"Ти будеш так тужити за домом, що жити не захочеться, але нічого не поробиш, доведеться терпіти. Ти виживеш, сил вистачить. І одного разу вигляне сонце. Може, ти не помітиш відразу: таким слабким воно буде. І раптом ти зловиш себе на думці про щось або про когось, хто не пов'язаний з минулим. хто належить лише тобі. І зрозумієш … що місце твоє тут. "

Ейліш Лейсі "Бруклін"

1

– Прибери від мене руки, мерзота! – скрикнула СВІТЛО. Невдаха тримав її дуже міцно, стягнувши її зап'ясток так, що це викликало нестерпний біль.

Сволота ощирився:

– Погань. Давай інше бабло. – Сволота сплюнув на асфальт.

– У мене немає грошей, я сказала вам. – прогарчала СВІТЛО. – Я віддала вам все, що у мене було.

Боягуз противно зареготів:

– Хех, немає, няшечка? Ми знаємо, що у тебе є ще щось! Інакше б ти не розгулювала з останнім айфоном в золотих наручних годинниках по вулицях вночі.

– Нічого я не маю. – гаркнула СВІТЛО. – Прибери руки, мерзото.

– Тихіше, тихіше. – Сволота покрутив кінчиком його зброї – гострого мисливського ножа у неї перед носом.

– Якщо нічого немає більше, тоді приготуйся випробувати трохи болю на смак.

– Так запросто … про .сто.. – СВІТЛО не доказала, її наздогнав сильний удар Невдахи під дих.

Після цього, Сволота рубонув їй по голові держаком свого ножа, і вона впала без свідомості.

******

Світло прокинулася від того, що хтось тихенько гладив її по голові. Вона відкрила очі і побачила перед собою неймовірно гарне чоловіче обличчя. Він дивився на неї ласкаво, ніжно, немов вона була сплячою дитиною.

– Привіт. – ТІНЬ обережно провів пальцем по її губах.

Світло чомусь зовсім його не боялася. Він викликав довіру своїм абсолютним внутрішнім спокоєм.

– Мене звуть ТІНЬ. Я знайшов тебе дві години тому. Намагався привести до тями. Але ти все ніяк не хотіла прокидатися.

– Це Троє. Вони напали на мене.

Конец ознакомительного фрагмента.