Планета Х
Шрифт:
І ніжитись сонячним променем,
Коли жито в полі шумить і шумить,
І з вами не збита оскоминка.
27.2.2013 р.
ПЛАНЕТА НАДІЙ
О, моя ти Плането надій,
Більш, крім тебе ніхто не потрібний,
Залишись біля мене й постій,
Й подаруй мені трішечки літа!
Жаль мені залишати цей світ,
І букети жіночих кросвордів,
Коли тільки пізнав я цей цвіт
І красу солов’їних мелодій.
Ой, як хочеться
Й біля жінки, як листя тремтіти,
Й під берізкою десь посидіть.
Й роздягти там її на все літо.
А над річкою птахи летять,
І гуде перевтомлене небо.
Ой, як хочеться всіх вас кохать
І наблизити кожну до себе.
26.2.2013 р.
ЖУРБА ЇСТЬ ДУШУ
Журба їсть душу, як іржа залізо,
І пожалітись нікому, хоч плач,
Які думки, як йду до тебе – лізуть,
А ти кричиш на мене, як палач.
21.5.1983 р.
БІЛЬШЕ ВИДОВИЩ
Чого б ви варт були артистки,
Не дай вам попочку і цицьки?
Чим менш таланту дівка має,
Тим вище ноги задирає.
Ото раз-два вам підняла
І перше місце зайняла.
Ну, а мужик такий він овощ,
Йому аби побільш видовищ.
8.12.2012 р.
МІНИ І МІНОШУКАЧІ
В санаторії щозміни,
Як заїзд, так нові міни,
І як тільки: «ахтунг, ахтунг»
Вам об’являть приймачі,
То ідуть на полювання
Тут же міношукачі.
І розгулюють по місту
Із мечами до колін,
Поки всіх не розмінують
В санаторії тих «мін».
17.11.2012 р.
ЧОРНА ДІРКА
Ну ж і душа у шефа, ніби – бодня!
Скільки не дай, то все в ту душу йде,
Ніби у нього там якась безодня,
А він і ще тягне й тягне.
21.5.1983 р.
БОЖА БЛАГОДАТЬ
Вона дивилась пильно в очі,
Ну щиро – Божа благодать,
І так було щодня, щоночі,
Коли вона лягала спать.
23.5.1983 р.
ОТ ТАК СИЛА!
Ой, дівчата, ви дівчата,
Що ж це воно робиться!
На яку б із вас не глянув –
То таку і хочеться.
Ви погляньте на ті губки,
Та на тую мордочку,
От й попробуйте пройти
Проз таку ви горличку.
22.2.2013 р.
ПОКИ Я СТРІЧАЛАСЬ З ГРИЦЕМ
Поки я стрічалась з Грицем,
То з одним ходила «шприцем»,
А як стріла коваля –
То вся вулиця моя.
23.2.2013 р.
ОТ ТАК КВІТОЧКИ У ТЕБЕ!
От так квіточки у тебе, от так квіточки,
Хто ж добратись не хотів би до них літечком?
От би, Боже, мені дав ти тії… квіточки,
Я б від них би не відходив ціле літечко.
Бо як гляну на ту попу, на ті квіточки,
Бачу я, що там роботи… на все літечко.
Як би я хотів до всіх їх – притулитися,
І на кожній хоч на тиждень – одружитися!
Як за таку кнопочку
Та не випить «стопочку»?
23.2.2013 р.
НА ДАЧІ
Щоб я воду не носив,
Дощ мені садок полив,
Ну, а я водою тою
Ще й полив квасолю й сою.
1.7.2011 р.
ОНИСИМУ
Думав Гриць, що Онисим,
То найкращий в нього син.
То ж купив йому машину,
Щоб не гнув на хитрих спину.
І хотів, ще так сказати,
Ще й житло йому придбати.
І, звичайно, б дав квартиру –
Якби той не був дурилом.
А тепер прости, браток,
Наберись ума чуток.
Не доводь батьків до сказу,
Бо тобі дай все й відразу.
От вони які хороші,
От тепер ти їм і вір,
Їм би тільки – гроші й гроші,
А тобі не дасть й кефір.
Та щоб та сучка розчахнулася,
Що від стареньких відвернулася.
І для якого батько й мати
Лише тоді – як є що взяти.
Бо не бачить більш нікого
Крім, хіба – себе самого.
А що є ще батько й мати,
То на те йому – начхати,
Дай такому поцу владу,
То він стане справжнім катом.
2.3.2013 р.
ВІЧНОГО НЕМА НІЧОГО
– Вірність то усього – мрії,
Хай би там хоч що було, –
Сказав Грицько своїй Марії
Й пішов із іншою в кіно.
20.05.2013 р.
Я ДУМАВ ТИ СПРАВЖНІЙ
Хто ти такий, браток, вже знаю,
Тому й не стану вияснять,
Бо ти родивсь не капітаном,
Якому можна довірять.
Для тебе честь, що сон кобили,
Тобі аби хильнуть стакан,
Бо честь людська тобі до спини,
Хоч з виду ніби й капітан.
І ти людей любить не будеш,
Бо цьому нень тебе не вчив,
Й для всіх ти будеш, як отрута,
Скільки б у світі ти не жив.
Тому й не станеш їм ти другом,
Навіть, аби тебе хто вбив.
А я чомусь дурило думав,
Що справжній ти, за що й – любив.
Та я тобі не дорікаю,
Але затям слова мої:
Друзів в дорозі не кидають
Навіть, якщо горять гаї!
2.3.2013 р.