Побачити Алькор

— Іван Вагранович сказав мені, що на ваш Храм було здійснено збройний напад, — Лавр витягнув сотовий і ввімкнув у ньому диктофон. — Розкажіть мені про той напад детальніше.

— Це обов'язково треба записувати?

— Ви ж чули, мій шеф вимагатиме від мене звіт. Я на пам'ять не скаржусь, але звик усе фіксувати. Робота така, Романе Олександровичу.

— Ясно, — кивнув Корецький і замовк.

«Упс. Інтерв'ю закінчено», — вирішив Лавр. Але він помилився. Корецький лише взяв паузу для обдумування.

— Напад був, так, — почав він. — Учора, близько третьої ночі. Хтось намагався увійти до Храму через технічний вхід. Ви побачите, там стоять металеві двері, але замок слабенький, циліндровий. Перед тим вони отруїли собаку. Але це їм не допомогло. Коли вони відчиняли двері, спрацювала сигналізація.

— Якого типу у вас сигналізація?

— Здається, «Дунай» називається. На рух, на розбивання скла реагує. На вхідних дверях встановлені датчики…

— Зрозуміло.

— У Храмі були люди. Там у будівлі постійно живе доглядач Храму, і ще там тої ночі було два гостя. У нас, знаєте, є при Храмі щось на штиб готельчика. Кілька кімнат. Якраз позавчора брати приїхали пополювати. Там, навколо Храму, хороший ліс і сухий.

— Пополювати? Але мисливський сезон ще не почався.

— Я не мисливець, не розуміюсь на тому.

— Сезон починається у серпні—вересні. Ще мінімум півтора місяця.

— Ну, не знаю… — Корецький похитав головою. — Може, вони приїхали по мішенях постріляти, по воронах. Самі їх спитаєте. Факт той, що коли спрацювала сигналізація, вони взяли рушниці і…

— Рушниці були з ними?

— Там, на другому поверсі, є сейф для зброї.

— І вони там постійно тримають свої рушниці?

— Точно не можу сказати. Здається, так.

— А як ці ваші мисливці перебували у Храмі, якщо там була увімкнена сигналізація?

— У гостьових приміщеннях датчиків руху немає. Лише на першому поверсі і в храмах.

— Їх що, кілька?

— Sorry, — представник клієнта вибачально похитав головою. — Ми зазвичай називаємо Храмом усю будівлю, але це не зовсім правильно. У ній є різні приміщення, обладнані для вільномулярських робіт у різних градусах. Їх теж називають храмами. Для храмів різних градусів є ще спеціальні назви.

— «Вільні муляри» — це теж масони?

— Переклад з французької. Франкмасони.

— Є різниця?

— Яка? — не зрозумів Корецький.

— Між просто масонами і франкмасонами.

— Жодної. Це синоніми.

— Ясно. Так ці ваші мисливці відкрили стрілянину всередині будівлі?

— Так. Нападники теж стріляли.

— З чого?

— Це вже буде до вас питання. Там у стінах кулі позастрягали.

— Як я розумію, до правоохоронних органів ви не зверталися?

— Ні.

— І не збираєтеся?

— Ми найняли вас. У вас репутація фірми, яка здатна без розголосу вирішувати широкий спектр проблем.

— Це приємно чути… До речі, когось під час нападу було поранено?

— Одного з братів. Невелика подряпина.

— А от як ви особисто вважаєте, якою була мета нападників? — Лавр краєм ока глянув на масона.

— Невідомо, — той дивився на дорогу, втома наклала на його пташиний профіль тонку і невпевнену аристократичну тінь.

— Скільки їх було?

— Брати бачили двох.

— Відеокамери їх зафіксували?

— Ми ще не встигли налагодити систему відеоспостереження. Працює лише камера над центральним входом.

— Вони відступили до лісу?

— Так, втекли до лісу. Наші їх не переслідували.

— Зрозуміло. А у вас є здогадки, хто б це міг бути?

— Ні.

— Але в такої специфічної організації, як ваша, напевне, є вороги.

— Що ви маєте на увазі під словом «специфічна»?

— Ну, ви розумієте, я не хочу сказати про ваших нічого поганого, але існують різні думки.

— Багато публікацій про нас базуються на спекуляціях наших недругів.

— От бачите, ви самі визнаєте, що у вас є недружньо налаштовані опоненти. Тобто вороги.

— Вороги є у всіх.

— І хто ж вони, оті ваші вороги?

— Є різні радикальні угруповання, які вважають нас відповідальними за негаразди в суспільстві. Різні маргінали, політики популісти…

— …християни.

— Ви помиляєтесь, Лавре Станіславовичу. Я сам віруючий християнин. Щотижня ходжу до церкви. І всі брати вірять у Бога. Якщо людина не вірить у Бога, вона взагалі не може стати вільним муляром. Це записано у нашій Конституції. Ми не воюємо з Церквою, а вона не воює з нами. Є, звичайно, окремі екстремістські групи в церковному середовищі, але вони є всюди. У будь-якій релігійній течії, як ви розумієте, рано чи пізно виникає радикальне крило, яке пропагує непримиренність до всіх, хто інакше мислить, інакше трактує зв'язок із Богом.

— Якщо ви такі білі і пухнасті, то чому тримаєте свою діяльність у таємниці?

— А хіба ваше агентство не тримає свою діяльність у таємниці? Ви ж не вивішуєте отримані оперативні дані на Інтернет-таблоїдах.

— Ми, Романе Олександровичу, займаємося питаннями безпеки. Ці питання за самою своєю природою вимагають конфіденційності.

— А ми будуємо символічний вселюдський храм духу і захищаємо порядок від хаосу. І ці питання також за своєю природоювимагають, щоби їх тримали подалі від майданчиків людської цікавості.

— Невже? — Лавр вимкнув диктофон.

— Ви ж самі, Лавре Станіславовичу, щойно підтвердили існування різних рівнів відкритості інформації. Є знання публічні, фахово конфіденційні, а ще є такі знання, які здобуваються виключно через посвяту. Священні знання. Для таких особливих знань публічність є смертельною отрутою. Публічність руйнує священне, ритуальне. Тому частина наших знань є закритою для профанічного обговорення, для іронії і осміювання. Але лише частина. Зрештою, повні описи ритуалів нижчих градусів можна знайти у книжках. Ці книжки вільно продаються. Вони є у нашій храмовій книгозбірні, можу дати вам почитати.