Точка Обману

Коли Рейчел натягувала на голову еластичний каптур костюма, її погляд упав на директора НАСА. Він стояв біля дверей наче вартовий і був явно невдоволений цією невеличкою вимушеною експедицією.

Оснащуючи кожного всім необхідним, Нора не припиняла лаятися.

— А оцей — для недоумкуватих опецьків, — сказала вона, кидаючи Марлінсону його костюм.

Толланд майже встиг надягнути свій.

Коли Рейчел повністю застебнулася на зіпер, Нора знайшла на її костюмі клапан і приєднала до нього впускну трубку, обкручену навколо сріблястого бачка.

— Вдихніть, — наказала Нора, відкриваючи клапан.

Рейчел почула сичання, і костюм почав стискатися навколо неї завдяки гелю з «ефектом пам’яті». Відчуття було таке, наче опускаєш у воду руку в гумовій рукавичці.

Коли на її голові надувся каптур, він натиснув їй на вуха, від чого всі звуки стали приглушеними. «Я буцімто в коконі», — подумала Рейчел.

— Найкраще в цьому костюмі, — зазначила Нора, — це його підкладка. Можна впасти на дупу і нічого при цьому не відчути.

І Рейчел їй повірила, бо почувалася так, наче її зашили в матрац.

Нора подала їй декілька інструментів — льодоруб, а також застібки і карабіни зв’язки, які вона прикріпила до ременя, пристебнутого до талії Рейчел.

— І все це для того, щоб пройти якихось двісті ярдів? — спитала Рейчел.

Нора звузила очі.

— Ви йдете чи ні?

Толланд підбадьорливо кивнув Рейчел.

— Нора просто перестраховується.

Коркі, посміюючись, підключився до резервуара і надув свій костюм.

— Таке враження, що я увібрався у величезний презерватив.

Нора роздратовано простогнала.

— Хлопче, час би вже знати, що таке презерватив і як ним користуватися, незайманий ти наш.

Толланд присів біля Рейчел. Зав’язуючи їй важкі черевики та прикріплюючи до них шпичаки, він слабко посміхнувся.

— Ти дійсно хочеш піти? — У його очах промайнув вираз майже батьківської турботи, і вона одразу ж відчула симпатію до цього чоловіка.

Рейчел сподівалася, що Майкл не помітив її зростаючої триноги. Двісті ярдів... це ж зовсім недалеко.

— А ти, певно, думав, що захват можна відчути лише у відкритому морі під час сильного шторму?

Толланд, прикріплюючи власні альпіністські шпичаки, захихотів.

— Насправді вода в рідкому стані подобається мені значно більше, аніж у замерзлому.

— Я ніколи не була великим фаном води та льоду, — зазначила Рейчел. — Колись, іще малою дівчинкою, я провалилася крізь кригу. І відтоді вода мене завжди нервує.

Толланд співчутливо поглянув на неї.

— Шкода. Коли все це скінчиться, приїжджай до мене на «Гою». І я зміню твоє ставлення до води. Це я тобі обіцяю.

Запрошення здивувало її. Дослідне судно «Гоя» було добре відоме завдяки програмі Толланда «Дивовижні моря» та репутації одного з найнезвичайніших плавзасобів у океані. Хоча візит на це судно й обіцяв Рейчел чимало нервових потрясінь, вона знала, що відмовитися буде важко.

— Наразі «Гоя» стоїть на якорі за дванадцять миль від узбережжя Нью-Джерсі, — зауважив Толланд, вовтузячись із застібками.

— Схоже, що для неї це не зовсім звичне розташування.

— А ось і ні. Атлантичне узбережжя — дивовижне місце. Ми збиралися знімати новий документальний фільм, але президент безжально перервав цей процес.

Рейчел розсміялася.

— Документальний фільм? А про що?

— Про гігантську акулу-молот і мегаплюми.

Рейчел спохмурніла.

— Добре, що я заздалегідь поцікавилася.

Толланд нарешті впорався із застібками і підвів голову.

— Якщо серйозно, то я вже два тижні займався зйомками. Вашингтон недалеко від узбережжя Нью-Джерсі. Вибирайся до мене, коли повернешся додому. Нема чого марнувати життя, живучи у страху перед водою. Моя команда розгорне перед тобою червоний килим.

Їхню розмову перервав пронизливий, як автомобільна сирена, голос Нори:

— Ви йдете зі мною надвір чи мені принести вам шампанського та свічок?

45

Габріель Еш не знала, що й думати про ті документи, які розклала перед нею на столі Марджорі Тенч. Тут були фотокопії листів, факсів, роздруківки телефонних розмов, і все це, здавалося, підтверджувало припущення, що сенатор Секстон підтримував таємні стосунки з приватними космічними компаніями.

Тенч підштовхнула до Габріель двійко зернистих чорно-білих фотографій.

— Гадаю, це для вас не новина?

Помічниця сенатора поглянула на фото. На першому сенатор Секстон виходив із таксі в якомусь підземному гаражі. Але ж Секстон ніколи не користується послугами таксі!Габріель перевела погляд на друге фото — сенатор сідає до білого мінівена в гаражі. Можна було розгледіти, що в мінівені на нього чекав якийсь дідуган.

— А це хто? — поцікавилася Габріель, сумніваючись у справжності знімків.

— Велике цабе з ФКК.

На обличчі Габріель з’явився непевний вираз — фонд «Космічний кордон»?

Фонд був чимось на кшталт спілки приватних космічних компаній. Він представляв інтереси космічних підрядників, підприємців та багатих авантюрників — усіх приватних організацій, зацікавлених у виході в космос. Вони зазвичай критикували НАСА, стверджуючи, що космічна програма Сполучених Штатів вдасться до нечесних бізнесових прийомів, щоб перешкодити приватним компаніям організувати запуск космічних кораблів власними силами.

Наразі ФКК, — продовжила Тенч, — об’єднує понад сто великих корпорацій та декілька дуже багатих підприємств, які Нетерпляче чекають ратифікації закону про комерціалізацію космосу.

Габріель замислилася. Цілком очевидно, що ФКК був дуже зацікавлений у підтримці виборчої кампанії сенатора Секстона, хоча останній і намагався триматися на певній відстані через їхню суперечливу лобістську тактику. Нещодавно ФКК публічно виступив з гучними закидами, звинувачуючи НАСА в тому, що вона фактично перетворилася на незаконну монополію, чия забезпечена владою здатність працювати збитково і не прогорати була кричущим прикладом нечесної конкуренції щодо приватних фірм. Як заявляв ФКК, щоразу, коли телефонна компанія «АТ&T» хотіла запустити власний супутник зв’язку, декілька приватних космічних компаній погоджувалися виконати це замовлення за помірну ціну 50 мільйонів доларів. На жаль, у справу завжди втручалася НАСА і пропонувала запустити супутник лише за двадцять п’ять мільйонів. І це тоді, коли собівартість такого запуску для НАСА складала вп’ятеро більшу суму! Працюючи у збиток, НАСА, таким чином, зберігає свою монополію в космосі, стверджували юристи ФКК. А розплачуватися за це доводиться платникам податків.