Серед бурі
Шрифт:
Оксана
Ні, таточку, не може се так бути...
Він хоче відійти, вона не пускає.
Стривайте ж бо!.. Ні, не тікайте ви!..
Послухайтесь!.. Та зрозумійте ж, Боже!..
Се ж, тату, кров... вона впаде й на вас!..
Впаде - і там, перед престолом Божим,
Волатиме вона на нас обох...
Згадайте-бо - і ви ж бо, тату, винні!..
Ой, Боже мій!.. Де слів мені знайти
Таких палких, щоб серце ваше зимне
Зогрілося й озвалося добром?
Я йду на смерть...
Стоятиму й благатиму за вас,
Щоб він простив усі гріхи вам, тату...
А є ж у вас вони,- згадайте ви!
–
А я їх всі куплю своєю кров’ю.
Пилипенко
Облиш те все! Устань, кажу тобі!
Я не прошу тебе благать за мене.
Не хочу я, щоб і вмирала ти;
Хай він умре: ти молода ще, гожа,-
Тобі знайду такого чоловіка
Багатого і пишного, що будеш
В розкошах ти... та при тобі і я…
Оксана
(встає.) Ой, господи,- нема у його серця!..
Лясковський увіходить. Уздрівши його, Оксана швидко оступається і стає за хату, то він спершу її не бачить.
Лясковський
А ти ще тут? Ну, вмовились про все:
Уранці ми потратим Коваленка,
А потім ви, все військо, враз до брам,-
Вже я звелю, щоб вам їх одчинили...
Пилипенко
Ану стривай, бо ми тут не самі.
(Показує на Оксану.)
Лясковський
А хто ж то є?.. Ге, пані Василева!
А я ж звелів не випускать її!
Пилипенко
Мені ж чому ти не сказав про неї?
Лясковський
Не думав я, щоб тут вона була…
Що ж свідок? Га?
Пилипенко
Деінде хай шукає.
Лясковський
Коли вже так, то треба, щоб вона
Відсіль назад до міста не верталась,
Бо чула все і бачила,- тепер
Пошкодити вона нам може в справі.
Пилипенко
То замкнемо її.
(До Оксани.)
Іди сюди!
(Іде до неї, бере за руку й веде.)
Оксана
(пручаючись.)
Не хочу я!.. Пустіть мене!..
Пилипенко
Не бався!
(До Лясковського.)
Держи її, я поки відімкну.
Лясковський держить Оксану за руки, Пилипенко відмика. Оксана хоче випручати руки.
Лясковський
Та нуте-бо, ви не пручайтесь, пані!
Не зробимо лихого вам: ви тут
Посидите до завтрього, та й годі,
А завтра вас до себе я візьму.
Оксана
Пустіть!.. Пустіть!
Б'ється в його в руках, він її держить за стан.
Лясковський
От бачите, й мені
Бог погодив хоч трошки вас обняти,
А ви тоді казали - ні та й ні!.. А гарно як!..
(Дужче
її тулить до себе.)Пилипенко
(відімкнувши.)
А ну її сюди!
Лясковський
Посидьте ж там!
(Упиха Оксану до хати, хоч вона пручається. Пилипенко замикає.)
Отак-о добре буде!
Тепер же ти веди мене назад,
А то й мене так замкнуть, як Оксану.
Та козака якого ти пришли
Сюди, щоб він беріг її.
Пилипенко
А треба... Ну, дак ходім, крізь варту проведу.
Виходять.
Якийсь час на сцені нема нікого, трохи згодом Оксана починає торсати з хати вікно, але не може його відсунути. Увіходить Грицько з Козаком.
Грицько
Дак що ж мені, ти кажеш, берегти?
Козак
А тут оце - сю хату,- так він каже.
Грицько
Та хто ж у їй?
Козак
Не відаю і сам.
Сказав мені, щоб я послав на варту
Сюди когось... Я мав до брами йти,
Аж ти ідеш,- то я й сказав про загад…
Ставай, вартуй!.. Щоб гостро вартував,-
Він наказав…
Грицько
Гаразд, стаю на варті.
Грицько на варті.
Грицько
Оце і стій!.. Нудьга з усим, та й годі!..
А хто воно у сій хурдизі є?
Якби мені хоч трохи подивиться!
(Зазира у вікно.)
Так не уздриш.
(Силкується відсунути вікно.)
Забито ось гвіздком…
(Одсува віконечко і зазирає в хату.)
Агов, озвись!.. Хто ти й чого сидиш?
Оксана
А що тобі?
Грицько
Жіночий голос наче... Ти жінка, га?
Оксана
Еге.
Грицько
Немов я чув
Десь голос цей... Скажи мені, будь ласка,
Хто ти єси?
Оксана
Навіщо се тобі?
Грицько
Невже ж вона? Та ні, не може бути!..
(До Оксани.)
Бо голос твій... я чув його неначе...
Оксана
А хто ж ти сам?
Грицько
Твій вартовий.
Оксана
Та хто ж?
Чути по голосу, що підійшла ближче до вікна. Грицько увесь цей час дививсь у вікно і тепер побачив Оксану.
Оксано?! Ти... отут?
Оксана
(підходить до вікна так, що її стає видко.)
Ой, боже! Гриць!..
Обоє змовкають і кільки мить мовчать.
Грицько
Еге, се він... Той Гриць, що зріс з тобою,
Що ти йому на світі всім була,
Що дороге: сестрою, другом щирим,
Коханою дружиною в думках...