Срібний павук

— А у мене є вибір?! — знизав плечима Кароль.

Після кави і нехитрих канапок з сиром вони запитально подивились один на одного.

— Я не знаю, — сказав Гельмут — в тебе на них більше прав.

— А давай їх знищимо! — твердо вимовив Кароль.

— Як?

— Переплавимо до дідька! Скільки вони завдали!..

— Ти впевнений?

— Так!

Вони пішли в майстерню. Там Гельмут розігрів невеликий ковальський горн на газі, взяв у руки маленький тигель і питально подивився на Кароля. Той узяв усі тридцять срібняків і висипав у тигель, який Гельмут одразу поставив у горн. Після цього обидва полегшено закурили.

Коли в тиглі забулькало срібло, Кароль узяв смужку міліметрової сталі і почав на земляній долівці викопувати хрест, глибиною десь на два пальці.

— Лий!

Срібло полилось у заглиблення. Вони тупцювали довкола. Зрештою краї канавок обвалилися, срібло розтеклось долівкою, і в результаті виплавилась безформна фігура, віддалено схожа на павука. Коли воно охололо, Гельмут узяв його кліщами і кинув у скриньку з кольоровим металом.

Травень-грудень, 2002р.