Сріблясте марево

— Не треба, містер Уррен.

— Отже, нас цікавить “Супутник” і все, що пов’язане з роботою експедиції на його борту. Коли я кажу “нас”, то насамперед маю на увазі шефа, ви розумієте. Йдеться не тільки про практичний бік справи, а також про наш престиж. Шеф, як мені відомо, висуває свій план дослідження підводних глибин паралельно з експедицією Бранюка, але поки ми зберемося… Знову нас можуть випередити росіяни, Чілз. Чекати ніколи. Ми з вами повинні вжити заходів своїм шляхом. Думайте, Чілз, сушіть голову, від вас вимагається поки що одне: не випускати “Супутника” з поля зору, домогтися, щоб до нас надходили точні відомості про хід роботи експедиції Бранюка…

Чілз підвівся, мовчки вклонився.

Уррен залишився сам. Він стояв біля стіни і довго дивився на обведений олівцем кружечок, на блакить географічної карти.

Десь на океанських хвилях гойдалося радянське судно “Супутник”. Уррен наче хотів розгледіти крізь полотно карти та сигарний дим, що робиться на борту “Супутника”, в його каютах, наче хотів почути, про віщо розмовляють і чим зайняті люди, які взялися розкрити ще одну таємницю природи.

Та карта німа. Вона нічого не могла сказати.

ЗМІСТ

Сріблясте марево (оповідання)

Вулиця Червоних Троянд (оповідання)

Підземний факел (повість)