Чтение онлайн

ЖАНРЫ

Великі сподівання
Шрифт:

– А ви в моєму серці жили завжди,- відказав я. І ми знову замовкли, аж поки вона й цього разу озвалась першою.

Я й не гадала, що, прощаючись із цим місцем, прощатимусь і з вами. Але я дуже цьому рада.

– Раді, що ми знов розлучимось, Естелло? Для мене розлука дуже болісна. Для мене згадка про наше тодішнє прощання назавжди повита сумом і болем.

– Але ви сказали мені,- вкрай серйозним тоном заперечила Естелла,- «Нехай вас господь благословить і простить!» І якщо тоді ви могли сказати мені ці слова, тим паче ви не завагаєтесь сказати їх і тепер - тепер, коли страждання, цей найпереконливіший за всіх учитель,

навчило мене розуміти, що було у вашому серці. Життя гнуло мене й трощило, але, маю надію, зробило трохи кращою. Будьте ж до мене так само вибачливі й добрі, як тоді, і скажіть, що ми - друзі.

– Ми і є друзі,- сказав я, підводячись і допомагаючи їй підвестись.

– І залишимось друзями, навіть розпрощавшись, додала Естелла.

Я взяв її за руку, і ми покинули це пустище. І, як ото колись давно ранковий туман знімався вгору, коли я покидав кузню, так тепер знімався вгору вечірній туман, і погідне місячне світло залило широкий простір навколо, і ніщо навіть не натякало на можливу нову розлуку з Естеллою.

Поделиться с друзьями: