Народные русские сказки

№5 [18]

Была сабе ліска і вельмі галодная. Бяжыць яна дак бяжиць, аж едуць рыбаловы; яна прытаілася, лягла на землю і ляжыць. Тые рыбаловы наглядзелі на ліску, і адзін, каторы ехаў ззаду, узяў тую ліску дый [19] ўкінуў ў воз. Ліска, седзячі ў возе, прагрызла дзіру і, выкідаўшы ўсю рыбу праз [20] тую дзіру, сама выскачыла, пападбірала рыбу, дый есць. Есць яна дак есць, аж прыходзіць воўк. «Што ты, кумко-галубко, ясі?» — «Рыбу, куме!» — «Дай же ж ты мне». — «Ото! Каб [21] я табе давала! Пайдзі дый налаві». — «А гдзе ж я буду лавіць, калі не ведаю гдзе?» — «Вот ідзі за мною, то я табе пакажу». А тымчасам дала воўку адну рыбку, каб ён рассмакаваўся [22] , і павяла яго.

18

Записано в Новогрудском уезде Гродненской губ. учителем Новогрудского училища М. А. Дмитриевым. Записи этой и еще девяти сказок, произведенные Дмитриевым на белорусском языке в середине 60-х годов XIX в. в Новогрудском уезде, он передал Афанасьеву, и они были опубликованы в составе «Народных русских сказок» (см. тексты №№ 26, 126, 134, 181, 210, 281, 287, 344, 346). Записанные им сказки, кроме текстов № 126 и 210, Дмитриев снова напечатал в «Гродненских губернских ведомостях» (1864 г.), а затем в двух своих сборниках — «Опыт собирания песен и сказок крестьян Северо-западного края» (Гродно, 1868) и «Собрание песен, сказок, обрядов и обычаев крестьян Северо-западного края» (Вильно, 1869 — это фактически второе издание «Опыта собирания...», дополненное материалами обрядового фольклора).AT 1 + 2 + 3 + 21 (Пожирание собственных внутренностей). Тип 21 не получает в сказках отдельной разработки. В данном тексте представлена та его разновидность, которая нередко встречается в белорусских, литовских и латышских сказках — «Лиса ест мозги», но не характерна для русских сказок, в которых обычно лиса делает вид, что ест свои кишки и уговаривает других зверей распороть себе брюхо (ср. тексты № 7, 29, 30). Мотив пожирания собственных кишок или мозгов отмечен в сказках некоторых славянских, балканских, балтских народов и других народов СССР и в редких вариантах, записанных в Индии и Африке. Русских вариантов — 19, украинских — 6, белорусских — 5. Исследования: Krohn. B"ar, S. 65.

19

Да и.

20

Через, сквозь.

21

Чтоб.

22

Попробовал.

Прыходзяць яны да аднаго возяра [23] замёрзлага. Ліска прабіла праломку [24] дый каже да воўка: «Усадзі свой хвост ў гэтую праломку, то наберецца многа рыбы». Воўк, паслухаўшы хітрай ліскі, ўсадзіў хвост ў праломку і сядзіць. Лісіца, зрабіўшы тое, што хацела, зачала бегаць па возярі, крычаць: «Мерзні, мерзні, кумаў хвост!» — «Што гаворыш, кумко?» — каже воўк. «Я кажу, каб бралася рыбка маленькая і вялікая». Сядзеў воўк, сядзеў ў праломцы, аж покі не прымёрз хвост.

23

Озеро.

24

Прорубь.

Ліска, ўбачыўшы, што кумаў хвост прымёрз, пабегла ў сяло даць знаць, каб воўка ішлі біць. Людзі, пачуўшы [25] , што крычаць на воўка, пабеглі зараз з кіямі, з булавамі біць воўка. А кума пабегла ў хату, гдзе мясілі хлеб, укачалася ў ращыну [26] , выбегла, села на стог дый сядзіць. А воўк, пачуўшы людзей, як зачаў рвацца, дый адарваў хвост, і сам ледва [27] уцёк. Бяжыць ён дак бяжыць, аж бачыць, на стагу сядзіць ліска дый есць. «Кумко-галубко, бачыш, якая ты благая! [28] Ашукала [29] мяне. Хоць за тое дай што есці» — «На, лізні раз», — сказала ліска дый пазволіла раз лізнуць.

25

Послышав.

26

Вымазалась в тесто (ращина — мучной раствор).

27

Едва.

28

Недобрая, дурная.

29

Обманула.

Воўк, лізнуўшы, захацеў другі раз дый ізноў зачаў прасіць щэ. «Не дам ужо больше, бо мне баліць, бо я ем сваі мазгі; калі хочеш есці, разганіся галавой ў сасну, разбі галаву дай ясі!» Той воўк ізноў паслухаў хітрай ліскі, пашоў ў лес, дый як разагнаўся аб сасну галавой, дак і забіўся на смерць. Ліска, ўбачыўшы, што воўк забіўся, пашла, з’ела ўсе мазгі воўка дай схавалася [30] ў нару.

№6 [31]

30

Спряталась.

31

Сведений о месте записи этой украинской сказки нет. AT 158 + 1 + 2. Традиционная для восточнославянского фольклора контаминация сюжетов. В данном тексте она отличается цельностью, сюжет о санях лисы разработан детально и имеет характерное для украинских сказок вступление о похищении лисой пирожка, как и в тексте № 4.

Як була собі лисичка, да й пішла раз до однії баби добувать огню; ввійшла у хату да й каже: «Добрий день тобі, бабусю! Дай мені огня». А баба тільки що вийняла із печі пирожок із маком, солодкий, да й положила, щоб він прохолов [32] ; а лисичка се і підгледала, да тілько що баба нахилилась [33] у піч, щоб достать огня, то лисичка зараз ухватила пирожок да і драла [34] з хати, да, біжучи, весь мак із його виїла, а туда сміття наклала.

32

Остыл.

33

Наклонилась.

34

Убежала.

Прибігла на поле, аж там пасуть хлопці бичків. Вона і каже їм: «Ей, хлопці! Проміняйте мені бичка-третячка [35] за маковий пирожок». Тії согласились; так вона їм говорить: «Смотріть же, ви не їжте зараз сього пирожка, а тоді уже розломите, як я заведу бичка за могилку; а то ви його ні за що не розломите». Бачите вже — лисичка таки собі була розумна, що хоть кого да обманить. Тії хлопці так і зробили, а лисичка як зайшла за могилу, да зараз у ліс і повернула, щоб на дорозі не догнали; прийшла у ліс да і зробила [36] собі санки да й їде.

35

Третяк — теленок или жеребенок по третьему году.

36

Сделала (Ред.)

Коли йде вовчик: «Здорова була, лисичко-сестричко!» — «Здоров, вовчику-братику!» — «Де [37] се ти узяла собі і бичка і санки?» — «Е! Зробила». — «Підвези ж і мене». — «Е, вовчику! Не можна». — «Мені хоть одну ніжку». — «Одну можна». Він і положив, да од’їхавши немного і просить, щоби іще одну положить. «Не можна, братику! Боюсь, щоб ти саней не зламав». — «Ні, сестричко, не бійся!» — да і положив другую ніжку. Тілько що од’їхали, як щось і тріснуло. «Бачиш, вовчику, уже і ламаєш санки». — «Ні, лисичко! Се у мене був орішок, так я розкусив». Да просить оп’ять, щоб і третю ногу положить; лисичка і ту пустила, да тілько що оп’ять од’їхали, аж щось уже дужче [38] тріснуло. Лисичка закричала: «Ох, лишечко! [39] Ти ж мені, братику, зовсім зламаєш санки». — «Ні, лисичко, се я орішок розкусив». — «Дай же і мені, бачиш який, що сам їж, а мені і не даєш». — «Нема уже більше, а я б дав». Да і просить оп’ять, щоб пустила положить і послідню ногу. Лисичка і согласилась.

37

Где.

38

Сильнее.

39

Беда (Уменьшительное от «лихо»).

Так він тілько що положив ногу, як санки зовсім розламались. Тоді вже лисичка так на його розсердилась, що і сама не знала щоб робила! А як отошло серце, вона і каже: «Іди ж, ледащо! [40] Да нарубай дерева, щоб нам оп’ять ізробить санки; тільки рубавши кажи так: «Рубайся ж, дерево, і криве і пряме». Він і пішов да й каже усе: «Рубайся ж, дерево, усе пряме да пряме!» Нарубавши і приносить; лисичка увидала, що дерево не таке, як їй нужно, оп’ять розсердилась. «Ти, — говорить, — не казав, видно, так, як я тобі веліла!» — «Ні, я усе теє казав, що ти мені казала». — «Да чомусь [41] не таке рубалось? Ну, сиди ж ти тут, а я сама піду нарубаю», — да і пішла у ліс.

40

Негодный.

41

Почему-то (Ред.).

А вовк дивиться, що він сам остався; узяв да проїв у бичка дірку да виїв усе в середині, а напускав туда горобців [42] да ще соломою заткнув, поставив бичка, а сам і втік [43] . Аж лисичка приходить, зробила санки да й сіла і стала поганять: «Гей, бичок-третячок!» Тілько він не везе. От вона встала, щоб поправить: може, що не так запряжено; да, не хотячи, одоткнула солому, а оттуда так і сипнули горобці летіти. Вона уже тоді побачила, що бичок неживий; покинула його да й пішла.

42

Воробьев.

43

Убежал.

Легла на дорозі, аж дивиться — їде мужик з рибою; вона і притворилась, що здохла. От мужик і говорить: «Возьму я оцю [44] лисицю, обдеру да хоть шапку собі зошью». Узяв да і положив ззаді у воза. Вона замітила, що мужик не смотрить, стала ногами викидувать рибу з воза, а когда побачила, що навикидала уже багато, тоди потихесеньку і сама злізла; сіла біля [45] риби да і їсть собі, — коли біжить оп’ять той самий вовчик.

44

Эту.

45

Подле, возле.

Побачивши, що вона їсть рибу, прибіг до їй да й каже: «Здорово була, лисичко-сестричко! Де се ти набрала стільки риби?» Вона каже: «Наловила, вовчику-братику!» А собі на думці: «Подожди, і я зроблю з тобою таку штуку, як і ти зо мною». — «Як же ти ловила?» — «Так, вовчику, уложила хвостик в ополонку [46] , вожу тихенько да й кажу; ловися, рибка, мала і велика! Коли хочеш, то і ти піди, налови собі». Він побіг да зробив так, як казала лисичка. А лисичка стала за деревом да й дивиться; коли у вовчика зовсім хвостик примерз, вона тоді побігла в село да й кричить: «Ідіть, люди, вбивайте вовка!» Люди набігли з кольями да і убили його.

46

Прорубь.