Сакура (на украинском языке)
Шрифт:
Чи то так тiльки здавалося Кьоко, чи й справдi час рухався повiльно, ой, як повiльно! Десять, п'ятнадцять, двадцять хвилин... Коли ж вони почнуть свою гру?
О, вже...
Той, що стояв поруч Окуно, вийшов з свого квадрата i кинувся
– Порушення!
– загримiв голос.
Роботи схопили людину й потягли назад. Саме цим коротким замiшанням скористався Окуно... Метнувся до Пульта i почав швидко натискувати кнопки.
– Молодцi, ох, молодцi!
– зчепила руки Кьоко.
– Оце тобi шогi, узурпатор...
– Це така гра, мамусю?
– обiзвалась Мiка.
– Так, це велика гра, дитинко...
В залi гамiр, метушня. Роботи раптом попадали й лежали нерухомо. Щось загудiло, монотонно i набридливо, аж у скронях почало болiти. Кьоко вже була простягла руку, щоб вимкнути звук, але раптом усе стихло, почувся голос Окуно:
– Неба i сонця!
– Неба i сонця!
– пiдхопили товаришi Окуно.
– Неба i сонця!
Клич, який досi пiдпiльники повторювали пошепки, тепер лунав у самiсiнькому центрi Унiкума, звучав з мiльйонiв екранiв пiдземного Токiо.
– Неба i сонця!
– радiсно вигукнула Кьоко, цiлуючи Мiку.
Окуно натиснув якусь кнопку на Пультi - почувся металевий голос:
– ...чить. Що це значить?
– Це означає кiнець твоєї узурпацiї, Унiкуме!
–
– Твої збройнi сили вимкнено, нейтралiзовано... Тепер скажи: навiщо ти штучно пiдтримував радiацiю на контрольних пунктах?
– Не здогадуєшся?
– загримiв Унiкум.
– Слухай, я скажу. Ви, люди, менi просто надокучили, набридли. Вашi бажання - надто мiнливi, кожної митi ви порушуєте мої iнтегральнi схеми, ритмiчнi графiки. Тому я вирiшив загнати вас пiд землю. Це один з кращих моїх проектiв, i я здiйснив його. Без вас Токiо кращий. Програма i ритм, програма i ритм... У мене ще є резервнi команди!
Раптом загуркотiло залiзним громом, бабахнуло, екран зблиснув i погас.
Нажахана Кьоко не знала що й подумати. Невже вiн понищив усiх? Невже нiхто не врятувався? I Окуно...
Та через кiлька хвилин екран знову засяяв. Ну, звичайно ж, Унiкум не розбомбить сам себе!
– Припини опiр, Унiкуме. Радiозв'язок перервано. Ти програв.
– Я недооцiнив вас, - тихо, мовби з жалем обiзвався Унiкум.
– Ми замiнимо деякi твої блоки, Унiкуме, i ти працюватимеш пiд контролем людей.
– Хотiв би я знати, хто серед вас знайшовся такий...
– Хто пiдiрвав твою неправедну владу?
– усмiхнувся Окуно.
– Це зробила Мiка-тян, маленька сакура! Тепер наше i небо, i сонце! Виходьте, люди...