ітаки, адже син зробив це цілком секретно. Спершу вона хотіла кинутися до Одиссеєвого батька Лаерта, щоб той рятував онука, а потім вирішила просити милості в могутньої богині Атени.

Войовнича Атена вислухала благання Пенелопи й вирішила допомогти згорьованій матері. Вона полинула в Спарту, просто в палац царя Менелая, й уві сні явилася Телемакові. «Час тобі вертатися додому, — сказала вона. — Та коли плистимеш морем, знай: залицяльники твоєї матері приготували на тебе засідку. Отож, якщо хочеш дістатися дому живим, ти маєш уночі проминути Ітаку, а лишень уранці потихеньку пристати до берега в пустельному місці. Як причалиш, то зразу прямуй до свинаря Евмея».

Щойно богиня Атена відлетіла, прокинувся Телемак і почав квапливо збиратися в дорогу. Він попрощався з царем Менелаєм, який ще раз улаштував на честь Одиссеєвого сина учту, а на дорогу зібрав Телемакові пишні дарунки. А прекрасна Гелена подарувала йому власноруч витканий хітон для його майбутньої нареченої.

Коли Телемак виходив із палацу, а цар Менелай і цариця Гелена проводжали його, то всі були заскочені дивною картиною: над головами їхніми шугнув орел, який ніс у дзьобі гуску. Телемак здогадався, що то має бути знак від богів, і просив Менелая розтлумачити знак. Несподівано вигукнула Гелена: «Отак, як орел убив гуску, твій батько Одиссей повбиває всіх залицяльників Пенелопи, щойно повернеться додому».

Телемак на колісниці швиденько помчав у Пілос, де залишив свій корабель, і того — таки дня відплив на Ітаку. Як його навчила богиня Атена, він уночі проминув рідний острів, а раненько вранці причалив до берега в безлюдному місці й поквапився до свинаря Евмея.

ОДИССЕЙ І ТЕЛЕМАК

Зранку Одиссей прокинувся в Евмея, й удвох вони почали готувати сніданок. Зненацька надворі здійняли радісний гавкіт собаки — то вони зустрічали Телемака, який квапився до свинаря Евмея за порадою богині Атени. Евмей теж вибіг назустріч Телемакові та пригорнув його, як рідного сина.

Евмей усадовив Телемака, подав йому вина й запросив до сніданку. За сніданком Евмей оповів Телемакові всю вигадану історію фальшивого жебрака й просив його прийняти мандрівника в своєму домі. «Як же я це зможу зробити? — знизав плечима Телемак. — Адже мені не приборкати нахабних залицяльників, які не дають жити моїй матері Пенелопі!» Тоді Одиссей почав обережно випитувати в Телемака про все, що коїлося на Ітаці за його відсутності.

Телемак оповів. Одиссей розгнівано вигукнув: «Краще загинути у власному домі від руки нахабних зайд, виступивши проти них, ніж мовчки терпіти образи!» — «Як же мені самому здолати цілий натовп залицяльників? — розвів руками Телемак. — Адже вони змовилися мене підступно вбити! Я навіть не можу повернутися відкрито додому — змушений просити Евмея потихеньку передати матері звістку, що я вже приплив на Ітаку».

Отож Евмей вирушив до Пенелопи на прохання Телемака, а богиня Атена явилася Одиссеєві й наказала йому відкритися синові. І Одиссей зважився: скинув лахміття й мовив: «Я батько твій, Одиссей», — і хотів зі сльозами пригорнути Телемака. Але спершу син не міг повірити, що то справді його батько вернувся додому по двадцятирічній відсутності. Коли ж нарешті повірив, то теж, плачучи з радості, обійняв Одиссея.

Щасливі з цієї довгожданої зустрічі, батько й син довго гомоніли. Одиссей розповідав про свої пригоди, а Телемак — про свої. Нарешті вони уклали план, як подолати знахабнілих залицяльників, а їх — бо не жменька, а цілих сто шістнадцять! Вони домовилися, що Одиссей прийде до свого палацу в подобі жебрака, а слушної миті Телемак сховає всю зброю, яка є в залі, залишить зброю тільки для себе й для батька. І все це треба робити в глибокій таємниці.

ОДИССЕЙ У ВЛАСНОМУ ПАЛАЦІ

Наступного дня, ледве зійшло сонечко, Телемак вирушив до палацу, а Евмеєві звелів провести жебрака до міста — буцімто старцювати. Пенелопа страшенно зраділа, що її синок повернувся неушкодженим, але одразу й засмутилася, щойно дізналася, що ні цар Менелай зі Спарти, ні цар Нестор із Пілоса не відають нічого про долю Одиссея.

А тим часом Евмей провів Одиссея в місто. Спираючись на патерицю, фальшивий жебрак помалу дибав за свинарем. І дорогою з них глузували люди, проте Одиссей, щоб не зрадити себе, не звертав уваги на жодні кпини. Коли ж свинар і «жебрак» наблизилися до палацу, то почули звуки кітари й голосні співи — залицяльники Пенелопи знову бешкетували.

Евмей та Одиссей зайшли на подвір’я. А в кутку, просто в багнюці, лежав старий Одиссеїв пес Аргус. Двадцять років він чекав на свого господаря, став уже зовсім немічний. Проте щойно він почув голос Одиссея, то миттю упізнав господаря, навіть у подобі старця. Зраділий пес нашорошив вуха, махнув хвостом і хотів звестися, щоб

полащитися до господаря, та в нього не стало сили поворухнутися. Зітхнувши, Аргус помер. А Одиссей не міг стримати сліз, дивлячись на вірного собаку, який один тільки упізнав його.

А потім Евмей та Одиссей пішли до бенкетної зали. Одиссей сів собі біля дверей — начебто старцювати. Тут його помітив Телемак і шепнув, щоб він сміливо обходив гостей і просив милостиню. Одиссей пішов поміж гостей з простягненою рукою. Усі йому подавали, тільки Антиной відмовив і хотів прогнати Одиссея. Той не стримався й вигукнув: «Всередині ти не такий гарний, як зовні, коли шкодуєш мені хліба, та ще й чужого!» Антиной розгнівався на старця й пожбурив у нього лавку, та Одиссей мужньо стерпів удар — ще не час йому був признаватися до людей.

А Пенелопа побачила, як у її домі образили мандрівника, і з серцем мовила: «Начувайтеся! Скоро повернеться Одиссей, і тоді вони з Телемаком жорстоко помстяться на вас за всі образи!» Тільки — но вона це сказала, як Телемак голосно чхнув — а то було вірною прикметою, що все сказане — правда. Пенелопа зраділа й повірила, що Одиссей повернеться — таки додому.

Бенкет тривав до самої ночі. Виходила до залицяльників Пенелопа й просила залишити палац, проте була вона така гарна, що ще дужче розпалила пристрасті. Її почали обдаровувати пишними дарунками, намагаючись схилити до шлюбу, й Пенелопа змушена була просто втекти до свого покою.

А коли бенкет був у самому розпалі, Одиссей шепнув Телемакові, що час виносити з бенкетної зали всю зброю. Поки вони це робили таємно, щоб ніхто не бачив, сама богиня Атена присвічувала їм. А скінчивши виносити зброю, Одиссей попрямував до покою Пенелопи, бо та хотіла розпитати мандрівника про Одиссея.

ПЕНЕЛОПА

У покою для Пенелопи поставили крісло зі слонової кості, сидячи в якому вона приймала гостя. А для Одиссея також поставили крісло біля вогню. Коли «жебрак» сів, Пенелопа почала розпитувати його: «То розкажи мені про Одиссея!» А фальшивий жебрак оповів, що бачив Одиссея багато років тому, ще дорогою на Трою, на острові Крит. «А як же він був одягнений?» Одиссей справно описав власний свій одяг, і Пенелопа переконалася, що гість не бреше.