Золотий горнець
Шрифт:
Розонька начебто теж здогадалася, що означало те диво, вона схилилася над бідолашним померлим тюльпаном, і з очей у неї закапали рясні сльози.
— Ваша правда, — мовив майстер Блоха, що в своєму милому мікроскопічному вигляді раптом
Розонька трохи була злякалася маленького чудовиська, проте майстер Блоха подивився на неї такими розумними, привітними очима, а пан Перегрінус поставився до нього так довірливо, що вона набралася відваги й глянула просто в його гарненьке личко.
Її довір'я до маленького, дивного створіння ще збільшилося, коли Перегрінус пояснив їй:
— Це мій милий, добрий майстер Блоха.
— Дорогий мій пане Перегрінусе, — дуже ніжно озвався майстер Блоха, — і ви, моя люба, чарівна пані, тепер я повинен вас покинути й вернутися до свого народу, але я завжди буду вам вірним приятелем, і ви відчуватимете мою присутність у найприємніший для вас спосіб. Прощавайте! Прощавайте обоє! Хай вам щастить у житті!
На цьому слові майстер Блоха набрав свого звичайного вигляду і зник без сліду.
І справді, майстер Блоха назавжди лишився добрим генієм для родини пана Перегрінуса Тиса, а особливо діяльним він був тоді, коли через рік,
на превелику радість молодої пари, з'явився на світ маленький Перегрінус. Майстер Блоха сидів коло ліжка пані Тис і кусав за носа доглядачку, коли вона засинала, стрибав у невдатно зварену юшку для породіллі тощо.Та особливо зворушувало пана Перегрінуса Тиса те, що майстер Блоха ніколи не забував на свят-вечір обдарувати його нащадків прегарними іграшками, витворами найдосконаліших майстрів з свого народу. Для пана Перегрінуса ті подарунки завжди були приємною згадкою про той фатальний свят-вечір, з якого й почалися ці найдивовижніші, найхимерніші пригоди.
Тут раптом нотатки уриваються, і чудесна історія про майстра Блоху дістає веселий і бажаний
Кінець.
ЗМІСТ
Ернст Теодор Амадей Гофман. Передмова Юрія Янковсъкого
Золотий горнець
Майстер Мартін-бондар та його челядники
Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер
Володар бліх