Кулиш Пантелеймон Александрович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Кулиш Пантелеймон Александрович

Рейтинг
6.42
Пол
мужской
Дата рождения
26 июля ст. ст. или 7 августа н. ст. 1819
Кулиш Пантелеймон Александрович
6.42 + -

рейтинг автора

Биография

Пантелеймон Олександрович Куліш  - український письменник, поет, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець.
Народився 7 серпня (26 липня за старим стилем) 1819 року в містечку Воронежі колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер — Шосткинський район Сумської області).
Був дитиною від другого шлюбу заможного хлібороба Олександра Андрійовича і дочки козацького сотника Івана Гладкого — Катерини. На хуторі під Воронежем хлопчик змалечку наслухався різних казок, переказів, легенд, особливо народних пісень, які наспівувала йому мати. Була в нього і «духовна мати» — сусідка по хуторах Уляна Терентіївна Мужиловська, що навернула його до книжної мудрості і наполягла на навчанні в Новгород-Сіверській гімназії. Про свої перші свідомі роки життя і навчання Панько Куліш розкаже в повістях «История Ульяны Терентьевны» (1852 р.), «Феклуша» (1856 р.) і «Яков Яковлевич» (1852 р.). Та першим його літературним твором була оповідка «Циган», яку він витворив із почутої від матері народної казки. З кінця 30-х років Куліш — слухач лекцій у Київському університеті. Та мрія навчатися тут, яку плекав із 1834 року, коли ще зробив першу невдалу спробу вступити до цього навчального закладу, обірвалася в 1841 році. Куліш не мав документального свідчення про дворянське походження, хоча його батько і був із козацько-старшинського роду, а отже — й права навчатися в університеті. Кілька років слухання лекцій на словесному, а згодом на правничому факультеті виявилися визначальними для його подальшої долі. Куліш написав у той час «малоросійські оповідання» російською мовою — «О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став» і «О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зеленой неделе», а також повість із народних переказів «Огненный змей». Письменник завдяки протекції інспектора шкіл М. Юзефовича дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. В цей час він пише російською мовою історичний роман «Михайло Чарнышенко...», віршовану історичну хроніку «Україна» і оповідання-ідилію «Орися». Згодом Куліш працює в Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» починає друкувати в 1845 році перші розділи його славетного роману «Чорна рада», ректор Петербурзького університету П. Плетньов (він і редактор «Современника») запрошує його до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету.
Через два роки Петербурзька Академія наук за рекомендацією П. Плетньова посилає П. Куліша у відрядження в Західну Європу для вивчення слов'янських мов, історії, культури та мистецтва, куди він вирушає із своєю вісімнадцятилітньою дружиною Олександрою Михайлівною Білозерською, з якою побрався 22 січня 1847 року. Боярином на весіллі був співучий, дотепний, веселий друг Пантелеймона — Тарас Шевченко.
Недовго тривала щаслива подорож. У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештовують і повертають до Петербурга, де добрих три місяці допитують у третьому відділі, але довести його приналежність до таємної антикріпосницької організації не можуть. Однак висновок царської жандармерії чіткий: «Учителя 5-ої С.-Петербурзької гімназії 9-го класу Куліша, який хоча й не належав до цього товариства, але був у дружніх зв'язках із усіма його учасниками і самовиношував надзвичайні думки про вигадану важливість України, вмістивши навіть у надрукованих ним творах багато двозначних місць, які могли вселяти в малоросів думки про право їх на окреме існування від імперії, — заточити в Олексіївський равелін на чотири місяці і потім відправити на службу у Вологду...»
Після «щирого каяття» Куліша, клопотань сановитих друзів дружини та її особистих благань покарання було замінене: його ув'язнили на два місяці в арештантське відділення військового госпіталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. На перших порах молодому подружжю було нелегко. Бідували, але проведені в Тулі три роки і три місяці не пройшли марно. Куліш пише тут «Историю Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца», історичний роман «Северяки», який згодом з’явиться друком під назвою «Алексей Однорог», автобіографічний роман у віршах «Евгений Онегин нашего времени», роман «Петр Иванович Березин и его семейство, или Люди, решившиеся во что бы то ни стало быть счастливыми», вивчає європейські мови, осягає «механіку» романного мислення В. Скотта, Ч. Діккенса, захоплюється поезією Дж. Байрона і Р. Шатобріана, ідеями Ж.-Ж. Руссо.
Після довгих клопотань перед третім відділом Куліш здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей».
Наближалося 25-ліття царювання Миколи І. Цілком можливо, що з ласки кривавого монарха, а особливо завдяки клопотанням вірної подруги Олександри Михайлівни, П. Плетньова та протекції земляка сенатора О.В. Кочубея, П. Куліш повертається до Петербурга, де продовжує творити, хоча друкуватися деякий час він не мав права. Та це його не зупиняє. Під криптонімом «Миколай М.» він публікує в Некрасовському «Современнике» російські повісті і двотомні «Записки о жизни Николая Васильевича Гоголя».
Знайомство на Полтавщині (де Куліш хотів придбати власний хутір) із матір'ю Гоголя спонукало його до підготовки шеститомного зібрання творів і листів Миколи Гоголя. Та найбільшим своїм творчим успіхом Пантелеймон Куліш вважав двотомну збірку фольклорно-історичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси». З'явилися вони в Петербурзі в 1856 – 1857 роках у двох томах і викликали подив та захоплення. «Записки о Южной Руси» друкую з насолодою не тому, що в них є моє, а тому, що передаю світові пам'ятки духу народного, яким у моїх очах нема ціни», — так писав він в одному із листів до С. Аксакова.
Збірка була написана «кулішівкою» — придуманим Кулішем першим українським фонетичним правописом, який згодом прислужився і для друку «Кобзаря» 1860 року, і для журналу «Основа». Творчо багатим і успішним був для П. Куліша 1857 рік. Виходить «Чорна рада», український буквар і читанка — «Граматка», «Народні оповідання» Марка Вовчка, які він відредагував і опублікував, відкривається власна друкарня. Нові плани, нові оповідання на культурну розбудову гнобленого українського народу. Та надії на цензурні послаблення не виправдовуються, хоча Куліш ще остаточно не розчарувався у імператорі Олександрі II. А поки що він вибирається з дружиною до Москви, гостює у свого друга С.Т. Аксакова, відвозить дружину на хутір Мотронівку (Чернігівщина), щоб згодом звідси в березні 1858 року разом вирушити в мандри по Європі. Там він, уважно фіксуючи у листах найменші деталі життя європейських народів, приглядається до тодішніх здобутків цивілізації, але не захоплюється ними. Навпаки, переймається глибшою вірою в майбутнє природно-патріархального побуту. Хутір як форма практичного втілення руссоїстської ідеї гармонійного життя серед природи і як духовний оазис національної самобутності — цей ідеал упевнено захоплював Пантелеймона Куліша. Але до реалізації цього ідеалу приступати було ще рано. Жила віра в заснування у Петербурзі українського журналу. Однак дозволу на це не одержує. Тоді хай буде альманах «Хата», вирішив письменник. А тим часом брат дружини В. Білозерський клопочеться про видання першого українського часопису «Основа». П. Куліш разом із дружиною, яка починає друкувати оповідання під псевдонімом Г. Барвінок, зразу ж захоплюється підготовкою матеріалів для цього літературного й громадсько-політичного журналу. Насамперед дбає про історичне виховання українського громадянства. Тому приступає до написання «Історичних оповідань» — своєрідних науково-популярних нарисів із історії України — «Хмельнищина» і «Виговщина». З'являються вони в 1861 році в «Основі». Сторінки цього журналу заповнюють і його перші ліричні поезії та поеми, що були написані вже після другої подорожі по Західній Європі, яку він здійснив разом із М. Костомаровим.
Водночас Куліш укладає свою першу поетичну збірку «Досвітки. Думи і поеми», що виходить у Петербурзі в 1862 році — якраз перед появою в 1863 році ганебного Валуєвського циркуляра, яким царське самодержавство обмежило друкування українською мовою. Та слава про Куліша вже долетіла до Галичини, де львівські журнали «Вечерниці» і «Мета» публікують його прозу, поезію, статті... «Куліш був головним двигачем українофільського руху в Галичині в 60-х і майже до половини 70-х років», — писав Іван Франко, особливо відзначаючи його співробітництво в народовському журналі «Правда».
Чотири роки перебування у Варшаві, матеріальні статки (тут був на посаді директора духовних справ і членом комісії для перекладу польських законів) дали змогу письменникові набути неабиякого досвіду й знань (праця в державній установі, вивчення архівів, де він робить численні записи для майбутніх історичних досліджень, дружба із польською інтелігенцією і галицькими українцями, зокрема у Львові, де часто буває).
Людина емоційна і діяльна, схильна до беззастережного обстоювання виношеної ідеї, П. Куліш терпляче і цілеспрямовано добирає матеріали для обґрунтування концепції про негативний вплив козацьких і селянських повстань на розвиток української державності і культури. Працюючи у Варшаві в 1864 – 1868 роках, з 1871 року у Відні, а з 1873 — у Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готує тритомне дослідження «История воссоединения Руси», в якому прагне документально підтвердити ідею історичної згубності народно-визвольних рухів і піднести культуротворчу місію польської шляхти, ополяченого українського панства і російського царизму на Україні.
Роки збігали, відходили в небуття друзі, однодумців, по суті, не залишилося, надто після появи «Истории воссоединения Руси», яка була зустрінута українською громадськістю із розчаруванням і обуренням. Та й сам П. Куліш розчарувався і в державній службі, і в своїх «москвофільських» орієнтаціях. З'являється 1876 року Емський указ, згідно з яким заборонялося друкувати українською мовою будь-які тексти, крім художніх творів і історичних документів, ставити театральні спектаклі; не дозволялися прилюдні читання українською мовою , а також викладання нею будь-яких дисциплін... Львівський журнал «Правда» в 1876 році у статті «Указ проти руського язика» аналізує наслідки цього згубного для української культури шовіністичного указу, а через два роки М. Драгоманов подає до Міжнародного літературного конгресу в Парижі науковий реферат, у якому інформує європейську громадськість про самодержавну акцію щодо цілковитого усунення української мови з громадського життя.
П. Куліш оселяється на хуторі Мотронівка. Тут господарює, творить, зокрема, укладає із своїх російськомовних статей і україномовних художніх творів збірку «Хуторская философия и удаленная от света поэзия», яку після появи друком 1879 року цензура забороняє і вилучає з продажу. Бо після земського указу обстоювати право українського народу на свій самобутній культурний розвиток, як це робив Куліш, було крамолою. Та це не зупиняє вченого, письменника. Його погляд то знову сягає далекої Галичини, куди він посилає свою «Крашанку русинам і полякам на Великдень 1882 року» в надії залучити до спільної культурницької діяльності українських і польських інтелігентів, то приглядається до мусульманського світу, передусім до етичних засад Ісламу (поема «Магомет і Хадиза», 1883 р., драма у віршах «Байда, князь Вишневецький», 1884 р.).
Куліш багато перекладає, особливо Шекспіра, Гете, Байрона, готує до видання в Женеві третю збірку поезій «Дзвін», завершує історіографічну працю в трьох томах «Отпадение Малороссии от Польши», листується з багатьма кореспондентами, переймається розбратом слов'янських націй, особливо шовіністичними заходами польської шляхти в Східній Галичині щодо українського населення, дбає про видання прогресивних журналів і газет.
Із відблиском в очах молодого жару, у змаганні знесиленого тіла з творчим духом і пішов Пантелеймон Куліш 14 лютого 1897 року з життя.

Книги автора:

Без серии

[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[7.0 рейтинг книги]
[6.2 рейтинг книги]
[7.0 рейтинг книги]
[6.8 рейтинг книги]
[8.0 рейтинг книги]
[5.2 рейтинг книги]
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
На границе империй. Том 5
7.50
рейтинг книги
— Как долго я был без сознания? — Тридцать восемь часов двадцать три минуты. Похоже, меня бросили по непонятной причине. — Искин, что с кораблём? — В нерабочем состоянии гипердвигатель, маршевые двигатели, — начал перечислять повреждения. — Выведи на большой экран все повреждения. Экран засветился и высветились данные. Список был приличным. Нужно идти смотреть. Вот только откуда я всё это знаю, что за двигатели такие и какие у них повреждения? Мало того, я знаю, где они расположены…
Предатель. Ты променял меня на бывшую
7.50
рейтинг книги
Серия:
#7 Измены
Мне становится жутко. Даже мурашки по коже бегут. Ощущение, как будто это не мой муж. Он дышит тяжело и рвано, а зрачки у него словно бы слегка расширены. Или это из-за полутьмы в гостиной?.. — Мил… я… Я боюсь того, что он сейчас скажет. Мне так страшно, что даже во рту появляется горький привкус. Внутри все тревожно сжимается. Нет! Нет! Пожалуйста! Не говори ничего! Время словно останавливается. Я не свожу взгляда с его мрачного лица, как завороженная. Он сейчас очень красивый. Черты…
Крысиный бег lll
5.00
рейтинг книги
Может, он настолько модифицировал Узор, что его действие совсем не похоже надействие оригинального Узора Перерождения. Мне кажется, он сдох окончательно. Не было в его единственном глазу того предвкушения скорой встречи и обещания скорой расплаты. Скорее, испуг, что не успел сделать что-то важное. Или просто испуг. Если бы Макар успел перенестись в это тело, он бы давно сбежал из клиники, а не сидел и не ждал здесь меня. А может переселение не мгновенное, там умер — тут сразу воскрес. Откуда я…
Бестужев. Служба Государевой Безопасности
5.00
рейтинг книги
Пока происхождение и суть действия артефакта оставались тайной. Сын вторую неделю не приходил в сознание. Причастность найденной загадочной вещицы к тяжелому состоянию сына у родителей не вызывала сомнений. Даже короткое прикосновение к черному костяному перу вызывало дрожь и холод внутри. Вот только где он это взял? Или кто-то нарочно засунул перо в подушку, желая смерти наследнику самого богатого и преуспевающего человека в Самарской губернии? Как злоумышленники смогли проникнуть в охраняемый дом,…
Инженер Петра Великого 3
5.00
рейтинг книги
Эти мои «орлы» глядят на меня с недоумением. Писари-то, понятно, привыкли бумаги марать да циркуляры строчить, а тут им — «технология», «стандарт»… Офицеры вроде смекают, о чем толкую, да и для них все это в диковинку. Бюрократия, она и в Африке бюрократия. Поскрипели, конечно, но указ государев — не шутка, не поспоришь. Стали помаленьку мои охтинские чертежи в божеский вид приводить, описания кропать, таблицы чертить. Работа нудная, глаз да глаз нужен. Я сам над ними коршуном висел, каждую линию…
Системный Алхимик II
5.00
рейтинг книги
Мы потратили кучу времени на то, чтобы пересечь половину горы. Впереди был очень широкий уступ, на котором мы решили разбить временный лагерь. Все вымотались, но я больше всего. На подступах к месту лагеря я уже едва дышал. Руки и ноги налились свинцом и буквально горели! Сильнейших жар распространился по всему телу, из-за чего даже маленький глоток прохладного воздуха доставлял массу неприятных ощущений. — Ну что ты, алхимик! — один из охотников подал мне руку, и я схватился за неё. Меня подтянули…
Младший сын князя
5.00
рейтинг книги
Главное — не допустить ошибку, да. Сосредотачиваю свой разум на плетениях. Я как маг-аналитик вижу и ощущаю тысячи сложнейших узлов, переплетающихся друг с другом и держащих силовой купол. Среди них десятки, если не сотни обманок, дублирующих контуров и сигнальных плетений, разрушив которые, ты распишешься врагу о своем местоположении, а то и вовсе само плетение ударит по взломщику. Всё, лишь бы усложнить жизнь аналитику. И это притом, что таких, как я, как среди Альянса, так и среди нашей…
Неудержимый. Книга XXII
5.00
рейтинг книги
— Я пробью барьер? — указал я на воздушный пузырь, на всякий случай. Не хватало ещё, что-то здесь поломать. — Попробуй, — рядом нарисовался высокий парень, сложивший руки на груди, — Сейчас я выкрутил защиту на максимум, чтобы твари сильно не доставали. Пусть Рыжий и Стёпа поработают, — ухмыльнувшись, сообщил он. Раз он говорит, что пробить барьер и правда будет не просто, значит и сдерживаться не буду, ведь копью ещё и назад вернуться надо. Выбрав тварь пожирнее и поближе, я очень ловко метнул…
Элита элит
8.93
рейтинг книги
Парализатор был какой-то странный. Излишне тяжелый, как будто сделан из металла, громоздкий и совершенно неизвестной мне конструкции. Я пару секунд разглядывал его, несмотря на то что каталог Бреста знал наизусть. А там были представлены все образцы стрелкового оружия гражданского, полицейского и военного назначения за последние пятьсот лет! И он меня ни разу не подводил. А уж с какими только раритетами не приходилось сталкиваться во время операций по усмирению мятежей. Тем более по моему опыту,…
#Бояръ-Аниме. Газлайтер. Том 11
5.00
рейтинг книги
Благо, лич подставляется и мои когти разрубают костяные ребра. Энергию, кстати, я тоже выкачал прилично. Отступив, нежить воет, и тут же получает топором по шипастой ключице, которая с треском ломается. Ну а дальше лич складывается как домино внутрь себя, а принимаюсь рубить ему шею. С десяток ударов по позвоночному столбу и рогатый череп откатывается. Осталась сущая мелочь. Сбросить доспех, порезать ладонь и брызнуть кровью на черепушку — дело нескольких секунд. С личем происходят метаморфозы.…
Офицер
7.21
рейтинг книги
Серия:
#1 Офицер
– Валентин. – Кир, – подполковник пожал крепкую руку и, отставив в сторону расписанный камуфляжными разводами «Вал», стал набивать магазины патронами. – Интересная штука… – Валентин взял в руку автомат и, не ощутив привычного веса, от неожиданности дёрнул его вверх. – Что за чёрт? – Лёгкие сплавы, – пояснил Кирилл. – Ствол чуть удлинён, немного доработан глушитель, ну и всякие приблуды типа прицела с термовизором и баллистического вычислителя. – Да у меня стечкин примерно столько же весит! –…
Зауряд-врач
8.64
рейтинг книги
Пролог Сделав последний стежок, я завязал нить. В тот же миг к ране протянулась рука с ножницами. Обрезав нить, Оля забрала у меня иглу и протянула поднос с медикаментами. Я промазал шов йодом, наложил марлевую салфетку на рану и закрепил пластырем. Гражданский хирург поручил бы это дело сестре, но у военных иначе. Мы и повязки сами меняем — это позволяет видеть последствия операции. Хочешь сделать что-то хорошо – сделай сам. Я взял мальчика со стола и понес к выходу. Снаружи ко мне метнулся…
Неправильный лекарь. Том 1
5.00
рейтинг книги
— Бросьте вы его, Александр Петрович, бросьте! — заверещал он. Почему-то я сразу догадался, что это скорее мой приятель, чем моего оппонента. — Только ещё больше проблем себе наживёте! — Он хотел меня убить! — прорычал я, пиная для наглядности валяющийся на полу кинжал. — Сюда уже бегут полицейские, нам надо уходить! У вас рана, у него кинжал, он будет виноват, а не вы, идёмте же! Я на всякий случай пнул пытавшегося встать моего пленителя, чтобы он покатился по полу. Пухлый парень тащил меня…
Звездная Кровь. Изгой
5.00
рейтинг книги
Про взрывы из-за разного давления тоже бред, как и про обгорание до хрустящей корочки. Человек в безвоздушном пространстве всегда погибает от удушья. Слабый дыхательный аппарат человеческого организма не держит воздух внутри. Весь кислород вытянет в космос очень быстро, а потом жизнь исчисляется полутора минутами или около того. После сознание затуманится от недостатка кислорода — и, в общем-то, всё. Если человека из космоса не вернуть через девяносто секунд — это смерть. Отчего-то подспудно я…