Сестра Керрі

Вона не побігла геть, хоч легко могла це зробити. Не квапилась розстатися з ним, і він із чарівною невимушеністю заговорив про щось стороннє. Невдовзі після цього підвівся і почав прощатись. Вона відчула: перемога на його боці.

– Не треба журитись, – промовив він ласкаво, – повірте, все буде гаразд!

Вона промовчала. Що казати…

– Але ж ми з вами щирі друзі, правда ж? – сказав він, простягаючи руку.

– Так, – кивнула вона.

– У такому разі – ні слова про це. Я хочу побачитися з вами знову.

Він затримав її руку в своїй.

– Цього я не можу обіцяти… – відповіла вона з ваганням.

– Треба бути великодушнішою, – мовив він так щиро, що зворушив її.

– Не будемо більше про це… – прошепотіла вона.

– Гаразд, – кивнув Герствуд, уповні задоволений.

Він спустився униз і сів у свій екіпаж, Керрі зачинила двері і піднялася в свою кімнату. Скинула перед дзеркалом мереживний тонкий комірець і гарненький поясок із крокодилової шкіри, недавно куплений.

Конец ознакомительного фрагмента.