Туманність Андромеди

…Поволі минали години. Один за одним у центральному посту з’являлися члени експедиції, які прокинулися. Число мовчальників зростало, поки не зібрались усі чотирнадцять чоловік.

Сповільнення корабля зробило його швидкість меншою за швидкість утечі. [6] “Тантра” не могла відійти від залізної зірки. Люди, забувши про сон і їжу, не залишали поста управління багато томливих годин, протягом яких курс “Тантри” викривлявся все більше, поки корабель не полетів по згубному орбітальному еліпсу. Доля “Тантри” стала зрозумілою кожному.

6

Швидкість утечі — швидкість, яка дає можливість подолати тяжіння небесного тіла і відірватися од нього в космічний простір.

Несподіваний зойк примусив усіх здригнутись. Астроном Пур Хісс зірвався з місця і змахнув руками. Його перекошене обличчя стало невпізнанним. Страх, жалість до самого себе і жадоба помсти стерли всякі сліди думки з обличчя вченого.

— Він, це він, — зарепетував Пур Хісс, показуючи на Пела Ліна, — бовдур, пеньок, нікчемний черв’як!.. — Астроном захлинувся, намагаючись пригадати давно зниклі з ужитку лайки пращурів.

Ніза, яка стояла поруч, гидливо відступила. Ерг Ноор підвівся.

— Осуд товариша не допоможе. Минули часи, коли помилки могли бути навмисними. А в даному випадку, — Ноор недбало покрутив рукоятками лічильної машини, — як бачите, ймовірність помилки тут тридцять процентів. Якщо додати до цього неминучу депресію в кінці чергування і ще запаморочення від розгойдування зорельота, то я не сумніваюся, що й ви, Пур Хісс, допустилися б тієї самої помилки.

— А ви? — уже з меншою люттю вигукнув астроном.

— Я — ні. Мені довелося бачити таке саме страховище в тридцять шостій зоряній… Я винен — маючи намір сам вести зореліт у недослідженому районі, я не передбачив усього, обмежившись простою інструкцією.

— Як ви могли знати, що вони без вас заберуться в цей район?! — вигукнула Ніза.

— Я повинен був це знати, — твердо відповів Ерг Ноор, відхиляючи дружню допомогу Нізи, — про це є рація говорити тільки на Землі…

— На Землі! — заволав Пур Хісс, і навіть Пел Лін спантеличено насупився. — Говорити про це, коли все втрачено і попереду неминуча загибель.

— Попереду не загибель, а велика боротьба, — твердо відказав Ерг Ноор, сідаючи в крісло перед столом. — Сідайте! Поспішати нікуди, поки “Тантра” не зробить півтора оберта…

Присутні безмовно підкорились, а Ніза обмінялася посмішкою з біологом — торжествуючою, незважаючи на всю безнадійність моменту.

— Зірка, без сумніву, має планету, я гадаю, навіть дві, якщо взяти до уваги кривизну ізограв. [7] Планети, як бачите, — начальник експедиції швидко накреслив акуратну схему, — повинні бути великими і, отже, мати атмосферу. У нас немає поки що потреби сідати — ми маємо ще багато атомарного твердого кисню. — Ерг Ноор замовк, збираючись з думками. — Ми станемо супутником планети, описуючи навколо неї орбіту. Якщо атмосфера планети виявиться придатною і ми витратимо своє повітря, планетарного пального вистачить, щоб сісти і покликати на допомогу, — вів далі він. — За півроку ми обчислимо напрямок, передамо про Зірду, викличемо рятувальний зореліт і врятуємо наш корабель.

7

Ізограви — лінії, що окреслюють поля однакової напруги тяжіння (фантастичне).

— Якщо врятуємо… — скривився Пур Хісс, стримуючи приплив радості.

— Авжеж, якщо! — згодився Ерг Ноор. — Але це чітка мета. Треба зібрати всі сили на її досягнення. Ви, Пур Хісс і Інгрід, ведіть спостереження над планетами і обчислюйте їх розміри. Бер і Ніза, обчисліть за масою планет швидкість втечі, а потім — орбітальну швидкість і оптимальний радіант [8] обертання зорельота.

Дослідники почали готуватися на всякий випадок і до посадки. Біолог, геолог і лікар готувалися скинути розвідувальну станцію-робота, механіки настроювали посадочні локатори й прожектори, збирали ракету-супутник для передачі повідомлення на Землю.

8

Оптимальний радіант — найсприятливіший для стійкості орбіти корабля радіус обертання зорельота навколо планети поза її атмосферою. Залежить від розмірів і маси планети (фантастичне).

Після пережитого жаху та безнадії працювалося особливо добре, робота переривалася тільки під час гойдання зорельота в завихреннях гравітації. Але “Тантра” вже так уповільнила швидкість, що її коливання більше не були вбивчими для людей.

Пур Хісс та Інгрід визначили наявність двох планет. Від наближення до зовнішньої довелося відмовитись — величезна, холодна, оповита густою, певно, отруйною атмосферою, вона загрожувала загибеллю. Якщо вже вибирати вид смерті, то, мабуть, краще було б згоріти біля поверхні залізної зірки, ніж потонути в пітьмі аміачної атмосфери, увігнавши корабель у тисячокілометрову товщу льоду. Такі самі страшні велетенські планети були і в Сонячній системі — Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун.

“Тантра” неухильно наближалася до зірки. Через дев’ятнадцять діб визначилися розміри внутрішньої планети — вона була більша за Землю. Знаходячись близько від свого залізного сонця, планета з шаленою швидкістю мчала по своїй орбіті — її рік навряд чи був більший за два-три земні місяці. Невидима зірка Т, мабуть, достатньо обігрівала її своїм чорним промінням — при наявності атмосфери там могло бути життя. В цьому разі посадка ставала особливо небезпечною…

Чуже життя, що розвивалося в умовах інших планет, іншими шляхами еволюції, життя в загальній для космосу формі білкових тіл було надзвичайно шкідливе для мешканців Землі. Захисні пристосування організмів проти шкідливих покидьків і хвороботворних бактерій, вироблені за мільйони століть на нашій планеті, були безсилі проти чужих форм життя. В такій же мірі життя з інших планет наражалося на небезпеку на нашій Землі.

Основна діяльність тваринного життя: вбиваючи — пожирати і пожираючи — вбивати, при зіткненні тварин різних світів проявлялася з гнітюче неприхованою жорстокістю. Неймовірні хвороби, блискавичні епідемії, шкідники, які страшенно розмножилися, жахливі пошкодження супроводили перші дослідження населених живими організмами, але безлюдних планет. Та й населені мислячими людьми світи зробили безліч спроб і довго готувалися до того, щоб вступити в безпосередній зорелітний зв’язок. На нашій Землі, віддаленій од центральних, багатих на життя згущених зон Галактики, ще не бувало гостей з планет інших зірок, представників інших цивілізацій. Рада Зореплавання тільки нещодавно закінчила підготовку до прийому друзів з недалеких зірок — із Змієносця, Лебедя, Великої Ведмедиці і Райського Птаха.

Ерг Ноор, стурбований можливою зустріччю з невідомим життям, дав розпорядження витягти з далеких комірок засоби біологічного захисту.

Нарешті “Тантра” зрівняла свою орбітальну швидкість із швидкістю внутрішньої планети залізної зірки і почала обертатися навколо неї. Розпливчаста, бура, з відсвітом величезної криваво-коричневої зірки поверхня планети — точніше, її атмосфера — ставала видимою тільки в електронному інверторі. Всі без винятку члени експедиції були зайняті біля приладів.

— Температура поверхні шарів на освітленому боці триста двадцять градусів Кельвіна!

— Обертання навколо осі — приблизно двадцять діб!

— Локатори встановили наявність води й суші.

— Товщина атмосфери — тисяча сімсот кілометрів.

— Уточнена маса — сорок три цілих дві десятих земної. Повідомлення надходили безперервно, і характер планети ставав усе яснішим.

Ерг Ноор систематизував одержувані цифри, збираючи матеріал для обчислення орбітального режиму. Сорок три і дві десятих земної маси — планета була велика. Сила тяжіння притисне корабель до поверхні планети. Люди перетворяться на безпорадних комах на клею…

Начальник експедиції згадав страшні розповіді — напів-легенди, напівбилиці — про старі зорельоти, які з різних причин потрапляли на величезні планети. Тоді кораблі з малими швидкостями, з недостатньої сили пальним часто гинули. Ревіння моторів — і судорожне здригання корабля, який, не маючи сили вирватися, немов прилипав до поверхні планети. Зореліт лишався цілим, але з хрускотом ламалися кістки людей — невимовний жах, переданий в уриваних зойках останніх прощальних повідомлень…

Екіпажу “Тантри” не загрожувала така доля, поки вони обертатимуться навколо планети. Але якщо доведеться сісти на її поверхню, то тільки дуже сильні люди зможуть знести тягар своєї живої ваги в цьому майбутньому своєму пристановищі. Пристановищі на десятки років життя… Чи зможуть вони вижити в таких умовах? Під тягарем гнітючої ваги, у вічному мороці інфрачервоного чорного сонця, в щільній атмосфері? Але що б там не було — це не загибель, це надія на порятунок, і вибору немає!