Мина Мазайло

Скинемось травою. Ходім, сестро, ще й степами - розвіємось цвітами…

Мокій, як диригент, що почув фальшиву ноту, замахав благальнo руками:

М'якше! М'якше! Цьвітами…

Уля м'яко:

Цвітами.

Мокій

Прекрасно.

Уля зворушено:

Розсіємось цвітами… Будуть люди квіти рвати та нас будуть споминати… (Крізь сльози). Оце, скажуть, та травиця, що брат рідний та… (заплакала) сестриця…

Мокій

От вам і маєш… Та чого ви, Улю? Чого?

Уля плачучи:

Дуже жалісно Таке маленьке і яке ж жалісне…

Мокій, сякаючись:

Ну, заспокойтесь, Улю, заспокойтесь… Скажіть, п'ятниця…

Уля покірливо:

П'ятниця…

Баронова-Козино до знервованого й збентеженого вкрай Мазайла:

Ах, Боже мій! Що це таке?

Мазайло звівся, як дракон:

Ха-ха-ха! Це по-їхньому зветься українізація! Грякнувши щосили дверима, зачинив їх,

Уля здригнулася, скочила, зблідла:

Ой що це таке?

Мокій, схопивши ручку з пером в одну руку:

Ха-ха! Зачиняють двері. Це ж русифікація!

Другою мало не зірвав - розчинив знов двері. Став. Важко нависла передгрозова тиша.

Мазайло, ледве стримуючись, до Баронової-Козино:

З об'єктивних причин доведеться припинити нашу лекцію, одклавши її на завтра. А зараз попрошу вас лише перевірити чи так я записав (почав і заплутався, бо вся його увага на Мокієві). Замість к - г, замість г - в, п - б…

Наприклад… Наприклад (У нестямі). Бахнуть сєном єво над лувами?

Баронова-Козино

Ні! Ні! Не треба! Себто треба не так! Я краще сама запишу вам, сама… (Почала, теж заплуталась). Замість ґ - г, замість к - х, б - п… Ах, Боже мій, п б… наприклад (У нестямі). Ґраблями єво на воз віламі кідайтє!…

Тим часом Мокій до Улі:

Завтра Улю, відбудеться друга наша лекція. При одчинених дверях. А зараз запишіть, будь ласка, запишіть. Замість ґ - г, наприклад (наливаючись гнівом), під горою, над криницею… (У нестямі). У криницю його! У криницю!…

7

Убігли Мати й Рина.

Мазайло до Мокія:

Це мене?

Мокій до батька:

Тільки тебе. У криницю? З новим прізвищем! З новим прізвищем? З новим прізвищем! У криницю!

Мати до Рини:

Чуєш?… (Трагічно). Боже мій, почалась катастрофа! Катастрофа! Що робити? (Почувши дзвінка в сінях). Підождіть! Стривайте! Хтось прийшов!…

Побігли в розпачі у коридор.

Тим часом Мокій до батька:

Ти справді серйозно міняєш наше прізвище?

Мазайло

Я справді серйозно міняю наше прізвище.

Мокій вдруге:

Ти… наше прізвище міняєш справді, серйозно?

Мазайло

Я наше прізвище міняю справді, серйозно.

Наше прізвище? Наше прізвище. Ти?

Я. Мазайло? Мазайло Я вже не Мазайло.

Мокій

Ти вже не Мазайло? Дак хто ж ти тепер? Хто?

Мазайло

Я? Я тепер поки що ніхто, але я буду…

Рина з дверей голосно, радісно:

Тьотя приїхала! Тьотя Мотя приїхала!

Мати назустріч:

Слава Богу! Слава Богу! Спасителька наша приїхала…

8

Рина, мабуть, вже поінформувала тьотю про все, бо в дверях тільки

доказувала:

…А Мока якось довідався, ви розумієте?! І вже почалась катастрофа, ви розумієте, тьотю? Почалася…

Тьотя

Я розумію… Я так і знала, але… але дозвольте спитати…

Мазайло поцілував тьоті руки:

Пахнєт сеном над лукамі… Ви розумієте? Сьогодні почав. Сьогодні я сприймав першу лекцію… Як до причастя підходив… І от (на Мокія) він! Він!…

Тьотя поцілувала Мазайла тричі в лоб:

Я розумію. Розумію. Я тільки так і в'являла собі, але…

Мазайло показав на Баронову-Козино:

Баронова-Козино. Учителька правільних проізношеній…

Тьотя привіталася:

Ах, я так і знала, але…

Рина на Улю:

Моя подруга - Уля Розсохина.

Тьотя

Ах, розумію, але…

Мазайлиха до Мокія:

Моко! Іди ж привітайся з тіткою. Ну?

Мокій мовчки привітався.

Мати

Отакий, як бачиш, Мотенько!

Тьотя

Я бачу, я розумію, але що у вас на вокзалі робиться?

Аж скрикнула тьотя, та таким голосом, що всі, навіть і Мокій, затривожилися.

Мати з переляку

перепитала:

А що?

Тьотя

І ви отут сидите і не знаєте?

Мазайло

Та що таке?

Тьотя

Не знаєте, що там робиться? Не знаєте, що там написано?

Майже всі разом:

Ні…

Тьотя

Не бачили, не читали? "Харків" - написано. Тільки що під'їхали до вокзалу, дивлюсь - отакими великими літерами: "Харків". Дивлюсь - не "Харьков", а "Харків"! Нащо, пи-таюсь, навіщо ви нам іспортілі город?

Мазайло

А-а. Так про це ви спитайте ось у кого (на Мокія). Він знає.

Тьотя до Мокія:

Та-ак?… Навіщо?

Мокій

Ах, тьотю! За нього тільки що взялись, щоб виправити, а ви вже питаєтесь - навіщо?

Мазайло

Чули? (До Мокія іронічно). То, може, ти й за наше прізвище візьмешся, щоб виправити?

Мокій

Не може, а треба! Діда нашого було прізвище Мазайло-Квач - отож треба додати…

Мазайло за серце як навіжений. Мати зойкнула.

Баронова-Козино пальцями до вух - здригнула.

Тьотя до Мокія:

Моко! Моко! Моко!… Ти справді за те, щоб був не "Харьков", а "Харків"? Мокій

Так!

Тьотя

І ти справді за… (бридливо) за Квача?

Баронова-Козино знову пальцями до вух, знов здригнула. Мокій, побачивши все це:

Так! За Квача! За три Квача! За сто Квачів! За мільйон Квачів!

Баронова-Козино мало не знепритомніла.

Мокій вбіг у свою комірку. Тоді всі, крім Улі, до тьоті:

Ну, що тепер з ним робити? Що?

Ах, Боже мій, що?