Рiзні п'єси

Валєрік (маніякально бурмоче уві сні). Діана!

Енгельс Гасанович. Гилупий, какой ти гилупий, малшик!

Голос тигра. Аум!

Завіса

Жан Маре та iншi

Пригодницька мелодрама.

Дiйовi особи

Жан Маре, улюбленець глядача.

Вiолєтта i Травiата, блядi, котрих їбе Жан Маре.

Кардiнал, ворог Жана Маре.

Рошфор, друг Кардинала.

Фантомас, друг Жана Маре.

Йобана обiзьяна, Єбiческа сила, потустороннi сили зла.

Дiя перша.

На сценi нiчого немає, крiм темного кола на якому намальовано могили та хрести. На сцену входить Жан Маре вправно помахуючи пiдораскою. Назустрiч йому, теж помахуючи пiдораскою iде Фантомас.

Жан Маре. (зупиняється) Де Кардинал?

Фантомас. В жопi!

Дiя друга.

Жопа. В нiй сидить Кардинал. Входить Рошфор.

Рошфор. Кардинал! Ми захопили двох блядєй.

Кардинал. Чиї вони?

Рошфор. Кажуть нiчиї.

Кардинал. Пиздять! Допитати!

Дiя третя.

Катiвня з необхiдними iнструментами. В нiй: Вiолєтта, Травiата i Рошфор. Рошфор катує блядєй.

Рошфор. Чиї ви?

Блядi. (харкають Рошфору в морду) Нiчиї!

Рошфор. (витирається) Пиздите.

Рошфор продовжує катувать блядєй. Вiн пиздить їх великим дрючком, б'є ногою по зубах i по печiнцi. Тим часом в загратоване вiкно влазять Жан Маре i Фантомас. В зубах у них пiдораскi. Жан Маре виламує грати, обидва з криками вламуються в катiвню i пидорасками пиздять Рошфора. Рошфор тiкає.

Вiолетта i Травiата. (хором) Ми нiчого не сказали!

Жан Маре. А чого в очi не дивитесь, суки?

Жан Маре пиздить блядєй, Фантомас йому помага. Свiтло на сценi поступово згасає, але i в темнотi можна розiбрати, що десь когось пиздять.

Дiя четверта.

Жан Маре i Фантомас сидять в барi i п'ють коктейля.

Жан Маре. (зухвало) Менi Вiолетта часи подарила. П'ятьсот карбованцiв стоять. (дiстає часи Орiєнт i пиздить їми об стол) Бачиш! А їм нiхуя!

Фантомас. (переконано) Це не нашi. Менi Травiата теж галстук подарила, щоб не пиздив. (обидва регочуть)

Дiя п'ята.

На сценi чорний фон з могилами i хрестами. Входить Кардинал.

Кардинал. От блядь! Всi мої плани накрились пиздою.

Кардинал рве на собi волосiння. Раптом могили вiдкриваються i з них вилазять Єбiчєская сила i Йобана обiзяна, обидвi страшнi.

Єбiчєская сила i Йобана обiзяна. Ага попалась стара пизда!

Кардинал. Дiвчата! За шо!?

Кардинал тiкає, але Йобана обiзяна кидає грудку i влучає Кардиналу в спину. Кардинал падає як жаба. Входить Жан Маре i Фантомас з блядями. Йобана обiзяна i Єбiчєская сила шикуються в шеренгу.

Єбiчєская сила. (командує) Рiвняйсь! Струнко!

Жан Маре приклавши пiдораску до чола пiтляє строєвим шагом.

Йобана обiзяна. (прриклавши лапу до дегенеративного лоба, докладає) Товаришу начальник! Передовий пiдроздiл у складi старшого сержанта Йобаної обiзяни i єфрейтора Йєбiческой сили впиздили якусь стару пизду.

Фантомас. (пiзнає) Ето ж Кардинал!

Нiма сцена. Жан Маре роняє важку пидораску, яка падає на пол з сильним стуком. Всi стоять витрищiвши їбальники i мовчать.

Завiса.

Множення в умi, або Плиннiсть часу

Дiйовi особи

Арнольд, людина-крокодил.

Феофан, людина-сiтка.

Борис, людина-пташеня…

Сабур, людина-скамiйка…

Кербабай, людина-дверi.

Максуд, людина-крейда.

Дiя перша.

Плiт. На ньому знаходяться всi вищезгаданi дегенерати. Мимо них проплива середньоросiйський пейзаж так, що здається, нiби плiт пливе. На плоту встановлено iржавого залiзного листа з крейдяним написом: «25,4×16,4», бiля листа стоїть Максуд i множить.

Арнольд (повзе на животi вздовж люта). Води кругом, твою мать у кишки!

Борис (сидить навкарачках i помахує коротенькими ручками, широко роззявляючи рота). Поналивало, мабуть.

Феофан (стрибає по плоту неприємними стрибками). Поналивало, поналивало, салабон!

Сабур (стоячи раком). Може десь труби прорвало?

Феофан. А тебе хто пита? Раз переїбу, й харош.

Максуд множить. Сабур нiяково мовчить.