Сестри Річинські. (Книга перша)

Катерина хоче до всієї цієї справи підійти самокритично: був гріх з її боку. В той страшний момент, коли вона дізналася, що сподіване таткове багатство — це тільки купа ні на що не потрібних паперів, вона пішла з цим дияволом на змову в ім'я добра всієї родини. Щиро хоче вірити, що зробила це виключно для забезпечення майбутнього сестер і матері. Свідомо (так, не буде заперечувати), свідомо взяла гріх на душу. При цьому міркувала логічно: Неля одна, а їх без неї п'ятеро. Вона одна може виручити їх з біди, в яку застрягли, як в солонець [157] , але всі п'ятеро разом, будучи самі в солонці по шию, нічим не зможуть допомогти їй одній… І так разом загинули б. А до того ж треба на такі речі дивитися ширше; такого роду гріх з погляду сьогоднішньої моралі — це просто пережиток міщанського світогляду. І тому Неля — коханка, і навіть коханка Сулімана, — можливо, допустимо. Але Неля — його дружина?! Дружина маклера, до того ж єврея?! Ні в якому разі! Суліман, син сліпого Мордка, — в родину Річинських? Суліман — швагер Філька? Суліман за одним столом з вуйком Ілаковичем?

157

Болото на місці висохлого солоного озера.

О ні! Це було б щось більше, ніж безглуздя. Це було взагалі щось поза сферою можливого.

— Ви, Сулімане, ви, — шукала Катерина слова, як загубленої голки, — ви просто не думаєте, що говорите. Ви ж єврей, а вона… дочка католицького священика.

Суліман похитав головою, наче маятником:

— Ай-ай… подумаєш, дочка священика! Де той священик? Нема священика, нема і дочки священика, а є… ну, є… сирота по священику… А якби я не був маклером, а був доктором, то панна Катруся теж говорила б так зі мною? Якби я був такий, як є… Ну, з таким писком, як в мене, з моїми роками, з моїм горбом, але мав би титул доктора, то ви що — ви штрикали б мені у очі тим єврейством? Ви знаєте, що ви робили б? Ви, ну, порадили б мені перейти у вашу віру. — Він переконував Катерину, але сам не вірив своїм словам. — А чому маклер не може перейти у вашу віру? Панна Катруся гадає, буцім я не знаю, що панна Катруся думає. А я якраз знаю. Такий рік на мене, що знаю. Панна Катруся думає собі, що я, Рафаїл Суліман, не годжусь у швагри пану доктору Безбородькові. Подумаєш, великий пуриц [158] доктор! У Сулімана така голова, що трьох докторів варта. Я знаю, що це делікатна справа, я все знаю… я почекаю. Чекав стільки, ще почекаю, але свого доб'ємось. Панна Катруся дивиться на мене і не вірить, я бачу по очах, що не вірить, а я вірю. Я тільки одно буду просити панни Катрусі: якщо вже не допомагати, то бодай не перешкоджати мені в цьому інтересі. Панна Катруся питала мене, чого я хочу від панни Катрусі, — я скажу пізніше. Я хочу зовсім малої дрібнички…

158

Знатна особа; іронічно: велике цабе (євр.).

Перше враження минуло, і серйозні наміри Сулімана Катерина розглядала не те що як нахабство, а просто як безглузде базікання ненормальної людини. Хай тішиться маніяк надіями, а за той час, що він чекатиме, вона вийде заміж, а там взагалі обірве всяке знайомство з маклером. Катерина відчула таке полегшення, що їй схотілося посміятися з маклера:

— Я ніколи б не припустила, що у вашому віці можна так закохатись…

Суліман подумав і спроквола відповів:

— Я щось скажу панні Катрусі. Хто вже стільки років, як я, працює на біржі, той, ну той навіть у такій делікатній справі, як любов… є потрохи маклером. Панна Катруся мене не розуміє. Ну, як це сказати? Суліман має гроші, а в кого є гроші, той може багато дечого мати… Я теж можу мати жінку від вашої віри… таку варшав'яночку, що пальчики лизати… цимес, як у нас кажуть… Але не хочу варшав'янки, — я хочу такої жінки, щоб пан доктор Безбородько слинку ковтав… Подумаєш, великий пуриц доктор. Він мені тепер тільки два пальці подає, а я його пам'ятаю… коли він моїй тітці по вулиці Рибній… за п'ять грошів запалював вогонь у шабаш. Він мене не пригадує, а я його добре пам'ятаю. Ну, це було б елегантно, якби панові докторові прийшлося слинку ковтати, що?

— Причому тут доктор Безбородько? — питає Катерина слабким від безсилої образи голосом. Ах, не від образи, а від того, що маклер має рацію. — Я не знаю, причому тут…

— Якщо панна Катруся не знає, причому тут доктор Безбородько, то я не буду на цю тему більше говорити. Я хочу тільки сказати, що панна Катруся помиляється, якщо думає, ніби пан доктор одружується з нею тому, що йому потрібні гроші…

— Я зовсім так не думаю, Сулімане. Звідки ви це взяли?

— Гм, — ласкаво посміхнувся Суліман, — мені вже шкода стає панни Катрусі. Панна Катруся сама колись говорила, а тепер забула: «Пан доктор Безбородько любить гроші». Що значить — він любить гроші? Це значить, що він любить добре їсти, ходити до театру, носити порядний макінтош, але він тільки заради цього, ну, перепрошую, — я буду зовсім щирим, — він однаково тільки заради цього ніколи б не оженився з панною Катрусею. Що значить гроші для доктора? Він зробить один секретний аборт панянці з доброї фамілії і має вже гроші… Якби справа тільки у грошах, то панна Катруся доводилася б не дружиною, а швагеркою докторові по своїй сестрі Нелі…

Докторові Безбородькові не потрібно грошей, йому потрібний капітал. Панна Катруся розуміє — капітал, бо він задихається від боргів, буквально задихається, як рибка на березі, і… задихатиметься ще більше, якщо панна Катруся допоможе мені у моїм інтересі…

Катерина, що слідкувала за думками Сулімана, раптом зупинилася: про кого це він говорить? Про Філька — її чоловіка? Суліман зажене його по горло у борги, Суліман обманить його, що у неї капітал, яким Філько зможе по шлюбі покрити ці борги, — а що ж потім? Адже грошей-то в неї нема, а борги Філька стануть і її боргами… І їх подружнє життя з першого ж дня буде отруєне примарами опротестованих векселів. З першого ж дня почнеться гризня в хаті, й вимріяний рай перетвориться у пекло.

Справді, з ким і проти кого спрягається вона?

— А що я, а що ми… зробимо тоді з такими боргами?

Суліман притакнув головою. Це він похвалив Катерину за логіку мислення.

— Ну, ясно… будете в мене позичати, щоб в іншому місці віддавати.

— А ви дерли б з нас лихварські проценти?

— Що значить «дер»? Я робив би ласку молодому панству, що оберіг би їх добро від продажі з молотка. Що значить «дер»? Паскудне слово! Нікудишнє слово у моєї професії.

— А якби, — видавила з себе Катерина, — а якби ви… стали моїм швагром?

У Сулімана загорілися очі, ніби хтось освітив їх зсередини. Від того світла все обличчя стало м'яким і наче помолоділим.

— Якби я був швагром доктора Безбородька, то я за ту прикрість, що йому заподіяв би, зумів би добре розквитатися.

— Ви б узяли з нас менші проценти? — зіронізувала Катерина, але Суліман жорстоко перебив її:

— Хай панна Катруся не говорить дурниці! Я не впізнаю дочки свого приятеля… ну, дивлюсь, дивлюсь, і такий рік на мене, що не впізнаю. Панну Катрусю зовсім засліпило слово «доктор», і вона вже не бачить, яке прізвище стоїть за ним: «Безбородько». Ну, хто такі Безбородьки? Нашівські міщани, і все. Панна Катруся ніколи не думала над тим, що одного титулу доктора замало для такого, ну, будьмо відверті, простого мужицького прізвища?

— Я вас зовсім не розумію, Сулімане, — чистосердечно призналась Катерина.

— Я можу пояснити. Щоб ім'я «Безбородько» могло стояти поруч з «Річинськими», треба його прикрасити ну, хоч би… посольським мандатом. Тепер уже панна Катруся розуміє? Чоловікові панни Річинської, ну, зятеві Річинських, треба думати про політичну кар'єру. Панна Катруся знову так смішно дивиться на мене. Я знаю, посольський мандат — то вже висока політика… а фахівцями цієї політики є в нас міністри, воєводи, ну, старости… Але у великій політиці потрібні й такі малі люди, як Суліман. Так завжди було, є й буде, панно Річинська.

У Катерини буквально запаморочилася голова. Добре, що сиділа, бо інакше мусила б об щось спертись.

Філько — посол! Вона — дружина посла. Її думка запрацювала з такою блискавичною швидкістю, що Катерина відразу опинилась у Варшаві: ось сходить вона разом з іншими дружинами послів широкими сходами сейму, куди ходила слухати виступ Філька… елегантна, поважна, визнана, рівна серед рівних…

— Сулімане, ви — чудотворець!

Суліман кисло скривився.

— Я вже колись говорив панні Катрусі, щоб вона всі гарні словечка тримала для нареченого. Що значить «чудотворець»? Панна Катруся хотіла б тільки хап, хап, хап — набрати якнайбільше, а не спитала, що за це вона має дати від себе.

— Я ж питала…

— Ну, що значить — питала? Треба запитати ще раз і ще раз. Я пізніше скажу… А тепер? Хочете послухати однієї ради Сулімана? Хочете? То бережіться таких дурних штучок, як з Кремером.

Катерині задубів язик в горлі.

— А ви… ви… звідки чули про Кремера?

— Я вам скажу, звідки я чув, тільки ви мені тут не млійте… Чув я, панно Катрусю, від самого пана доктора, — і, помітивши, що Катерина близька до зомління, поспішив повернути їй рівновагу. — Я пояснив панові докторові, що цілий той Кремер — то такий собі трюк. Якщо Суліман каже, що Безбородько повірив йому, то воно таки-так. Де звідціль вода? Тут колись завжди стояв графин з водою…

— Не треба води, Сулімане, не вигадуйте.

— Ну, добре, добре, я радий, що не треба води… Тепер я скажу, чого я тим часом хочу від панни Катрусі. Я хочу, — він вийняв ножик з кишені жилета і почав жонглювати ним перед очима Катерини, — я хочу, щоб ви… обікрали своїх.

— Як це розуміти?

— Ну, більш-менш так, як ви вже раз хотіли зробити з тими векселями від Лінде. Але що тепер векселів нема, то я хочу, щоб ви на свою нову квартиру перетягли з дому всі дорогі речі. Ну, срібло, фарфор, картини, килими, що там ще знайдеться, а мама з сестрами щоб залишились тут, по вулиці Куліша… Я перепрошую, це не тільки мій інтерес. Я думаю… Суліман собі таке думає, що панна Катруся сама не захоче брати Нелюськи у свій новий дім.